Слово у Зарваниці біля парафіяльного храму в час єпархіальної прощі.

«Не судіть, щоб вас не судили»

(Мт.7:1).

Вступ. Дорогі в Христі! Життя кожної особистості обростає великою кількістю розповідей, чуток і легенд, але завжди важливо шукати правду. Свята Церква молитовно звертає нашу увагу у чудотворному місці Зарваниця на правдивий взірець життя Пресвятої Богородиці.

І). «Не судіть, щоб вас не судили» (Мт.7:1).

Життєвий шлях кожної людини сповнений унікального досвіду – надзвичайних чудес та поваги серед вірних Богові людей. З іншої сторони, багато терпимо через людські язики, обмови, неправду за які треба відповідати перед Богом. Святе Письмо подає прості слова, як уникнути строгого і неминучого Суду Божого. Ось ці слова: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт.7:1–2). Якщо ви не судите чужі гріхи, тоді можете надіятися на милосердя Боже.

Найперше, ми не маємо права плутати добро та зло й через власний страх відмовлятися жити за моральними принципами. Без вміння розрізняти, що є «добрим», а що «поганим», життя людей було б нестерпним. Цар Давид каже: «Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся!» (Пс.34:15).

Що означає «Не судіть»? Найперше маємо перестати виставляти оцінки своєму ближньому, а найприскіпливіше оцінювати себе та свої вчинки.

Найкращий урок як не судити можна навчитися на прикладі життя Ісуса Христа. З Його уст завжди звучало: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже від нині не гріши» (Ів.8:11). І тільки тоді виконаємо Павлів приказ: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі» (Флп.2:5). В цих почуттях повинна бути любов до грішника, бо так важливо навчитись розрізняти людину та сам гріх. Хоч через людину гріх увійшов у світ, але вона не є винахідником гріха, а його жертвою. Гріх збезчестив людину, однак не знищив Божого образу. Так дивиться на людину Христос. І тут важливо нам усвідомити: якщо Христос нікого не осуджує, то і нам слід навчитись нікого не судити, щоб самим не підпасти під суд.

Виконання заповіді «Не судіть» означає, що потрібно думати і пам’ятати про свої гріхи та розуміти, що тільки один Господь може винести справедливий вирок людині. Він один знає, хто міг виправитися і не виправився, а хто не став кращим, тому що не міг. Цар миру знає підступність диявола, слабкість людини і важкі обставини та ще багато того, від чого залежить правильний суд і що закрито від людських очей. Інколи, хвалячи когось, ми можемо осудити та принизити іншого. Скажімо, неправильно було би возвеличувати якусь одну людину, бо вона є великим жертводавцем, а інших, які також є добродіями, – недобачати! Як бачимо, навіть у похвалах ми маємо бути стриманими і справедливими.

Можна собі уявити словесний портрет людини, яку, після її смерті, Христос не осудить, але, вказуючи на райські ворота, запросить: «Заходь!». Така людина впродовж свого життя ніколи не слухала чужих таємниць, не слухала пустих розмов та пліток, бо її слух такі слова просто не сприймав і був налаштований на слухання Слова Божого. Така людина ніколи не говорила про чужі гріхи, ніколи не осуджувала інших, бо її язик був налаштований тільки на те, щоб осуджувати саму себе і то у Таїнстві Святої Сповіді. Така людина свої гріхи людина завжди пам’ятає, тому й не дивно, що пророк Давид говорить: «гріх мій завжди переді мною».

Ця людина, роздумуючи над вчинками інших людей, на одну шальку терезів складає думки про гріхи інших, а на іншу – свої особисті разом із милосердям Божим. Така людина вчилася постійно закону Господнього, вона можливо у своєму житті не мала великих чеснот, не була постником, не навчилася молитися полум’яно і чудотворно. Всі сили такої людини пішли на внутрішню боротьбу зі своїм нерозумним серцем, котре хотіло вкрасти у Бога царську гідність – чинити суд та розвішувати на всіх свої ярлики.

У такій людині проходила жорстока внутрішня боротьба, тому є так важко комусь пояснити, чому непотрібно осуджувати. Христос обіцяв не судити того, хто не судив нікого і просто без Страшного Суду скаже такій людині: «Заходь».

