«Народ, який не знає або забув своє минуле,
не має майбутнього»
Платон

Хочу привітати всіх присутніх: християн-українців — «Слава Ісусу Христу!», євреїв — «Шалом», а німців — «Грюс Гот».

Вступ. Ми зібралися сьогодні у Шепарівському лісі біля цих могил, щоб пригадати і помолитися за невинно вбитих людей різних національностей у часи Другої світової війни. Зараз ми стоїмо біля могил, де поховані вбиті євреї та, можливо, люди інших національностей. Водночас молимося за невинно вбитих людей тепер в Україні й Ізраїлі.

І). Господь не виправдовує будь-яку форму насильства. Усі люди — це діти Божі. Бог сотворив світ силою слова. Українська поетеса Леся Українка казала, що слово — це її єдина зброя. Тому всілякі труднощі потрібно вирішувати силою Божого слова. Словом можна вбити людину або підняти її на подвиг, а також повернути до життя. І тут хочу звернути увагу на трьох українців минулого століття, які користувалися силою слова, захищали та рятували євреїв.

1.1). Першим був митрополит Андрей Шептицький — рятівник євреїв під час Голокосту. Під час нацистської окупації Львова (1941–1944) митрополит Андрей Шептицький разом із братом Климентієм, монахом Студійського уставу, активно рятував єврейських дітей у Львові. Їх переховували в монастирях, зокрема в Уневі — монастирі отців студитів, у Святоюрському комплексі міста Львова, а також у монастирі сестер-студиток у Львові. За свідченнями врятованих, архимандрит Климентій Шептицький особисто забезпечував їм їжу, одяг, нові документи, дбав про безпеку й часто ризикував життям.

Пригадаємо ще двох людей: рабина Давида Кагане і Курта Левіна. Рабин Давид Кагане був у Львівському гетто. Його разом із дружиною і донькою врятували митрополит Андрей Шептицький і монахи-студити.

Син львівського рабина Курта Левіна, майбутній американський економіст, укривався у монастирі отців-студитів як монах-новик.

1.2). Другою такою особою був священник УГКЦ у Перемишлянах — о. Омелян Ковч. Священник Омелян Ковч, український греко-католицький священик, відомий своїм подвигом допомоги євреям під час Голокосту на Перемишлянщині. Він переховував євреїв у своєму домі та просив дозволу відвідувати їх у гетто біля містечка Перемишляни. Отець Ковч досконало знав німецьку мову. Коли німецькі солдати запалили синагогу, заповнену євреями, він крикнув до них, щоб допустили його до палаючої будівлі. Німці оніміли від здивування і пустили його виносити людей із палаючої синагоги. Серед інших, яких врятував о. Ковч, був рабин м. Белз Аарон Рокеах.

Ще одним способом порятунку євреїв від знищення, до якого вдався священик, було виготовлення так званих «арійських документів» (метричних виписок із церковних книг про хрещення), які могли врятувати від смерті. Так сталося, зокрема, і з Рубіном та Іткою Пізем, які завдяки посвідкам від о. Ковча вижили під час Голокосту.

Світлої пам’яті Блаженніший Любомир Гузар так сказав про нього: «Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу». За це нацисти ув’язнили отця Омелянa Ковча, і він загинув у німецькому концтаборі «Майданек» у Польщі.

1.3). Матір-ігуменя, котра тримала Бога за руку. Героїчний подвиг праведниці Олени Вітер — монахині Студійського уставу, сестри Йосипи Вітер. Вона, ігуменя, чинила добро: сама опікувалася єврейськими дівчатками, перев’язувала їхні рани, чистила їхні голівки від вошей і мазала гасом, купала дівчаток у своїй ванні.

ІІ). Ми навели тільки три приклади українських людей, які рятували євреїв. Ці дії не були поодинокими. У ті роки існувала ціла підпільна мережа духовенства УГКЦ, яка займалася порятунком євреїв. Рідний брат митрополита Андрея Шептицького, Климентій Шептицький, був її мудрою опорою.

Коли людина відкидає Боже милосердя і любов, а вибирає гріх, тоді в її душу входить Сатана. Він робить з неї свого немилосердного помічника. Однак за ділами окремих осіб ми не маємо права судити всіх.

Висновки. Святий Августин навчає нас: «Довірити своє минуле — Божому милосердю, теперішнє — Божій любові, а майбутнє — Божому провидінню». Голокост, учинений нацистами над єврейським народом у часи Другої світової війни 1939–1945 років, був засуджений світовою спільнотою. Єврейський та український народи продовжують терпіти сьогодні: чуємо плач дітей і матерів, стогін поранених та бачимо зруйновані міста і села. Тому християни підтримують євреїв у пошуках шляхів зцілення цих народів через прощення і примирення. Прощення означає все віддати в справедливі Божі руки, а не тримати в руках людську справедливість.

Нехай наші посилені молитви допоможуть відвернути війни та рятують життя. Слід пам’ятати кожному, що Бог є справедливим Суддею, який за добро нагороджує, а за зло карає. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

† Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ

с. Шепарівці
21 серпня 2025 року