«В успінні ж світу не залишила Ти,

Богородице; (…) і молитвами Твоїми

визволяєш від смерті душі наші».

(Тропар Успіння)

Вступ. Вітаю митрополита Теодора Мартинюка, митрополита Василя Семенюка, отця Дмитра Квича, котрий є парохом цього собору «Зарваницької Матері Божої», священників і вірних паломників Коломийської єпархії, вітаю всіх священників, парафіян та паломників з усіх місць їхнього проживання, гостей і родини військовослужбовців та воїнів християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Таємниця Успіння Пресвятої Богородиці пригадує нам день закінчення нашого земного життя і перехід до вічності.

1). Кожну людину цікавить відповідь на питання «Де ми будемо після земного життя чи в Небі чи в Пеклі?». Прийде час коли Господь не буде вже питатися чи ми молимося чи не молимося; чи дотримуємося посту чи ні. Це буде час відходу з цього життя! Коли душа вийде із тіла, тоді воно негайно розпадеться. За що нас буде судити Господь? В чому буде полягати суть суду над нами? Суд буде складатися із того чи нагодували ми голодного, чи напоїли ми спраглого, чи одягнули ту людину, котра не має одежі, чи подорожнього в дім прийняли, чи дали ми житло безхатьку, чи недужому послужили, чи доглянули за немічними та чи в’язня відвідали. І від цього буде залежати вічність з Богом, або вічність з Сатаною, де плач і скрегіт зубів. Іншими словами, Небо або Пекло.

2). Євангеліє від Матвія в 16 главі дуже ясно змальовує ворота Пекла перед багатьма людьми. Ісус веде учнів в Кесарію Филипову. Віруючий юдей того часу вважав це місце чорною країною змішаною з світовим центром азартних ігор. Це були події пов’язані з магією для дорослих. Іншими словами, це був епіцентр Сатани.

Уявіть собі картинку: глибока темна скала, а внизу чорна страшна печера із котрої виходить пара. Стародавні люди вірили, що там знаходиться фізичний прямий вхід в Пекло. Жителі боялися цього місця, бо там було щось приховане. І ось на фоні цієї печери та неймовірного страху, учні Христові вже шукають шляхів втечі додому. Раптом Тесля із Назарету робить дуже сміливий історичний хід. Він стає прямо перед лігвом ворога і каже «На цій скалі Я побудую Церкву і ворота Пекла не подолають Її.».

Тепер подивімся на цю ситуацію з іншої сторони. Ми думаємо, що ворота Пекла це якась диявольська армія, котра біжить на нас з вилами. Маячня! Ворота це не зброя нападу, бо вони прикріплені до відповідного місця і трясуться поки хтось інший старається їх розвалити. В той час Ісус міняє напрям гри, а саме: до нині сатана нападав, а від нині Христос Церквою закриває диявола в печері. Він сказав «Дорогі мої учні, ми не будемо сидіти в бункері. Ми спецназ! Ми ідемо вибивати двері!». Церква – це не переляканий кіт в куті. Церква – це таран, котрий вривається туди, де темрява, депресія і безнадійність та включає світло на повну потужність. Ісус оголосив війну смерті прямо у неї на порозі. Ісус переміг і від храму Сатани нині залишились тільки припорошене каміння для туристів. А слова Христа до цих пір змінюють мільйони життів. Запам’ятайте, що ворота не бігають. Нема такої проблеми залежності чи тупика, котрі не могла би здійняти із завісів ваша віра. Ви не жертва закрита в коморі. Ви частина армії яка має ключі від всіх дверей.

ІІІ). Війна в Україні поширюється. Це болюча звістка,  тому що багато вбитих невинних жертв, вбиті рятувальники, зруйновані школи, лікарні, храми та об’єкти культурної спадщини. Рідні плачуть за своїми близькими і пораненими та за тими, хто посеред насильства продовжують служити життю. Прошу всіх молитися за те, щоб ця війна закінчилася і відкрилися шляхи діалогу, прощення і покаяння та була погашена ненависть. Цього року минає 25 років після приїзду святого Папи Івана Павла ІІ в Україну. Саме він запропонував формулу примирення  між двома народами польським й українським «Прощаю і прошу прощення». Цю формулу можна використовувати завжди в усіх життєвих випадках для досягнення справедливого і тривалого миру.

Нехай ваша віра буде міцніша за граніт. Нехай всі перепони падають перед вами,  як паперові будиночки. Нехай світло в середині вас вибиває будь-які двері за якими сховане ваше щастя. Ви народжені перемагати! Тому Україна молиться, бореться і переможе.

Висновок. Навчімся бачити Бога у всьому, що діється навкруги нас. Якщо дивитимемося на людей ніколи не попливемо. Якщо дивитимемося на Христа ніколи не потонемо. Молімося Богу, служімо і захищаймо народ України.

Митрополит Андрей Шептицький навчав, що люди, котрі залишилися вдома мають своїм обов’язком благати Бога про милосердя для тих, хто кров свою проливає за Вітчизну. Хресна дорога наших воїнів подібна до хресної дороги Ісуса. В Спасителя бачимо дерев’яний хрест і чисте та золоте серце. Нині люди мають комфорт і золоті речі, але затверділі серця, бо розв’язали ненависть між собою та війну.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», поручаємо під Твою опіку всю Україну, роздерту жорстокими боями, розбиту взаємними ненавистями і кривдами та наших люблячих матерів.

Господи через молитви нашого земляка і блаженного Миколая Чарнецького зглянься над народом України, стражданнями і болями родичів, подругів, братів і сестер та невинних дітей і благослови нас миром! Амінь.

Благословення Господнє на Вас!·

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії УГКЦ

с. Зарваниця

14 серпня 2026 р. Б.