Слово владики Василя з нагоди відзначення двісті дванадцятої річниці від дня народження поета Тараса Шевченка.

«Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею».

(Ів.1:48)

Вступ. Смоковниця у Святому Письмі – це місце приватне й особисте. Тарас Григорович Шевченко вважав Україну своєю улюбленою смоковницею.

І). Ці дні українці називають шевченківськими. В Коломиї ми прийшли також до пам’ятника Кобзарю, щоб віддати шану Тарасу Григоровичу Шевченку. Це центральне місце коломияни вважають своєю смоковницею. Тут можна поговорити з Кобзарем про теперішню долю нашого народу. Почути слова поета з твору «Розрита могила» в якій він пише: «Світе тихий, краю милий, … Моя Україно. За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?». Його життя і творчість вже століттями надихають українців о єдності. У його творах бачимо джерело надії та стимул до боротьби.

ІІ). Господь подарував нам цю прекрасну і багату землю, яку сильні світу цього вже ділять і не можуть поділити. Вони забувають, що останнє слово завжди за Богом, але вони думають, що Він далеко. Сьогодні поранена Україна стікає кров’ю, бореться за життя і не здається. У поемі «Кавказ» поет пише: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая». Він звертає увагу народу на Бога, а не на військові чи цивільні союзи. На жаль, у цій жорстокій війні гинуть діти України. Чому кров невинних людей проливається на нашій землі? У творі «Тарасова ніч» поет пише: «Зажурилась Україна – така Її доля».

ІІІ). Українці сьогодні повинні благати Бога про допомогу. Наша надія і точка опори – це Господь. На цій точці опори має бути оперте життя мого народу. Люди вже достатньо нас зрадили. Достатньо, друзі мої. Перестаньте надіятися на людей. Дадуть не дадуть… Зможуть не зможуть… Вони зможуть і допоможуть частково. Один Господь не зрадить і допоможе. Віра і Боже милосердя тримає нас сьогодні. Божа благодать робить диво, а воїни черпають з неї і Заповіту Шевченка свою силу. «Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте. І вражою злою кров’ю волю окропіте».

Висновок. Святий Папа Іван Павло ІІ казав, що вирішальними осередками в історії світу є тихі місця молитви. Там вирішується наша доля і хід подій у цілому світі.

А вчений Енштейн казав, що світ небезпечний не тому, що деякі люди творять зло, а  тому, що деякі люди бачать це зло і нічого не роблять.

В час Великого посту увійдімо у свою приватну смоковницю і включімо в обороні народу України – силу молитви на вервиці. Тоді прийдуть до нашого народу чотири товариші, як це ми чули вчора у  неділю Спаралізованого: Прощення, Покаяння, Милосердя і Пресвята Євхаристія та розберуть покрівлю даху будинку й опустять нас перед Ісуса. Так, що інші народи ми випередимо у спасінні, бо нас не допускають до Христа натовп з людей інших народів.

Тоді сміливо можемо повторяти слова Шевченка: «Не журися Україно, Панно синьоока! Твоя воля, як той сокіл, літає високо. Турки не спалили, ляхи й татари. Бог поможе – розійдуться і московські хмари

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» і за молитвами блаженного Миколая Чарнецького допоможи нам врятувати і відродити Україну. Амінь.

 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

 

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

м. Коломия

9 березня 2026 р. Б.


Послання і проповіді