«Святі моліть Христа Бога,
щоб спаслися душі наші»
(Тропарі)

Вступ. Сьогодні Церква запрошує звертає нашу увагу на трьох святителів — Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Вони досягнули невимовної любові і Божої благодаті.

І). Історія свята. Поштовхом до встановлення цього свята була велика суперечка між вірними про те, хто з цих трьох Святителів є більш важливіший для Церкви. Одні доказували, що святий Василій Великий, другі вважали — святого Григорія Богослова, а треті – святого Івана Золотоустого.

Люди, котрим подобався Василій Великий вважали його найкращим проповідником і милосердним єпископом.

Послідовники Григорія Богослова вважали його за того, котрий переконливо пояснює Святе Письмо.

Треті, послідовники Івана Золотоустого вважали його за того, котрий розумів слабкі сторони особи і схиляв її до покаяння та прощення.

Оскільки вони рівні перед Богом у святості і своїх поступках, то Церква в становила один празник для трьох святих.

ІІ). Українська Греко-Католицька Церква має теперішнього святого блаженного Миколая Чарнецького. Він своїми чеснотами і життям був подібний до цих трьох святих. Оскільки минулого року ми святкували 140 років з дня народження, то хочу зупинитися на історії про його життя.

Святійший Отець Іван Павло ІІ проголосив Миколая Чарнецького блаженним дня 27 червня 2001 року Божого у Львові.

Нині родинне село віддає шану українському владиці Миколаю Чудотворцю та молиться біля його мощей, які зберігаються у храмі с. Семаківці. В 1956 році літом до Львова приїхав старшого віку чоловік із сивою бородою. Минуло 10 років, як він покидав Львів під конвоєм, їдучи у невідоме. У Львові старенького і знищеного фізично єпископа Миколу Чарнецького зустріло кілька співбратів зі Згромадження редемптористів. Влада його звільнила з надією швидкої кончини, щоб не помер у таборі. А владика повертався до Львова, щоб поки вистачить сил, виконати своє покликання єпископа – продовжити архиєрейське служіння у переслідуваній Церкві. Поселився владика Миколай у приватному будинку, який став його резиденцією та катедрою. Тут він приймав з поверненням до Вселенської Церкви священиків, які зламались і з різних причин і підписали так зване «московське православ’я». Тут він висвячував нових священиків. «КГБ дізналось про 13 висвячених мною», – сказав перед смертю владика, – «а я висвятив більше 30». Люди знали там, де є єпископ там є Церква. Вистачало просто бути, але владика Миколай свідчив про Голгофу Народу України. Дня 02 квітня 1959 року Господь покликав свого вірного слугу до вічності.

ІІІ). Часи лютого переслідування проминули. Однак, перед нами завжди залишається те саме завдання і та сама турбота, аби в нашій Церкві завжди любили Господа Бога і жертвенно служили один одному. Прошу вас, моліться, працюйте і в той спосіб прославляйте Бога та служіть нашому терплячому народові на такій багатій українській землі!

Треба перестати плакати і почати працювати. Це нам дуже допоможе. В чому є ситуація? На Україні існував Радянський режим: на Сході України понад 60 років, а на Заході 45 років. Суть його була в тому, щоби з людей зробити невільників і рабів. Вони говорили, що про все подбає партія і держава, а ти не повинен нічого думати і бути готовий приймати все та не робити контрреволюції. Тоді ти весь залежиш від держави, яка про тебе цілковито дбає. І тому людям це так сподобалося, що влада дала їм це в руки. Так не буде! Ми будемо тільки тоді щось мати, коли будемо молитися, працювати, здобувати і вчитися.

Всі люди шукають щастя. Щасливим можна вважати того, хто приймає життя таким, як воно є. Які б не були обставини, вимоги і завдання. Треба все приймати від Бога і не роздумувати та не судити чи воно добре чи зле для мене. Якщо воно добре в собі, тоді стараймося сповняти так, як воно приходить. Не переслідуймо собі якихось цілей і не тратьмо часу на якісь мрії, котрі мали би принести нам щастя. Дивімося на життя як на Божий дар, котре Господь Бог посилає через людей з якими зустрічаємося. Тоді будемо усім задоволені.

Все має своє закінчення. Хвороби, війни, революції, катастрофи і стихійні лиха – це все плоди людини на Землі. У Біблії сказано, що перші люди їли фрукти, овочі та насіння. Так повелів Господь споживати таку їжу всім живим істотам. Люди їли трави і насіння, але ніхто не їв один одного. І раптом стається гріхопадіння людини. Все їлося, поки не згрішили і не покаялися. І з цієї хвилини весь світ приходить в непридатний стан. І тварини стали іншими і птахи стали іншими. Гріх увійшов в наше життя, як спосіб і норма життя.

ІV). Що таке гріх? У людині є щось «таке», що стає вище Бога і навіть вище духовного життя. І ось це «таке» є причиною виконаних мною гріхів. Гріх – це порушення волі і любові Бога. Людина хоче жити згідно заповідей Божих, але має щось «таке», що не дозволяє це робити.

