Вступ. 15 березня Україна втратила ще одного свого Героя – 23-річного захисника України – Андрія Васильовича Луканюка. Він був родом із села Горішнє Залуччя (Снятинщина).

І). Війна – це зло і спроба геноциду українського народу.

Зло завжди програє, а добро – перемагає. Ми сильні та все витримаємо. Хоча сьогодні нам є дуже важко. Перед кожним із нас виникає питання: «Що робити і як жити дальше?». Зло, яке прийшло на нашу землю, воно тупе і беззубе, тому й біситься диявол та плює смертельним вогнем на людей. Все скоро закінчиться і прийде велика кара на всіх його бісів. Зло голосно кричить, але тихо і безславно помирає; зло має грізний вигляд і довгі руки та хоче забрати все те, що йому не належить, бо в нього коротке життя; зло ніколи не перемагає, але наш народ сильний і мужньо все вистоїть. Скоро прийде той день, коли наші серця наповняться радістю, хоча попереду нас чекає ще багато роботи. В наших оселях і містах та селах запанує спокій. Віруйте, бо наші воїни сильні, вмотивовані на перемогу і вона обов’язково прийде! Не сумнівайтеся! Хто посіє вітер, той обов’язково пожне бурю.

ІІ). Блаженніший Святослав просить Божого милосердя для України.

Господи, закрий над нами небо російського бомбардування і водночас відкрий небо для Свого милосердя. Сьогодні Україна залишилася сам на сам з ворогом, хоча їх допомагають і друзі. Воїни на передовій стоять твердо, а в тилу мирні жителі – це фундамент моральної і матеріальної допомоги. Наш народ є паралізований, але наша віра в Бога, допомога віруючих людей та молитва всіх людей доброї волі – це початок оздоровлення нашого тіла, а також держави, національного життя й ефективного протистояння зовнішній агресії.

Не дивлячись на наше горе і страждання, Господь є завжди біля нас, а особливо тоді, коли ми переживаємо великий біль, розпуку і смерть, тоді Він милосердиться над нами. Патріарх продовжує просити Божого милосердя бути силою України! Боже милосердя єднає нас з Богом і обдаровує нас внутрішньою живою та здоровою силою, яка провадить до перемоги. Нехай Боже милосердя зцілить рани України, яких сьогодні нам завдає наш ворог. Нехай ці слова: «Встань, візьми твоє ліжко й ходи» (Мр. 2:9) – дадуть Україні перемогу. Візьми своє ліжко і перебувай удома, на своїй Богом даній тобі, українській землі, а не втікай. Багато дідусів і бабусь, хворих і вбогих, далеко від своїх родичів, чимало дітей та безпорадних людей залишаються вмирати під бомбами, не маючи змоги отримати допомогу та знайти захист навіть у протиповітряних укриттях. Вони не втікають! Захистімо їх, будь ласка. Закликаю всіх приєднатися разом зі Святішим Отцем до акту посвячення людства, а особливо, Росію та Україну, Непорочному Серцю Марії, щоби Цариця миру, випросила для світу спокій. Це відбудеться 25 березня, в Зарваниці, за участю всіх наших єпископів.

ІІІ). Бог бачить все.

Ніхто не сховається в жодному бункері та не уникне відповідальності перед нашим Творцем за смерть воїнів української армії. Навіть, якщо знищать всі наші українські собори і храми, то не зможуть знищити віри, переданої нам Володимиром Великим!

Наша Прикарпатська земля приймає на вічний спочинок свого сина Андрія Васильовича Луканюка. Земляки й односельчани дякують йому за складену жертву своїм життям. Він залишається у пам’яті батьків, своїх односельчан, побратимів і для земляків та молоді, як добрий приклад до наслідування. Снятинщина пишається ним, бо він підніс синьо-жовтий прапор і хрест віри вище за вороже знамення. Іван Франко каже, що святим знаменем хреста переможемо, тому що під ним йдуть всі Герої і мученики за правду.

Воїн Андрій заплатив дуже високу ціну за мирні світанки для нас! Світла пам’ять тобі, наш співбрате. Бажаю усім любити Україну так, як любили інші герої і його справу продовжив наш земляк, Андрій.

Господи, збережи кожного захисника, кожного воїна й Україну. Пошли нам мирні дні і мирні ночі. Боже, Україну збережи! Господи, прости і помилуй нас! Вічна та світла пам’ять справжньому синові України Андрію Луканюку.

Зі святими упокій душу його у місці, де немає хвороби, терпіння, але життя безконечне.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.