Воскресіння Лазаря – це надзвичайне диво про яке описує лиш євангелист Іван. Попри всю важливість і популярність – це була подія сімейної ваги. Сестри Марта, Марія, і брат Лазар – це були свояки та можливо до цієї родини належав євангелист Іван, улюблений учень Спасителя. І тому цей учень дає свідчення, що Христос також був своїм в цій сім’ї. «Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря» (Ів.11:5). Про це всі знали. Ось Лазар захворів і сестри посилають до Ісуса: «Господи, той, що любиш, ти його, слабує» (Ів.11:3). Христос любив Лазаря і тим не менше дав йому померти. Ми знаємо, що для Господа це також був подвиг. Дізнавшись про смерть Лазаря: «Заплакав Ісус. І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив». (Ів.11:35).

Плачучий Христос. Це дуже дорогі сльози, тому що Бог оплакує не Єрусалим, не вмираючий Ізраїль, не самого Себе і Своє майбутнє страждання. Він плаче за помершим Лазарем. Незначний, нічим іншим не проявивши себе чоловік, відомий лиш тим, що два рази помер і дружив з Богом. Один із багатьох живучих на Землі, а потім і помер – маленький, безіменний, звичайний чоловік; не геній, не імператор, не філософ, а просто чийсь брат, син і друг. Страшну тайну відкриває нам євангелист Іван про Христа: Він любить свого друга, знає, що він помре, дозволяє йому померти й оплакує його смерть.

Бог є Любов. Він любить мене, дітей сиріт і напівсиріт, літніх, воїнів, поранених і полонених. Ця Любов знає, що я помру, любимий брат, син і друг. Вона знає і плаче. Ісус боїться разом зі мною та дозволяє мені пройти цим сумним шляхом на Землі, котрий Сам пройшов і знає цю дорогу на Своєму досвіді. Чому я повинен померти? Чому це має статися зі мною? Чи може хтось відповісти на це питання? Мудрі люди вибирають мовчанку. Навіть Лазар мовчить. А чому Лазар мовчить? Чому всі, хто помирав по-справжньому зберігають мовчанку і не описують в яскравих картинах муки або радощі вічного помешкання? Господь так само не дає відповіді. Він пропонує довіритися Йому і пройти шлях разом з Ним. Рівночасно довірити життя і смерть дорогих мені осіб – Богові. Він може плакати, хворіє і помирає з кожним, люблячи сильно кожного.

Лазар не просто помер. Його тіло почало розкладатися незворотньо.  В мертве і розкладене тіло не може повернутися життя. Однак, воно повернулося і тління зупинилося та повернулося назад. Бог покликав свого друга по імені: «Лазарю, вийди!» Страшно і радісно чути Бога, Котрий кличе тебе по імені. Мій Творець, покликав мене до життя і полюбив, давши мені ім’я, – кличе мене і чекає моєї відповіді. Дуже приємно почути своє ім’я з уст Божих!

Висновок. Ви маєте здобути найбільшу перемогу – перемогти себе. Вчіться приборкувати гнів, утихомирювати гордість і викорінювати сумніви. Допоки в людині живе злоба, роздратування, незадоволення і недовіра – їй важко знайти життєвий спокій у душі. Простіть всіх, хто робив вам боляче. Не тому, що вони заслуговують прощення, а тому що ви заслуговуєте жити без зневаги у серці.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» випроси у Свого Сина благодаті почути своє ім’я і пробудити нас від смертельного сну до вічного життя.

Нехай голос Бога назве вас по імені під час Страшного суду, як Лазаря, і підніме від могильної дрімоти до життя у Царстві Божому.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

4 квітня 2026 р. Б.