День Зіслання Святого Духа

 День Пресвятої Тройці.

«Ми виділи світло істинне,

Ми прийняли Духа небесного»

(Стихира на вечірні П’ятидесятниці)

Вступ. Всечесні отці, парафіяни, запрошені, гості, всіх Вас вітаю святковим християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

І). Історія Зіслання Святого Духа.

Світлий празник Пасхи завершується на 50-й день великим святом Зіслання Святого Духа. У ці дні апостоли стають вибрані на проповідників Христового Євангелія і народжується та починає діяти Христова Церква. Святий Дух Її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди, неначе продовжує справу Спасителя. Другий Ватиканський Собор навчає, що Святий Дух постійно освячує Церкву для того, щоб віруючі через Ісуса Христа у Святому Дусі мали завжди доступ до Бога Отця. Дух перебуває в храмі сердець вірних та молиться за них і свідчить про їх усиновлення. Він силою Євангелія омолоджує Церкву та постійно її оновлює і провадить до повної злуки з Ісусом Христом.

Старозавітний народ щорічно святкував три великі празники: Пасхи, П’ятидесятниці і Кучок (пор. Вих.23, 14-16). Первісно П’ятидесятниця – це було свято жнив і подяки. За приписом закону, того дня приходила до Єрусалиму велика кількість людей, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі свою жертву. Пізніше до празника жнив П’ятидесятниці долучився ще й історичний мотив – річниця надання Божого Закону на горі Синай в 50-й день після виходу з Єгипетської неволі.

Християнська традиція передає, що перші християни перейняли празники Пасхи і П’ятидесятниці від Старого Завіту та надали їм цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітної Церкви – це подія Зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник ще називають: День Зіслання Святого Духа або День Пресвятої Тройці.

Церква залишила звичай у дні П’ятидесятниці вкривати долівку своїх храмах свіжою травою, а доми замаювати гілками дерев і квітами на знак того, що Божий Закон був даний тоді, коли уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли зберігали цей звичай і свою горницю також замаїли зеленню і квітами. Звідси ще одна назва П’ятидесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляється зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа.

ІІ). Будівництво Вавилонської вежі на основі людської гордині.

Книга Буття розповідає, як після потопу одне плем’я задумало побудувати місто і височенну вежу аж до неба. Метою людей було здобути собі власну славу поміж народами. Це оповідання про будівництво вавилонської вежі. Численні народи після потопу говорили своїми мовами, але мали одну спільну мову у відношенні до Бога. І до них прийшло грішне бажання збудувати місто і вежу в ньому та здобути собі славу. Люди почали використовувати науку, будівництво, мистецтво і нові винаходи, щоб стати незалежними від Бога. Св. Павло говорив до вчених греків, що Господь створив людський рід для життя і пошуків Бога (пор.Ді. 17:26-27).

У Вавилоні народжується нова культура і цивілізація без Бога. Цю вежу почали будувати у людській гордині і тому її не закінчили та про це свідчать археологічні розкопки. Без Бога нічого не зробиш. Виступиш проти Бога і твоє діло обернеться у велику нісенітницю. Слово Вавилон (Бабель) можна пояснити як ворота до неба. Тут св. Письмо наголошує, що поза Божою волею нічого не стається. Народи після потопу замишляють здобути собі славу власним розумом – будівництвом міст, веж і будівель. Господь готує іншу силу і славу для них та їхнього нерозуму – це покликання Авраама. З роду Авраама вийде народ славний не будівлями, культурою чи військовою силою, а тим, що з нього вийде благословення для всіх народів в особі Спасителя світу. Спаситель не переплутує думки, замисли народів, не роз’єднує їх, не ставить одних проти других, а присилає Духа Святого, який об’єднує народи в одну думку, одне серце, одну родину. Така подія стається з приходом Месії – Ісуса Христа і через Святого Духа. Цей Дух діє через християнську спільноту – Церкву Христову. Святий Дух через Церкву об’єднує і відроджує людство, котре хоче жити без Бога. У Вавилоні, Бог зійшовши між народи, змінив їхні думки, мову, поділив і настало замішання між народами. Натомість, коли Святий Дух зійшов у день П’ятидесятниці у виді вогняних язиків, Господь прикликав усіх до єднання й одності! В тому пам’ятному моменті не говориться про одну мову. Навпаки! Апостоли почали говорити мовами, які розуміли всі присутні з різних провінцій римської імперії! Всі дивувались, а дехто думав, що апостоли п’яні і тоді проповідь св.Петра усіх заспокоїла. Справа не в мові, а в тім, щоби всі її розуміли! У нащадків Ноя була єдність думки, взаємне розуміння.

 ІІІ). Ісус посилає Святого Духа на апостолів і людей, щоб кликати усіх до єдності.

