«Вашим стражданням

ви спасете душі ваші»

(Лк.21:19).

Вступ. Вітаю християнським привітом засумовану родину отця Андрія Бакоти, священників, парафіян, вірних та всіх присутніх християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

І). У царя Давида був такий випадок. У нього захворіла дитина. Батько дуже молився за зцілення і порятунок дитини. Молитва Давида – це молитва людини, котра любить Бога і Бог любить його. Сам Бог каже «Знайшов я чоловіка по серцю своєму». Цар не їв, не пив  і лежав у своїй спальній лицем до землі. Плакав багато і благав Господа, щоб Він помилував дитину. Однак дитина померла. Слуги боялися увійти до Давида з такою звісткою. Страшно прийти до царя з поганими новинами. Такій людині, навіть невинній, можуть відрубати голову за погану звістку. Слуги набрались сміливості, бо не сказати погану новину, могло бути ще гірше.  Вони сказали царю ти живи у віках, але син твій помер. На здивування цар піднявся і переодягнувся у світлий одяг. Слуги були здивовані його реакцією і запитали чому так. Адже недавно він плакав, сумував і молився. Він сказав, що поки була надія на життя дитини, то він благав Господа. Потім Господь вирішив по своєму, але не по моєму. Ну що тепер? Тепер потрібно встати підкріпитися їжею і продовжувати йти далі. Ось це і є дивовижний приклад того, чого ти не хочеш. Тобто на вас насувається подія грізна і не приємна і ви постите та молитеся, щоб воно пройшло мимо вас. Однак воно пройшло, але боляче торкнуло вас. Раніше люди виходили з косами і з холодною росою трава добре лягала у скошені валки.  Надаремно молиться трава, щоб її помилувала коса. Коса іде прямо на траву і вона її не помилує. Зі страхом скажу, що це стосується кожної людини. Коли прийшло те, чого ти не хочеш, але воно прийшло. Що робити? Вам потрібно змиритися і впокоритися, бо воно прийшло! «Нехай буде воля твоя». Христос брав важку ношу на себе, котру Отець дав Йому. В Гетсиманському саду молився так само, щоби оминула Його ця чаша. Закінчував молитву словами «не так як я хочу, а як ти». Христові на чоло виходив піт з кров’ю, але Він прийняв волю Отця.

ІІ). Тіло нашого покійного і всіма улюбленого священника Андрія Бакоти супроводжуємо на вічний спочинок сльозами та молитвами.  в землю живих. Його заслуги взивають до вічного життя.

Громада зібралася біля домовини покійника, щоб дати йому свої молитви на дорогу до «святої гори Божої». Друга книга Макавеїв пише, що приносити жертву за померлих це «гарний і благочестивий вчинок, щоб звільнити їх від гріха, перед воскресіння» (пор. ІІ Мак.12:43).

2.1). Вчора ми служили парастас священничий. Він пригадує нам Єрусалимську утреню у Велику суботу. Похоронна Служба Божа і Причастя дають вірним нагоду з’єднатися з воскреслим Господом, прощаючи свого отця Андрія на вічність.

Церква порівнює перехід людини від смерті в життя із Пасхою Христовою. Тому кожний християнин завжди повинен пам’ятати про життя і смерть Сина Божого. Ісус Христос бажав виконати волю Отця і цей приклад показати нам.  Іншими словами, Ісус хотів пригадати нам потребу щоденно жити і вмирати для Господа, бо «ми – Господні» (Рм.14:8). Тому Боже слово має за ціль збудити свідомість «у тих, що не мають надії» про справжню мету людського життя.

Нині на похороні кожна сумна людина потребує висловити свій біль, жаль і любов. Інакше ці придушені почування надовго залишаться в душі і будуть її пригноблювати. Тому Церква каже нам співати «Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть…», або: «Яка розлука, о, браття, яке ридання в теперішню хвилину!». У цих піснях людина пізнає розраду від живого Христа.

2.2). «Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить — спотворена, безславна і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому посмертний спокій». Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце посмертного спокою  і тому «з нагробним риданням співає пісню: Алилуя, алилуя, алилуя».

З невимовним болем і глибоким сумом храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії у місті Надвірна зустрів новину про смерть настоятеля і декана отця Андрія Бакоти. Найперше він був доброю і щирою людиною, а потім священником. Таким зробила його віра в Бога та любов до людей. Одні люди вважали його духовним наставником, другі — мудрим порадником, треті — людиною, яка в найважчий момент знаходила потрібне слово підтримки, а для всієї нашої громади він був духовним провідником, молитвеником і людиною, яка щиро переживала за Надвірну та Україну. Його голос і проповідь, його молитви і добре слово ще довго будуть лунати від престолу і храму. Він був завжди відкритий для людей, щирий, уважний та доброзичливий.

В кінці життя нам всім однакову яму викопають. І не важливо чи ми до неї під’їдемо на мерседесі чи на старому газоні. Важливо тільки одне – скільки ти людей по дорозі підвіз і скільком людям допоміг із болота вилізти. Ось це справжній пробіг, а все решта пилюка.

Християнство говорить про людину, котра відійшла до вічності – він уже вдома. Тут ми йдемо по ущелинах, горах, перепадах, джунглях, пустинях. На цій дорозі нас може чекати все, що завгодно – хвороба, нещастя. Наша близька людина вже дома. Він досяг уже мети своєї земної подорожі і Царства Божого. Вічність його прийняла. Наше завдання полягає у добрій нашій підготовці до зустрічі з тією людиною. Нам потрібно так підготуватися з любов`ю, щоб не соромно подивитися йому в очі. А він відповів нам тим самим.

Земне життя – це мить. Воно проходить дуже швидко. Подивіться як проходить покоління за поколінням. Подібно до зміни пір року. Всі відійшли і ми відійдем. Не для цього земного життя ми призначені. Безумство є коли всі свої сили, розум таланти, обдарування повернули на те, що поглинає смерть і входить в небуття. Немає людини. Однак, твоя душа безсмертна і наше завдання полягає в тому, щоби увійти туди і зустрітися з близькою людиною.

Господи прийми душу вірного свого слуги отця Андрія у Царство Небесне, огорни його своїм милосердям та даруй йому вічний спокій. Нині висловлюємо найщиріші співчуття родині та близьким отця Андрія, духовенству, парафіяльній громаді та всім, хто знав, любив і поважав цього доброго священника. Отче Андрію дякуємо Вам за молитву, за служіння, за любов до людей і добрі діла, які Ви залишили після себе. Люди завжди будуть памʼятати Вас у своїх молитвах.

Висновки. Висловлюємо щирі співчуття родині отця Андрія, його дружині Ірині, дітям Христині та Данилу, мамі Оксані, брату Назару, усій родині, парафіянам та всім, хто знав і любив новопреставленого душпастиря. У ці дні смутку єднаємося в молитві за упокій душі отця декана Андрія Бакоти.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, яка прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе отцю Андрію чим швидше перейти дорогу чистилища й увійти до Небесного Царства й отримати життя вічне.

Нехай Господь через молитви блаженного Миколая Чарнецького допоможе зцілити душевні рани християнської родини.  Вічная пам’ять!

Благословення Господнє на Вас!

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії УГКЦ

м. Надвірна

17 вересня 2026 р. Б.