ІІ). «Бережи від зла язик твій і уста твої від слів лукавих» (Пс.34:14).

Язик малий, але велику силу має. Апостол Яків, навчаючи про гріхи язика та гріхи брехні, говорить: «Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим. І язик – вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед інших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним» (Як.3:5-6). Однією з найбільш проблем в християнстві є гріхи язика. Якщо можете присмирити язик, тоді можете присмирити і себе. Якщо можете здобути перемогу над язиком, тоді отримаєте правдиву і міцну перемогу у житті. Апостол Яків попереджує: «Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою» (Як.3:7-8). Розглянемо декілька грішних проявів людського язика.

Один з перших – це є гнів. Притча про гнів: Одного разу в ресторан зайшла чорна ворона і побачила білу ворону. Підійшовши до барної стійки крикнула: «Офіціант! Я купляю всім їсти, окрім білої ворони». Офіціант взяв гроші і всім розніс їжу, окрім білої ворони. Біла ворона не застидалася і тільки подякувала. Це дуже розізлило чорну ворону. І вона тоді приказала офіціанту пригостити всіх вином, крім білої ворони. І на цей раз біла ворона викрикнула «Дякую!». Роздратована чорна ворона стала запитувати офіціанта, чому біла ворона така спокійна. Вона часом не є хворою. Офіціант відповів «Ні! Вона є власницею цього ресторану». Тримайтеся подалі від гніву, бо він спричинює біль тільки вам. Якщо ви праві, тоді не треба злитися, а якщо ви помиляєтеся, то не маєте жодного права сердитися. Терпіння в сім’ї – це любов, терпіння з другими – це повага, терпіння до себе – це впевненість, терпіння до Бога – це віра. Кожне випробовування дає нам можливість стати кращими або гіршими.

Гнівний чоловік, неначе глечик без дна. Втративши, контроль над язиком, легко піддається гріху. Гнів має багато різних видозмін: крайнє незадоволення, скандали, нетерпеливість, невдоволення, роздратування, нестриманість, озлобленість, гарячкуватість – все це проявляється у поганих словах. Бог засуджує все це. Кожний вислів сказаний в гніві несе в собі велику небезпеку. Слова сказані в гніві ніколи не покращують ситуацію. Наймудріший цар Соломон каже «Хто терпеливий, той великий розум має, а хто на гнів запальний, виявляє дурноту» (Прип.14:29). В книзі Соломона сказано: «Лагідна відповідь гасить гнів, [дратівливе] слово викликає лютощі» (Прип.15:1). Христос говорить: «кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає судові» (Мт.5:22). Апостол Павло навчає: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф.4:26). Багато оправдовують свій гнів різними способами. Зазвичай приписують це нервовому стану, не бачачи гріха. Набагато краще покаятися з причини гніву, висповідатися і залишити його, аніж оправдовуватися. Бог допомагає каянникам. Щоби гнів процвітав, хорошим людям треба нічого не робити.

Другим проявом гріхів язика є погані слова. Ця моральна недуга стала для багатьох, як молодих, так і старих, звичною річчю. Апостол Павло навчає: «Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.» (Еф.4:29–30). Святе Письмо вчить, що людина, котра не грішить язиком є досконала і може запанувати над своїм тілом та життям. Брудні слова породжують брудні люди.

Якщо ти не можеш контролювати свій язик, вживаючи погані слова, тоді Святе Письмо попереджує, що ти винуватий і цей гріх не залишиться без покарання. Мова наша багата прекрасними словами, цікавими мовними зворотами, однак люди засмічують чудову українську мову та вживають погані слова, котрі заганяють їх в пекло.

Погані слова – це молитва сатані, що розкладає людські душі. Турецький мандрівник у XVIII столітті подорожував Україною. Йому вдалося почути і записати аж чотири лайливі вислови, що побутували серед українців: дідько, свиня, чорт, щезни, собако. Якби той турецький мандрівник потрапив у наші краї в теперішні часи, то був би вражений не лише кількістю і «якістю» нецензурної лайки, яку вживають українці, а особливо молоді. До речі, у стародавній Індії чоловік мав право поміняти жінку негайно, яка лихословила.

