«Камінь, що його відкинули будівничі, (…) став наріжним. Кожний хто впаде на той камінь розіб’ється; на кого ж він впаде – роздавить»

 (Лк. 20:17-18).   

Вступ. Вітаю отця пароха Миколу, отця декана Павла, всіх присутніх священників, парафіян,  гостей і родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Ця історія оповідає про трагічну долю слуг та сина, яких вбили орендарі.

І). Тринадцята неділя розповідає про злих виноградарів. Ця притча була виголошена Христом в останні дні Свого земного життя. Вона розповідає про одного господаря, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його в оренду виноградарям, відлучився (пор.Мт.21:33). Цю притчу можна дуже вдало перенести на Україну, де образ виноградника – це наша Бтьківщина, а господар й упорядник виноградника — Бог. Господь дарував українцям державу і наказав в єдності працювати, але сам змушений віддалитися і надав нам повну свободу дій. Відсутність господаря – це не слід розуміти, як відсутність Бога.

Господар виноградника сам Бог, виноградник — український народ, а під виноградарями явно розуміємо вчителів і керівників народу, священиків та партійних діячів. Якраз їм і була дана свобода дії у ввіреному їм винограднику. Чому так? Відповідальність або безвідповідальність людини розкриваються у свободі дій. Всі ми знаємо, що людина перевіряється саме тоді, коли має свободу, а ще більше, коли ця свобода супроводжується повноваженнями і владою. Бог дозволяє вчителям діяти безперешкодно з тієї причини, що всі вони повинні в повній мірі розкритися і показати, хто вони є насправді. Така мудрість Божа і такий великий дар свободи.

1.1). Догляд за виноградником вимагає великої уваги і мудрості. В цьому відкривається таємниця Божого спасіння. Спасіння — це велика праця люблячого батька і дбайливого виноградаря –  вирощувати людину до прийняття спасіння. Любов і турбота батьків завжди проявляються у терплячому і наповненому любові вихованні. Вставання до дитини ночами, трепетне її навчання навіть тоді, коли дитина не має хисту до навчання, мудрість і довготерпіння в ставленні до дитини в складному підлітковому віці — все це любов батьків. Бог — це батько і педагог нашого спасіння. Він не спішить, уважний, люблячий і терплячий Вихователь. Процеси виховання дитини і вирощування винограду завжди вимагають помічників: вихователів, вчителів, тренерів, репетиторів та інших наставників. Від цих людей очікується повну відповідальність і щиру побожність. В практиці так буває не завжди.

Ось і в нашій притчі, Бог — господар виноградника, доручає виноградарям-помічникам свою спадщину — Україну – виноградник. Представлені особи – помічники розкриваються як злі люди. Виноградник посаджений і упорядкований. Пройшов референдум й народ України вибрав незалежність і свободу.  Наближається час збору врожаю і господар виноградника хоче зібрати плоди. Для цього посилає своїх інших служителів до виноградарів, але ті їх просто б’ють і не дають дозрілий виноград та виганяють. Церкви поділили на багато різних конфесій, у виборах беруть участь понад 50 партій, про котрі ніхто ніколи не чув. Після виборів вони пропадають з обрію суспільства. Що тут трапилося? Виноградарі привласнили собі майно господаря. Уявили, що вони не пра3цівники, а керуючі господарі. У цій причті дуже яскраво і зрозуміло присутній образ Ізраїлевого узурпатора. Всі узурпатори завжди тимчасові управителі. Роблять, що хочуть, ні за що і ні перед ким не несуть відповідальності. У них один закон — вони самі.

Така поведінка злих виноградарів і їх бунтарство проти законного господаря виноградника робить їх спорідненими з іншим узурпатором — князем світу цього – сатаною. Диявол теж узурпатор, бо уявив себе володарем світу. Згідно вчення святих отців, дияволові жодним чином не належить Земля і те все, що створене Богом. Диявол лише бажає викрасти те, що належить Господу. І все ж, до певної пори є безліч людей, які взяли сатанинське вчення і слухають його. Ті, хто прийняли заповіти диявола, створюють свій світ – світ князя темряви. Вчителі Ізраїлеві, які постають в образі злих виноградарів, — не просто узурпатори насліддя Божого, вони приймають і розділяють якийсь сатанинський світогляд, який робить їх ненависними Богові. Сам Ісус Христос, викриваючи своїх ворогів, які бажали Його вбити, прямо говорить їм: «Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого» (Ів. 8:44).

