«Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих,

щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії»

(І Сол. 4:13-17)

Вступ. Чин християнського похорону – це молитва, яку Церква підносить до Бога за покійного отця Михайла Халабарчука просить Господа простити померлому всі гріхи, бо «немає людини, що жила б і не згрішила» та прийняти його душу до Божого Царства.

І). Смерть священика Михайла – це трагедія для дружини, дітей, батьків, парафіян і близької родини та болюча втрата доброго душпастиря для Коломийської єпархії. Не так багато маємо покликань до священичого стану, одначе Церква потребує добрих душпастирів, котрих потрібно ще знайти у Тлумацькому районі, вивчити і виховати.

Собором священиків служимо Божественну Літургію і відправляємо похоронні молитви за новопреставленого священноієрея Михайла Халабарчука, від якого треба собі взяти за приклад його покірність, ревне служіння людям і по-християнському переносити недугу. Нині треба глибоко призадуматися над промовою його душі до нас через слово апостола Павла.

Апостол Павло у посланні до Коринтян навчає, що «тлінне одягнеться в нетління, і це смертне одягнеться у безсмертя, що смерть поглинута перемогою». І далі він дає потужний виклик смерті: «Де твоя смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?». Перемога смерті над людиною зосереджена у гріху! Гріх невблаганно завдає смерть кожній людині. Одначе, Господь через Хрещення у ріці Йордані дав приклад, як людина може перемогти гріх і завдати йому смертельного удару та знищити в собі старого непослушного Адама.

Тому справжній християнин не вмирає, бо тлінне тіло одягнулося у нетлінне, тобто у Божу благодать. Господь так створив людину, що вона мусить відійти з цього світу і нікого ця доля не може оминути. Хто народився, той має перейти через цей вузький тунель після смерті. Одні проходять його у молодості, другі у похилому віці. Отець Михайло проходить через цей тісний тунель на 48 році життя, який інколи спричиняє великі болі, але на виході стоїть Господь одягнений у невечірньому світлі і каже до нього: «Прийди!» (пор. Одкр. 22:20). В кінці тунелю його зустрічає той самий Ісус, що відійшов до Отця в часі Вознесіння приготувати нам місце. Спаситель показав людям дорогу життя і запрошує усіх без винятку зректися самого себе, взяти свій хрест та йти до воскресіння. Ось таке Слово Боже!

ІІ). Недуга – це справді ласка Божа! Отець Михайло пройшов 48 річну хресну дорогу і ввійшов у свій останній життєвий тунель у день віддання свята Богоявлення Господнього. Господь зустрів покійного словами: «Прийди, сину Михайле, вірний і добрий слуго у радість пана свого!», віддаючи Його в обійми Небесного Отця, як учасника свого воскресіння.

Приклад. Один священик дізнався про свою невиліковну хворобу і поїхав до Єрусалиму на Божий гріб опівночі молитися. Він довго сповідався Богові, згадував у своєму житті все добре і грішне, очищався вже з прощених гріхів на Голгофі, але ще до кінця не розкаяних. Чомусь піт протікав по його спині, бо такою була його гаряча, щира і довга та розкаяна Ісусова молитва, яка відкрила йому ціну Голгофи. Священник аж скрикнув: «Ой, дуже дорого Господь заплатив за гріхи наші!». У таких моментах глибокої молитви людина стає обеззброєною і безпомічною. Вона мусить позбутися всього брудного і гріховного, бо стоїть перед Божим світлом і від нього не можливо втекти і десь сховатися. Визнавши свої гріхи і прогрішення свідомі по відношенні до Бога, Церкви, ближніх і самого себе, людина має сказати, прощаю і прошу у всіх тих прощення кого образив. Прости Господи о.Михаїлу, як він зробив щось свідоме чи не свідоме! В такому випадку необхідно скласти жертву зі свого молодого життя. І тоді тлінне тіло перемінюється у воскресне нетління, а смертне у безсмертя ще тут на землі. Виглядає по-людськи, що недуга руйнує життя, а насправді вона стає благодаттю і даром Божим. Апостол Павло вчить про це так: «Слово про хрест це – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося – сила Божа». (І Кор.1:17). Митрополит Андрей Шептицький просив Бога засвідчити свою віру і любов мученичою смертю, але не був удостоєний такої ласки, хоча терпів тяжко і довго.