Велике замішання приходить до тих культур і цивілізацій, які згубили Бога, перестали Його потребувати. Існує в історії хтось, хто показує на забуту вартість життя, без якої те життя буде нісенітницею. Тією вартістю є Бог і прямування людини до Нього. Шукаючи Його, блукаючи без Нього, людство може знайти Його тільки в особі Спасителя і через Христа і в Його Церкві, в якій діє Святий Дух — Податель життя і скарбів душам нашим! Святий Дух є між нами, керує Церквою і провадить єпископами, місіонерами й усіма людьми доброї волі.

Велике замішання постало у щоденному житті в сучасної людини. Справжній Вавилон навколо нас, зокрема на моральному полі. Сьогодні не є вже чимсь незвичайним й особистим заперечувати Бога і релігію або на них не зважати. Нині це вважається начебто вимогою наукового поступу або якогось нового гуманізму. В багатьох країнах усе це проявляється не тільки у поглядах філософів, але має широкий вплив на літературу, мистецтво, на навчання в школах, а навіть самі новітні суспільні закони викликують замішання.

Коли Святий Дух зійшов на апостолів, то була мить, що їх усі розуміли, слухали і після проповіді усі зі страхом і тривогою питали: «Що нам робити, мужі і браття?» (Ді. 2:37). У відповідь Петро каже: «Покайтеся, і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа!». (…) «І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя!» (Ді. 2:37, 40).

ІV). Історія має докази на дію Св. Духа.

Це християнська культура і цивілізація, яка почала творитись з проповіддю апостолів, центром, якої був Бог. Людина отримала від Святого Духа великі дари – пізнала свою гідність дитини Божої, свою велику духовну силу у безсмертній душі, побачила себе співробітником Божим; побачила своє єдине щасливе життя у Бозі, побачила себе у великій родині Божій і людській з великими правами і обов’язками. Історія повчає нас про дію Святого Духа і показує, що коли людина будує у своїй гордості і засліпленні «міста» і «вежі» для здобуття власної слави, відкидаючи Божу славу, тоді приходять гіркі занепади всього. Завжди на першому місці занепадає сама людина, стаючи рабом своїх співбратів-людей, рабом своїх пристрастей, рабом себелюбства, що в цілості створило її не істотою з Божим образом, а дивоглядом між сотворіннями.

Ліком на всі хвороби світу цього залишився Святий Дух. Він допомагає і діє через людей. Приклад. Один чоловік замовив в ресторані обід. Він сидів в очікуванні свого замовлення. За вікном ресторану він помітив хлопчика і дівчинку, котрі уважно спостерігали, як люди обідали і самі ковтали слину. Чоловік вирішив нагодувати голодних дітей. Він запросив дітей присісти поруч і поцікавився, чого б вони хотіли з’їсти. Діти, не промовивши ані слова, показали на його обід.

Чоловік замовив малюкам такі ж страви, як і собі. Коли їжу принесли, хлопчик ледве стримувався, щоб не накинутися на неї. Однак сестра повела його вимити руки. Діти швидко впоралися зі своїми порціями і, подякувавши чоловікові, поспішно вийшли з ресторану. Свій обід чоловік продовжував з посмішкою і почуттям виконаного обов’язку. Він попросив у офіціанта рахунок, а коли заглянув у нього, то застиг у здивуванні. Там не було жодної цифри. Лише записка, яка свідчила: «Неможливо допомогти всім, однак дещо для людства ви сьогодні зробили. Ви допомогли тим, хто цього потребував».

Чоловік не очікував такого подарунку від ресторану. Тепер він точно вірить в доброту людського серця. А ви, вірите у доброту і милосердя?!

Не прислухуватись до Його благодатного шуму, як тоді в Єрусалимі в часі Його приходу на апостолів, означає створити новий Вавилон у своїй душі, в своїй родині, громаді і в світі, створити замішання, в якому з високих веж ген аж до неба залишаться тільки руїни незавершених смішних людських старань без Божого благословення і помочі.

Святий Дух є між нами, і про його цілющу силу треба просити, з нею жити і творити. Просім його безнастанно молитвою: «Царю Небесний, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни і спаси, Благий, душі наші. Амінь».

Висновки. Святий Дух через Церкву Христову вилив свої благодаті. І ми пізнали одного Бога в трьох особах – Бог Отець, Син і Святий Дух. І в цей час Бог став ближче до нас.

Україна – стала полем битви між добром і злом. Нині підійшов час розуміти Євангеліє і любити ближнього. Егоїзм роз’єднує і робить нас слабкими. Християнин повинен вміти любити і навчити любити інших людей. Без любові нічого не виграємо.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі зміцни віру у серцях людей сучасної України.

Просімо Святого Духа бути джерелом милості і зцілення для воїнів української армії.

Господи нехай мудрість входить у ваші чисті серця зі Святим Духом.

Благословення Господнє на вас!

+ Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

20.06. 2021 р. Б.

м. Коломия


Послання і проповіді