Сьогодні ми слабо розрізняємо або вже не розрізняємо де гріх, а де праведність. Що нам треба зробити, щоб бути іншими? Чи здатні ми знайти в собі сили і волю до життя. Сьогодні в нас живе воля до смерті. Якщо ми куримо, то не хочемо жити. Якщо ми говоримо погані слова, то не хочемо жити. Якщо ми чинимо перелюб, то не хочемо жити. Якщо ми переїдаємося, то не хочемо жити. Якщо дивимося порнографію, то не хочемо жити. Якщо ми не хочемо працювати, трудитися, то не хочемо жити. Тому йде мова про те, чи знайдеться воля до життя.

Одні люди думають, що Богові можна догодити постом. Другі думають, що вгодити Богові можна молитвою. Людина молиться ранком, вдень, вечором, тоді догоджує Богові. Прочитав молебень, акафіст і вже догодив Богові. Ні! Богові можна догодити одиноким способом – перемінити якість своєї душі. Якщо ти був дратівливим – стань смиренним, якщо ти був жадібним – стань щедрим і т. д.

Пробачайте доки не пізно в житті. І цілуйте доки є вогонь в житті. Життя як коротка пісня, його не можливо прожити два рази. Отож цінуйте тих людей, котрих Господь посилає у ваше життя.

4.1). Життя. Коли говоримо що таке життя, то маємо сказати Хто є життя. Життя – Бог. Істина – Бог. Правда – Бог. Якщо ми не шукаємо Бога, то ніколи не будемо мати життя. Чому те все кажу? Бо нині прийшов час до покаяння. Сьогодні напевно інший час. Все людство має прийти до Бога і воно напевно прийде. Тому що всі події, які зараз проходять вже відкриті нам в Апокаліпсисі. Подивіться в якому ми знаходимося стані. Ми навіть не згадуємо про Бога – Творця. Ми навіть не задаємо собі питання «Хто сотворив цей світ»? Ми знаємо, що кожний народжений мусить померти. Запитаймо себе: «Що з нами буде після цього життя».

V). Війна – це робота рук сатани. На землях України йде війна. Наш народ проливає свою кров. На Сході України залишилася випалена земля і діти сироти та жінки – вдовиці. Таку дикість і жорстокість проявляють християнські країни. Це пішли воювати сміливі хлопці. Залишилися не вінчані дівчата. Вони будуть клячати на колінах перед Богом зі складеними руками і зі сльозами на очах та благати закінчити цю війну та загоїти рани їхнього серця. Господь вислухає їхній крик душі і кара впаде на ворогів за вбитих синів і дочок. Хто народить тепер майбутнє? Кожна вбита людина не дасть продовження свого роду. За війною стоять гроші та якісь інтереси. І тут приходить приклад Пресвятої Трійці. Всередині Неї маємо єдність і любов, хоча маємо три різні особи. Бог Отець запланував спасіння людей, Син Божий виконав цей план, а Дух Святий бере заслуги Христа і на практиці застосовує їх до серця кожної людини. Три особи так любляться між собою, що ми бачимо одного Бога. Умови для війни створені людьми через брак єдності і любові та грішне життя. Бог сумує разом з нами, але тільки повернення до любові – це нагода стати святими і воскреснути.

VІ). Дуже пізно. Не можна дати кусочок Царства Божого. Його можна дати або не дати. Не важливо коли хто прокинувся в 30 чи 45 років або як розбійник на хресті. Він був убитий, але душа його перемінилася за три години. Це зовсім не означає, що треба чекати останньої хвилини. Смерть може наступити кожної хвилини. Вночі. І тут дуже влучно описує цю ситуацію таке слово «дуже пізно». Ось я тут на цій прощі на когось образився, з кимось не примирився, то це пізно. Якщо я дев’ять заповідей виконав, а одну ні, то це буде пізно. Тоді уявляєте розчарування людини. Чуємо відповідь «Душе, не знаю тебе». Тут на Землі розповідав, робив важливі справи, а яку вартість вони мають перед Богом?

Бог хоче особистого спілкування. Господь хоче бачити внутрішню переміну серця. Недостатньо вірити просто в існування Ісуса, а потрібно довірити Йому всі сфери свого життя. На сповіді визнаємо свої гріхи і залишення їх назавжди. Ісус не хоче, щоб людина молилася просто за звичкою. Він чує молитву твого серця навіть тоді, коли ти мовчиш. Одне слово сказане із глибини серця цінніше, ніж години бездушних завчених молитов. Господь сумує коли твоє християнське життя – це лише дві години на недільній Літургії. Ісус не хоче, щоб ти просто ходив у Церкву, але щоб ти став частиною Його Церкви. Якщо ти відчуваєш, що твоє релігійне життя є не щирим, формальним чи поверхневим й усвідомлюєш це, тоді треба робити добрі справи і спільно молитися.

Висновки. Отче Небесний, визнаємо свою гріховність і повну залежність від Тебе. Дякуємо, що Ти полюбив нас і віддав Свого Сина на хрест за наші гріхи.

Три святителі Василію Великий, Григоріє Богослове та Іване Золотоустий і блаженний Миколаю Чарнецький, моліться разом з нами про закінчення війни і справедливий мир. Просіть Бога за прощення наших гріхів. Відкрийте дорогу до єдності з Ісусом Христом.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Котра прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» спаси і захисти народ України від ворогів видимих і невидимих.

Господи просимо Тебе за молитвами трьох святих і блаженного Миколая Чарнецького допоможи пораненим, страждаючим, полоненим та укріпи їхню віру у перемогу. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

м. Надвірна
30 січня 2025 року