Вступ. Вітаю міського голову, районну владу, весь депутатський корпус, всіх гостей, запрошених з Преображенням Христовим і Днем міста християнським стародавнім привітом “Христос посеред нас!” “І є, і буде!”

І). “Завітайте до нас в Коломию” – ці слова стали крилатими і запрошують всіх людей доброї волі приїхати в наше писанкове місто. Сьогодні, святкуючи такий поважний ювілей 777-річчя Коломиї, ми йдучи вперед не повинні забувати оглядатись назад, адже молоде покоління має вчитися у наших славних коломиян і пишатися ними. Саме серед таких були священики УГКЦ Озаркевич – співзасновник драмтеатру, Кобринський – ініціатор будівництва Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, владики Павло і Микола були організаторами будівництва Собору Преображення Христового, а тепер народний депутат Андрій Іванчук, який подарував землякам світло-музичний фонтан. І цей перелік ще можна далі продовжувати.

Дня 17 серпня прелюдією відзначення 777 – ліття Коломиї і водночас Дня міста стали дві події. Перша подія в музеї “Історії міста” відбулася презентація розкішного фотоальбому зі світлинами фотохудожника Яреми Проціва “Коломия. 7 див міста предивного”. Друга подія в музеї “Писанки” – відкриття виставки графічних малюнків молодого митця Андрія Крицуна, вчителями якого були наші земляки Мирослав Ясінський та Василь Андрушко, а Микола Савчук наш письменник-гуморист назвав його галицько-волинським князем графіки. І нашу пісню продовжуємо словами “Де на світі я не буду, а Коломиї не забуду”. Отже, Коломия має таланти і на цьому будується незалежність!

ІІ). “Ми давно вже незалежні, в нас великі зміни: Є багато в нас держави, мало – України” – Микола Савчук. Поблизу нашої сцени бачимо пам’ятник Героям Небесної Сотні, а також посеред нас святкують День міста матері героїв. Хочу їм подякувати за жертву складену їхніми синами. Дуже важко виконати слова Христові – прощати тепер. Війна озлобила суспільство. Хоча на Сході нашої країни безпосередньо у військових діях беруть участь не так багато людей, проте дух війни глибоко вкорінився в свідомості людей. Телебачення та інтернет роблять очевидцями війни, жахів і страждань мільйони людей. Війна проникає у наш розум та душі.

“Я не можу простити”. Ці слова вимовляють найкращі наші християни, кого ми звикли вважати людьми терпіння й любові… Дійсно, як простити матері, у якої війна забрала єдиного сина? Як простити тим, у кого війна забрала дім, роботу і малу батьківщину? Як простити тому, хто перебував у полоні або повернувся з війни без руки чи ноги? Як простити смерть бойового побратима? На війні не шукають прощення, там шукають справедливості, котру розуміють як помсту.

Одначе, простити під час війни – це справжній подвиг, бо лише так серце може звільнитися від ненависті. Лише простивши винуватцям нашим – хоч би якими тяжкими були їхні провини – ми можемо просити відпущення власних провин у Небесного Отця. Австрійський отець Шмеман каже, що “прощення потрібне не стільки тому, кого прощають, скільки тому, хто прощає”. Воно звільняє людину від страшної помсти і приводить винуватця до законного покарання і морального відродження. Іншими словами, ми своєю жертвою рятуємо і себе, і свою дитину, і вириваємо з дороги гріха заблукану людину.

“Простити ворога під час війни?”. Ці слова викликають чимало питань у багатьох патріотів нашої країни, котрі сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет і територіальну цілісність держави. Іншими словами, простити – не означає зняти з себе відповідальність. Простити – не означає скласти зброю і втекти з поля бою. Простити – не означає залишити беззахисними перед ворожою навалою наші родини та країну загалом. Простити – не означає потурати злу. Безсила громада учнів Христа стала тим малим зерном, з якого виросло дерево європейської цивілізації. Отець ненависті – диявол, Божий супротивник, який відокремлює світ від Бога – роз’єднує. Отцем любові є Боже Слово, об’єднує землю і небо. Прощення – це подія, що відбувається у нашому серці. Воно починається з миті, коли ми усвідомлюємо, що енергія ненависті позбавила нашу душу її сил. Тому прощення підсилює наш дух і військо та патріотизм суспільства. Прощення приносить нам нові духовні сили до боротьби та наближує нас до перемоги.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе побачити наші власні гріхи, прощати ближньому і так переміняться серця людей силою любові.

Бог прощення і любові нехай завжди буде посеред нас!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

19 серпня 2018 року Божого

м.Коломия