«Старий рік минає, Новий наступає» (Українська народна пісня).

Блаженніший Патріарх Любомир Гузар казав, що кінець одного року і початок наступного – це дуже важливі хвилини у нашому житті. Проводжати Старий і зустрічати Новий рік – це усвідомлення найважливішого – завжди у центрі нашого життя має знаходитися Бог – наш Творець. Насамперед пригадаймо все те добро, яке ми зробили для ближніх і яке хтось зробив для нас. Підсумок минулого року стає нагодою відчути близькість нашого Небесного Отця. Це наше відчуття, що Бог близько до нас і є нашою вдячністю.

Пригадаймо сьогодні потребуючих людей, воїнів і багатодітні сім’ї, в яких четверо, п’ятеро і більше дітей. Вони деколи мають мінімальну їжу, але не перестають казати: «Дякую Тобі, Боже». Сьогодні у нас є все, але ми не перестаємо і дальше нарікати, кажучи: «У нас нічого немає».

Ось наш Собор Преображення Христового, яку титанічну роботу зробив. За 2021 рік нашою спільнотою було роздано – 8521 порція другої страви, 150 порцій на святвечір, 160 великодніх пакунків, в захоронці маємо 13 дітей і приступило до Святого Причастя 492 дитини. Титанічна і колосальна праця, яка не залишає осторонь ані бідних, ані знедолених, ані самотніх.

Ми все сумуємо і постійно когось звинувачуємо у своїх бідах. Проте забуваємо дякувати за елементарні речі: їжу на столі, дах над головою, тепло в домівках, зручний одяг. Пізніше дивуємося звідки взялася у нас депресія? Ми стараємося купляти дріб’язкові речі, які нам не потрібні. Якщо ви будете зосереджуватися лише на тому, чого у вас немає і не навчитеся дякувати, то завжди будете нещасливими. Сьогодні нам так бракує –  мати смирення і покору, любов та повагу, взаєморозуміння та підтримку.

Приклад. Якщо комусь на серці нині важко, тоді ця історія вам допоможе. Старий мудрий їздовий їхав взимку на санях, які швидко тягнула пара коней. Позаду нього на санях сиділа жінка зі своєю дитиною. Випало багато снігу і ранок був дуже холодним. На небі не було видно сонця, бо воно сховалось за хмарами.

Старий почав замерзати і жінка у санях також. Він побачив, що вона поступово стає синьою і непритомніє. Тоді їздовий взяв дитину собі на руки і виштовхнув жінку з саней та поїхав геть. Жінка була налякана і пустилася бігти за ним, кричати, волати і т. д.

Через півкілометра цього швидкого бігу, їздовий зупинився і взяв назад жінку у сани, віддавши їй дитину, сказав: «Тепер все в порядку. Я повинен був зробити це негайно, бо інакше ви могли би померти!»

Так і ми іноді, коли «замерзаємо», тоді Господь нас, напівзамерзлих, виштовхує із зручного місця комфорту-саней. Пробігши самостійно невеликий відрізок дороги без зручностей, тоді на душі з’являється духовний рум’янець, засвідчивши про розкаяну душу! «Я вимушений був це зробити, інакше ви могли померти», – ось так часто говорить до людей Господь! Стоячи біля Ісусових ясел, складімо Богові велику подяку, бо життя, довкілля і наше спасіння є Божим даром.

Висновки. Старий рік минає, новий наступає. Святий Іван Павло ІІ повчає: «Якщо тобі погано – клякай і молися до Господа! (…) Якщо справи у житті йдуть добре – клякай і молися! За все дякуй Богові! Нехай подякою починається і завершується все!» Велика подяка Богові за всі ситуації, які ми проходимо та переживаємо!!! Тому біжімо за Господом і не зупиняймося та не піднімаймо білий прапор ніколи. Нехай прийдешній Новий 2022 рік буде для нас добрим, плідним і благословенним!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия.

31.12.2021 р. Б.