Втім, матюки є огидно чути як з жіночих, так і з чоловічих вуст. Лихослів’я є ознакою моральної недуги людини, а матірна лайка це не що інше, як «молитва сатані», яка за силою свого негативу дорівнює прокляттю. Наскільки ми активно лихословимо, настільки увесь цей бруд сприяє розкладанню, тобто деградації наших душ.

Звичка використовувати ненормативну лексику це – діагноз. Приклад. Закони фізики часто застосовують і до законів на духовному рівні. Зі шкільних років знаємо, що будь-який предмет з підвищеною температурою, віддає свою енергію зовнішньому середовищу і навпаки. Щось подібне спостерігається також у людей. Якщо людина внутрішньо чиста, наповнена теплом і любов’ю, то вона намагається віддати це назовні, а коли в людини всередині брудно і не все гаразд, то вона намагається врівноважити цей дисбаланс тим, що забруднює навколишнє середовище будь-яким засобом.

Третім гріхом язика в усьому світі є брехня. Господь Бог заповідав Мойсею і синам Ізраїля не брехати один одному і всім людям. Десять Заповідей Божих забороняють неправдиво свідчити. Апостол Павло навчає: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму» (Еф.4:25). Святе Письмо засуджує брехню, як один з найгірших гріхів. Брехня стоїть в одному ряду з вбивством і перелюбом.

Як часто, не задумуючись, ми говоримо неправду один одному. Як часто політики дають обіцянки, котрі не виконують і навіть не збираються взагалі їх виконувати, а роблять це через те, щоби скористатися довір’я народу для власних цілей. Таку брехню ми зустрічаємо не тільки в політиці, але й в комерційних та соціальних відносинах. Неодноразово приходиться бачити, як люди, не червоніючи брешуть, заради своєї вигоди. Багато християн обтяжені гріхами брехні. Не дивлячись на те, що дехто намагається уникати брехні, але через певні обставини не соромиться обманювати, бо вважає брехню за менше зло.

Християнин зобов’язаний уникати брехню, ненавидіти її і не довіряти брехливим людям. Святе Письмо попереджує, що брехня завжди буде наказана і той хто говорить брехню. Ісус Христос сказав: «із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину». (Мт.15:19-20). Господь ставить брехню і неправдиве свідчення поряд з іншими важкими гріхами.

Четвертим важким гріхом серед християн є привичка критикувати інших. Ця привичка відноситься до гріхів язика. Ісус Христос сказав: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт.7:1–2).

Нарікання також відноситься до гріхів язика. Апостол Павло навчає: «Усе робіть без нарікання і мудрування» (Флп.2:14). Віруючі повинні уникати нечистих розповідей. Нечисті розповіді – це гріх язика. «Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне» – говорить Апостол Павло. Він також попереджує: «Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо  непристойно» (Еф.5:3-4). Якщо ти винуватий в цих гріхах, то негайно покайся в них, залиши їх, попроси вибачення і Бог простить тебе. Апостол Іван Богослов каже: «Якщо ми визнаємо гріхи наші», то Господь простить і очистить нас від всякої неправди (І Ів. 1:9).

Висновки. Гріхи язика завдають ближньому на душі глибоких ран. Віруючі люди закривають їх веселощами та жартами. Дивишся на таку людину і подумати не можеш, наскільки в неї в середині боляче. А вона сміється, завжди на позитиві, так іще всіх потішає.

Ніхто не здогадується, як важко в неї на душі. Лише під вечір зникає ця так звана «весела» людина і тоді дає волю сльозам, які нікому і ніколи не показує.

Пам’ятайте! Той, хто на землі сіє неправду, братовбивство, ненависть, брехню, непослух – не осягне Царства Небесного. Якщо ви один одного гризете і з’їдаєте, то бережіться, щоби ми не знищили один одного. Не осуджуймо своїх ближніх, молімся за грішників так, як за самого себе.

Пресвята Богородице, Мати Божа Зарваницька, будь покровителькою всіх паломників. День Господній прийде у будь-який час як злодій і при голосі ангельської труби.

Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас і благослови Україну! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

27.08.2021 р.Б.

с. Зарваниця