Сто сорок років храму й отримання мощей

святого Миколая Мирлікійського 

«Радійте того дня і веселіться,

бо ваша нагорода велика в небі!»

(Лк.6:23)

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Ісус Христос обіцяє людям щастя, яке починає здійснюватися вже тут і зараз при умові, звільнення від гріха.

І). Блаженства у нагірній проповіді – це шлях до Царства Божого. Пошуки людського щастя слід шукати у Святому Письмі і воно відоме під ім’ям «блаженство». Озирніться навколо себе і ви побачите багато нещасливих людей. Суть і значення блаженства полягає в тому, що вони вказують людині шлях до щастя. Старозавітні Десять заповідей суворо забороняють робити те, чого не можна і за це погрожують покаранням. Новозавітні блаженства написані Духом Святим у серцях віруючих людей і навчають робити все з любов’ю.

Блаженства можна прирівняти до небесних сходів у будинку благочестя. Кожна людина є пошкоджена гріхом і тому є вбогою та жалюгідною. Гріх затьмарює розум, послабляє і полонить волю, здавлює серце людини печаллю і смутком. Кожен грішник почуває себе нещасним, не розуміє причини та звинувачує всіх людей. Перше блаженство ставить правильний діагноз: причина незадоволення людини полягає в ній самій. Тому Ісус Христос голосом люблячого Батька кличе свого загубленого рідного сина. Блудний син повертається до Батька морально розбитий і без батьківської спадщини.

1.1). Перше блаженство пропонує зробити надзвичайно важкий крок: зрозуміти свою духовну хворобу і звернутися за допомогою до Бога. Нелегко «блудному синові» визнати свою провину і почати зворотний шлях додому. Тому за цей перший крок людині обіцяється велика нагорода: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне». Падіння людини почалося з гордого бажання – бути на рівні з Богом. Диявол обіцяв це людям (Бт. 3:5) й обманув.

Убогий духом може бути дуже багатою й обдарованою людиною. Духовна убогість – це упокорення думок й усвідомлення своєї недосконалості. Християнська покора – це не є відчай або песимізм. Навпаки, це надія на Боже милосердя, котре допоможе повернути собі синівство Боже.

Віруюча людина свідомо і покірно засуджує свої минулі гріхи та старається виправитися. Щире покаяння, яке нерідко супроводжується сльозами, має велику благодатну силу. Після нього відчувається така легкість, ніби гора гріхів впала з плечей. До такого сердечного покаяння закликає друге блаженство, кажучи: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться».

1.2). Друг е блаженство. Коли совість очищена від гріхів, тоді в людині починає панувати внутрішня гармонія – повний порядок в її думках, почуттях і бажаннях. Роздратованість й озлобленість замінюються почуттям миру і тихої радості. Людині з таким настроєм вже не хочеться ні з ким сваритися. Вона навіть вважає за краще поступитися в певній життєвій справі, аніж втратити свій душевний мир. Так, покаяння і сльози приводять християнина на третю сходинку чеснот – лагідність: «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю».

1.3). Третє блаженство. Звичайно, іноді люди зловживають лагідністю християнина. Вони користуються випадком, щоб його обдурити, відібрати щось або принизити. Бог потішає лагідну людину надією на те, що в майбутньому житті він отримає значно більше того, що він може втратити тепер через підступи зухвалих людей. Якщо не завжди в цьому житті, то в майбутньому, поза сумнівом, буде торжество справедливості, і лагідні успадкують обіцяну «землю». Таким чином, перші три блаженства закликають людину покірно звернутися до Бога та почати закладати фундамент покаяння і лагідності під будівлю християнського благочестя.

Поява апетиту у хворого служить першою ознакою того, що він починає видужувати, так і бажання праведності є першою ознакою того, що грішник починає виправлятись. Грішна людина бажає багатства, грошей, почестей і тілесних задоволень, а про духовне багатство вона не думає і зневажає його. Однак, коли її душа звільняється від гріховної прокази, тоді людина починає сумувати за духовною досконалістю. Четверте блаженство відкриває прагнення до праведності: «Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться».

