Панахида за Марією – матір’ю о. Ярослава Стеф’юка

Смерть – «це вирок для кожного тіла»

(Сир.41:4).

Життя в цілому – це дар Божий. Життя людини – це не тільки рівна дорога встелена райськими квітами… Це ще й круті схили, небезпечні повороти, непередбачені обставини і випробовування та їх наслідки… І все приходиться пережити, перетерпіти, прийняти, як належне… Люди мають завдання – виконати своє покликання і тоді закінчити життя на землі. Опісля прийти до Бога у визначений час і благально подивитися Йому у вічі, прохаючи Його милосердя.

Нині померла Марія – мама отця Стеф’юка. Вона пішла з життя і важко по людському переоцінити її втрату. Завдяки її зусиллям та енергії син став священиком. Бути матір’ю священика – це великий дар. Те, що мати має найдорожче, вона присвятила Богові. Про це також описує Євангеліє. Смуток, пов’язаний зі смертю наших близьких більше спрямований на нас самих, бо нам когось тепер бракує, натомість наші померлі переступають поріг вічного щастя. Не дарма дні смерті святих ми називаємо днями народження для Неба.

Приклад Діви Марії підкреслює, що материнство завжди пов’язане з болем, і не лише фізичним. Нині я бачив ікону, на якій сім мечів болю пробиває серце Пресвятої Богородиці. Ось так за життя діти своїми неправильними поступками пробивають серце матері. Від матерів вчимося терпеливості до дітей та неймовірної терпеливості у стражданнях, які вони часто переносять за своїх дітей.

Нині о.Ярослав, син покійної, активно працює і надає допомогу іншим; його слова ніколи не розходяться з ділом, а вчинки викликають повагу. Практично своє життя отець посвятив порятунку людей. О.Ярослав попереджує про небезпеку гріха, рятує з дуже важких ситуацій і допомагає людині показати дорогу до Бога. Це є кредом його життя.

Нині в день смерті молимося, а завтра піде хтось із нас. Це є страшно, але дуже цікаво увійти в інше життя, щоб зустрітися з Богом. Ніхто з нас не готовий залишати цей світ та переходити в невідомість. Ми зі страхом перегортаємо сторінки свого життя, на яких є написані наші ганебні вчинки, що залишаються і нічим їх не можна вивести. Хіба що, щире покаяння і сповідь здатні витерти ці неприємні рядки власних поступків з нашої книги життя. Не потрібно обманювати себе, що після смерті залишиться від нас тільки один порох. Так, тіло повернеться в землю, а душа стає перед Богом і дивиться Йому прямо у вічі. І тут треба буде сказати Господеві чому ми грішили і за що своїми вчинками повторно Його розпинали на хресті.

Всі вчені є глибоко віруючими людьми. Лікарі, котрі займаються питанням життя і смерті є також віруючими. Вони отримали тисячі свідчень від людей, котрі пережили клінічну смерть, доводячи, що життя продовжується після смерті. Ейнштейн не мав сумнівів щодо існування Бога. Раптом нині знаходяться люди, котрі цинічно і з насмішкою заявляють: «Сумніваюсь, що твій Бог захистить тебе чи зробить негайно чудо для тебе і т.д.». Таким людям треба сказати: «Прочитай Святе Письмо, вивчи питання, а вже потім будеш так говорити». Інакше будеш ходити по замкненому колу все життя, шукати правди і справедливості. Впасти в гріх – це людська неміч, але Богові потрібен мотив: «Чому саме так ви зробили і продовжуєте грішити?».

Смерть праведника завжди – лагідна і спокійна, а смерть грішника лютує. В жахливому стані він помирає, замерзає і так закостеніле тіло буде перебувати постійно у вічності. Вічність не знає змін, бо там не має волі і не має вже тіла. Воля наша змінюється через живе тіло. Сувора штука труна. Тіло лежить непорушно, стіни вузькі, темно і більше нічого немає. Прочитане Євангеліє, котре залишилося душі, і з Ним продовжуємо лежати у тісному гробі. Зі собою у вічність забираємо тільки те, до чого не можна торкнутися, а саме: те що віддали, те що пробачили чи подарували.

Навчіться цінувати життя і любити його та не звертати уваги на матеріальні речі, які в нас є і яких в нас вже нема. Цінуймо все те, що дає нам Господь.

«Людино, ти лиш гість у цьому світі.

Тож схаменись! Роби усім добро!

І пам’ятай – за все будеш платити.

Бо «бумеранг» не відміняв ніхто!»

(Ірина Мучичка).

Висновки. Людське життя є дуже дивне! Люди надаремно витрачають свій час, марнують своє життя. Втрачають здоров’я, щоб здобути а накопичити гроші, а потім ті гроші тратять на сигарети, розпусту, випивку, клуби, наркотики. Така дорога веде до Пекла, яке є дуже дороге і коштовне. Однак найгірше з усього того, що більшість людей шукає саме його.

Дорога до Неба безкоштовна, бо це молитва, піст, Рай і за все це вже заплатив Ісус Христос дорогою ціною, але цією дорогою мало хто йде. Світ не без добрих людей, які приходять на поміч у несприятливий день.

Нам так тяжко відпускати з наших людських обіймів покійну Марію, маму о.Ярослава!.. Але єдиною втіхою сьогодні є те, що з наших людських обіймів ми її передаємо в руки самого Бога, який може краще її обійняти, ніж ми, люди, тут, на землі.

Світла пам’ять про Марію назавжди залишиться в наших серцях. Просимо родину прийняти слова найщирішого співчуття у цей скорботний час.

Вічна пам’ять Марії і нехай земля буде їй пухом. Амінь.

 +Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

26 липня 2021 р. Б.

с. Олешків.


Послання і проповіді