ІІ). Старий Завіт — це історія про постійне відступництво юдейського народу від Закону Божого. Господь посилав пророків, які відкривали волю Божу і закликали до покаяння. Старозавітні пророки весь час сповіщали Ізраїлю: Покайся, бо інакше буде крах! І що роблять з пророками — цими слугами Божими правителі та вчителі Ізраїлеві? Притча дає відповідь: «одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням» (Мт. 21:34). Однак, Господь посилає ще більшу кількість слуг – пророків. Ці пророки весь час говорять євреям про необхідність покаятися і жити згідно із законом Божим, але вони все відкидають і вбивають пророків. На кінець, Господь посилає Сина Свого Єдинородного, з надією на те, що злі виноградарі Його посоромляться. Бог-Отець робить все, щоб закликати щоб злі виноградарі покаялися. Згідно східної традиції всі важливі справи, доручали спадкоємцю. Таким чином, підвищується рівень посланника і важливість та рішучість господаря.

Вбити такого посланника —  це означає розірвати всі зв’язки і розпочати війну. У притчі використаний образ сина-посланника для того, бо терпіння досягло межі і всі напімнення порушені. Однак, злі виноградарі вже нічого не бояться і тому вирішують вбити Сина. Святе Письмо передає їх настрій такими рядками: «це спадкоємець; ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його» (Мт. 21:37). Лиходії сподіваються, що після такого вбивства сам господар виноградника вже ніколи не буде нікого надсилати і не захоче більше займатися виноградником. Отже, злодії зможуть вже абсолютно безперешкодно і довго володіти тим, що вони привласнили.

ІІІ). Сама притча є пророцтвом про те, що Син Божий Ісус Христос буде убитий злими виноградарями. Книжники, вчителі, фарисеї, священики мають вчити народ Ізраїлів, а вони Його вбивають. Господь цією притчею не просто викриває фарисеїв і книжників, але і передвіщає Свою швидку смерть на хресті (пор. Євр. 13:12). Сам Ісус Христос в завершенні цієї притчі, запитує, що ж зробить господар з цими злочинцями, коли прийде (Мт. 21:40). Слухачі відповідають: «злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час» (Мт. 21:41). Тут вказівка на прийдешню долю Ізраїлю: благодать Божа буде віднята від єврейського народу і буде передана народам, які увірували у Христа та належать до Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Цей новий Богом обраний народ, на якому перебуває Божа благодать, відібраний від стародавніх юдеїв за те, що вони просто не виконували заповіді Божі, не прийняли Христа і вбили Його.

Господь говорить: «невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших?» (Мт. 21:42). Апостол Петро в своєму соборному посланні прямо говорить, що камінь, якого відкинули, поклали в основу, — це і є Христос (1 Пет. 2:6-8). Віра у Христа є каменем, який євреї відкинули. Ісус є основою нашого спасіння. Апостол Павло каже, що «ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, якою є Ісус Христос» (1 Кор. 3:11). Одні люди, подібно до злих виноградарів, відкидають цей камінь спасіння і гинуть. Інші ж — приймають і будують на Ньому своє спасіння (пор. 1 Кор. 3). Ісус Христос — основа, шлях, початок і кінець, сенс і життя.

Висновок. Притча про злих виноградарів завершується тим, що люди розділяються на дві групи: віруючих і невіруючих, тих, хто покаявся, і тих, хто не покаявся, овець і козлів, спасенних і приречених на муки. Остаточний поділ відбудеться на Страшному суді, але починається він уже на землі, де одні відгукуються на проповідь Ісуса і Його чудеса, а інших Його слова і дії лише більше дратують.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи нам випросити дар сильної віри, щоб любити Україну і наш народ.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького навчи кожного з нас йти за голосом Христа та випросити мир. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

 с. Прибилів

30 серпня 2026 р. Б.