1.4). Четверте блаженство. Прагнення до праведності у будівництві храму благочестя – це спорудження стін. Господь словами «голодні і спраглі» дає нам зрозуміти, що прагнення до праведності має бути енергійним і діяльним. Адже голодна людина думає про їжу і докладає всі свої зусилля для того, щоб вгамувати свій голод. Тільки активне прагнення правди допоможе знайти її і «насититися» нею.

Вступаючи на четверту сходинку чеснот, людина вже отримала духовний досвід. Отримавши від Бога прощення гріхів і радість повернутого синівства, християнин тепер особисто відчув велику Божу любов. Ця любов зігріває його серце і допомагає відповідно співчувати людям. Іншими словами, він стає добрим, милостивим і тому успішно сходить на п’яту сходинку чесноти милосердя: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».

1.5). П’яте блаженство. Сходинка милосердя виявляється у матеріальній допомозі, у прощенні образ, у відвідуванні хворих, у розраді безрадісних, у добрій пораді, у лагідному слові, у молитві за ближнього і т.д. Буквально кожен день дає нам чимало можливостей допомогти ближнім. Переважно це низка малопомітних і «дрібних» випадків. Насправді істинна духовна мудрість навчає не зневажати «малими» добрими справами заради здійснення «великих» справ. Великі плани залишаються зазвичай не здійсненими, «малі» ж добрі справи своєю кількістю до кінця життя збираються в значний духовний капітал.

1.6). Шосте блаженство. Це діяльна любов, котра очищає глибини людського серця від самолюбства і наближає людину до Бога так, що вся її душа перемінюється від духовного світла. Людина починає відчувати благодать вже в цьому житті і бачити Бога своїми духовними очима. У цьому випадку душа християнина стає подібною до озера, яке протягом багатьох років заростало травами, наповнилося багнюкою і помутніло. Одного разу прийшов господар і дбайливо очистив його так, що вода в ньому стала кристально-прозорою. Промені світла стали глибоко проникати у воду і там почалося життя. Такого стану духовної чистоти досягають люди, котрі дотримуються шостого блаженства: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Прикладом духовної чистоти стають праведники і мученики за віру.

1.7). Сьоме блаженство. Божий план вибирає таких праведників за приклад для спасіння інших людей. З цією метою Бог наділяє їх мудрістю й особливою духовною чутливістю. Праведні люди стають подібними до Сина Божого, Який прийшов навернути людей на шлях спасіння і примирити їх з Богом. Про такий духовний мир говорить сьома заповідь: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Звичайно, всі люди повинні прагнути бути миротворцями в колі своєї родини, між сусідами і на державному рівні, але ця чеснота дарується зверху і тільки людям з чистим серцем.

1.8). Восьма і дев’ята заповіді блаженства. Добрі справи роблять людину подібною до Сина Божого. Християнин має бути готовим наслідувати Його в усьому, а також у терпінні. Останні дві заповіді блаженства говорять про той сумний факт, що «ми від Бога, і весь світ лежить в лихому» (І Ів. 5:19) і тому не може терпіти справжньої праведності та повстає на християн: «Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради».

Світло завжди розганяє темряву і показує справжній вигляд речей. Подібно доброчесне життя справжніх християн виявляє всю моральну зіпсутість нечестивих людей. Через це в грішників народжується ненависть до праведників і бажання помститися їм за свої докори сумління. Ця ненависть до праведників проходить через усю світову історію, починаючи від Каїна до Авеля, і досягає сучасних гонінь на християн у всьому світі.