Ось такою тернистою дорогою проходить велике преображення людини! Особливо хочеться до кінця днів своїх не нарікати, не сумувати, не обсуджувати, не очорнювати, не бідкатись, а навпаки, сіяти велику Любов, яка зійшла з Небес. Насправді хвороба завжди робить переміну людини під час її хвороби, допомагає очистити свою душу з гріхів і в такий спосіб вона дає свідоцтво Христового воскресіння своїм життям, наче у дзеркалі (пор. 1Кор. 13, 12).

На цій Божественній Літургії будемо брати хліб у своїй руки, його благословити і промовляти словами Ісуса Христа: «Прийміть, це моє тіло, що за вас ламається…», та брати чашу у свої руки і казати: «Пийте з неї всі! Це моя кров, що проливається на відпущення гріхів…». Іншими словами – це жертва Ісуса Христа складена з Його Тіла і Крові. Одначе це також жертва священика, його тіла і його крові. Отже, жертва Христова єднається зі жертвою людини і тоді вже не має різниці, бо Дух Святий у часі Літургії сходить на нас і на освячені дари, творячи одне Христове Тіло. Тому апостол Павло каже: «живу вже не я, а живе у мені Христос» (Гал. 2:20). Справді так о. Михайло був з’єднаний з Тілом Христовим і тому для парафіян служив духовним батьком, а тепер він є свідком глибокої переміни. В душпастирстві є небезпека для священика проповідувати себе самого і хвалитися, а насправді отець проповідував Христа і навічно з’єднався з Його Тілом.

Пам’ятаймо що колись прийде кінець і нашого священичого земного життя. Ми прийшли в цей світ і нічого не принесли зі собою, стараємося зібрати якісь добра для дітей та онуків, але на жаль нічого зі собою у вічність не візьмемо. Хіба що тільки добрі чи злі вчинки, які на суді перед Богом будуть свідчити про наше гідне чи не гідне земне життя і кожен отримає за це вічну нагороду або вічне осудження.

Коротка біографія. На 48 році життя відійшов до вічності о. Михайло Халабарчук – священнослужитель Коломийської єпархії, Тлумацького протопресвітеріату.

о. Михайло Халабарчук народився 14 травня 1971 року у с.Яківка Тлумацького р-ну.

1978 – 1986 рр. – навчався у Яківській восьмирічній школі.

1986 р. вступив до Снятинського сільськогосподарського технікуму на спеціальність «механізація сільського господарства», який закінчив в 1990 р.

З 1990 по 1992 рр. проходив строкову військову службу в Ужгороді. Після звільнення з армії, рік працював на заводі «Коломиясільмаш».

У 1994 році вступив на навчання до Івано-Франківського Теологічно-Катехитичного Інституту, котрий закінчив у 2000 р.

З 2000 по 2003 рр. продовжив навчання в Академії св.Альфонса Лігуорі Папського Латеранського університету (м.Рим) на факультеті «Моральна теологія».

19 лютого 2005 р. одружився із Залевською Ольгою. Святу Тайну Подружжя вділив о.Володимир Касіян (м.Коломия).

У грудні 2005 року із рук владики Миколи Сімкайла отримав ієрейські свячення і мав призначення сотрудником на парафії Царя Христа м. Тлумач та адміністратором парафії Різдва Пресвятої Богородиці с. Гринівці.

Разом із дружиною виховали двоє дітей. Останнє місце служіння о. Михайла було на парафіях Різдва Пресвятої Богородиці с. Гринівці та Перенесення мощей святого Миколая с. Грушка.

Прощання. Ми стоїмо навколо труни, де лежить тіло покійного о.Михайла, яке передаємо землі і молимось за його душу. Нехай добра пам’ять про нього буде добрим прикладом як треба любити Бога, Україну і свій народ.

Єпархіальна курія, духовенство та віряни єпархії складають співчуття родині покійного о. Михайла та всім людям доброї волі, які переживають відхід до вічності новопреставленого ієрея.

Дорога дружино Ольго, мамо і тату, дякуємо вам за вашого сина, який став священиком. Вам дуже важко відпроваджувати його до вічності. Залишаються сиротами двоє синів. Осиротіли дві парафії. Люди втратили доброго пастиря. Жителі села Яківка втратили також доброго односельчанина. Єпархія втратила доброго священика.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, візьме о.Михайла за руку і проведе щасливо через всі терпіння чистилища до Неба.

Господи, будь милосердним до свого священика на Твоєму справедливому суді. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

31 січня 2019 року Божого

с.Яківка