Люди зі слабкою вірою соромляться показати себе віруючими, перехреститися біля храму, тому що бояться піддатися гонінням за свої релігійні переконання. Однак, істинні праведники і мученики з радістю приймали страждання за Христа, бо їх серце палало любов’ю до Господа. Вони навіть вважали себе щасливими, що удостоїлися постраждати за віру. У дні випробувань саме з них християнинові слід брати приклад й утішати себе словами Христа, Який обіцяв: «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі!». Адже чим сильніше любов, тим більше і нагорода.

Підводячи підсумок останнім п’яти блаженствам, ми бачимо, що вони закликають до любові. Милосердя до людей є початком. Духовний мир є більш піднесеною формою любові для людей з чистим серцем. Збереження вірності Богові при кепкуваннях і переслідуваннях зі сторони грішників, а також готовність віддати своє життя заради імені Христового є вищим проявом любові до Бога. Таким чином, останні п’ять блаженств, показують християнинові все більш досконалі форми любові і завершують верхівку плану храму благочестя.

ІІ). Приклад: Переваги. Одного разу син відомого архітектора запитав у батька: «Тату, як правильно розкласти переваги у житті? Я бачу багато людей, які не є щасливі: одні бідні, іншим важко жити фізично чи морально, ще комусь, як він вважає, не щастить в житті. Мені здається, що вони мало працюють і тому нічого не вдається. Як правильно має бути?».

Батько відвів хлопця до робочого кабінету і витягнув з полиці великий згорток паперу та розгорнув на столі. Це був план будинку.

«Ось дивися, людське життя – це як будинок, ми самі собі його будуємо. Що є найголовнішим у споруді і що робить його найміцнішим?» – запитав тато.

Хлопець подумав і відповів, що міцний фундамент тримає весь дім.

Батько підтвердив: «Правильно, фундамент виконує важливу роль, на ньому стоїть будинок. Якщо фундамент не міцний або не залитий взагалі, то дуже скоро на нашій споруді з’являться тріщини і він зруйнується. Весь дім стоїть на міцній основі. В нашому випадку фундамент це – Бог. Тому на першому місці має бути Бог».

Юнак каже, що напевно наступним важливим кроком є робота.

Батько каже: «Ні! Перший поверх – це ти сам. Твоє здоров’я: психологічне, фізичне. Ти маєш знайти час для себе, для читання книжок, на маленькі радощі, на здорове харчування, на фізичні вправи. Бачиш, цеглинки мають бути якісні, бо буде міцна опора і зможе витримати на собі наступні поверхи. Якщо ж не додати навіть найменшу кількість цеглинок, взяти надбиті або не міцні то, відповідно, перший поверх буде не тривким і з часом все повалиться. В твоєму випадку, якщо з тобою щось трапиться, буде страждати вся сім’я, за тебе будуть переживати, бідкатися. Другий поверх це – сім’я, де дбають одне про одного і де панує любов».

Син: «Отже, робота аж в кінці?». Батько стверджує: «Так. Дах це вже – робота. Бачиш, покрівлю завжди можна полагодити чи змінити на кращу, ніж була. І тут не треба перейматись, якщо його зірвав вітер або побив град. Сталось, так сталось, але будинок залишився цілий!». Отже, розкладайте правильно пріоритети в житті і не забувайте, що фундамент є найголовнішим, який тримає весь ваш дім!

Висновки. Отже, християнину слід будувати фундамент духовної будівлі благочестя – на покорі, очищеній совісті і лагідності. Бо «хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла» (Еккл. 8:5). Прикладом для нас є святий Миколай, мученики і праведники, бо вони заради збереження в собі благодаті Божої готові йти на будь-які жертви. Вітаю всіх парафіян з храмовим святом та бажаю зберегти нашу святиню для майбутніх поколінь.

Пресвята Богородице, Мати Божа неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» відкрий кожному дорогу щастя.

Господи, благослови пізнати і зрозуміти кожній людині дорогу блаженств.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

19 грудня  2019 року Божого

м. Городенка