«Яка користь людині здобути світ увесь,
а занапастити свою душу?»
(Мр. 8: 36)

Вступ. Всечесніші та всесвітліші отці! Шановна парафіяльна громадо, дорогі моєму серцю вірні, гості, які прибули до храму спільно допомогти молитвами нашим воїнам. Сьогодні вітаємо вас християнським привітом: «Слава Ісусу Христу!».

І). Неділя після Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього нагадує людям про його переможну силу.  Хрест Ісуса Христа – це найбільша трагедія і найбільша перемога через страждання. Ісус не бажав жалю до Себе, а хотів прояву нашої віри. Бог роздер завісу на подію розп’яття, немов би сказавши: «Це занадто жахливо». Отже, Ісус помер і був похований. Ця новина повністю змінила життя учнів, а потім потрясла Римську імперію. Віра у хрест і воскресіння – це суть християнства.

Люди своїм смиренним несення хреста відкривають двері Неба.  Роздумуючи над історичними подіями двох тисячолітньої давності, стаємо учасниками страшних подій – розп’яття і смерті  Ісуса Христа. Люди зробили дерев’яний хрест, як знаряддя вбивства Спасителя, а Ісус перетворив його на Джерело Життя. І воно тече до Царства Божого, допомагаючи всім бажаючим. Таким бажаючим став розбійник розіп’ятий праворуч від Христа.

1.1). Покаяння перед смертю. І далі стається його покаяння перед смертю завдяки Христовій молитві: «Господи, прости їм, бо не розуміють, що роблять». Почувши таку смиренну молитву Ісуса, розбійник зрозумів, що це невинна людина й опам’ятовується. Він каже своєму товаришеві: «Ми прийняли розп’яття за свої гріхи, а цей праведник за що терпить?». І тоді починає благати Ісуса: «Пом’яни мене Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». Ісус відповідає просвітленому розіп’ятому праворуч від себе розбійникові: «Нині зі Мною будеш в Раю». Тому він першим входить в Рай, випереджуючи всіх великих праведників, бо упокорився і сам себе осудив та отримав прощення Боже. Господь прийшов кликати грішників до покаяння.

ІІ). Радість маємо нині у нашому соборі, бо нагороджуємо хрестом з прикрасами капелана Степана Козака. Отець Степан служить нашим воїнам, підносить їхній дух. Святий хрест – для військових є знаменем, яким вони перемагають ворога.

Війна приносить щодня нашому народу великий біль і терпіння. Загоювати рани війни можна тільки прощенням, милосердям і любов’ю один до одного на противагу ненависті й смерті. Наша дорога встелена терпінням, мучеництвом і страхом, що  нагадує хресний шлях Ісуса. Євангеліє показує дорогу християнина: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною» (Мр. 8:34). Люди завжди страждають, але Ісус закликає нас не боятися, бо на цьому хресті ми ніколи не будемо самі.

Перенесімся думкою в той час і місце, коли Христос говорив це та постараймося зрозуміти зміст цих слів. Він сидить з учнями в місці, де мало людей і розповідає їм те, чого вони ще не можуть зрозуміти. Як це так, що Ісус має постраждати і бути вбитим? Апостол Петро каже: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!». Ісус досить різко відреагував: «Відступися від Мене сатано. Ти спокуса мені, бо думаєш не про Боже, а про людське». А потім продовжив розповідь: «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить. Хто за Мене свою душу погубить, той знайде її». (Мт. 16:24-25). З цих слів Святого Письма випливає, що Я постраждаю і ви також, якщо залишитеся моїми учнями. Він говорить про хрест, а хрест на той час означає тільки смерть, бо це було знаряддя вбивства. Ісус прямо говорить: якщо хочеш бути Моїм учнем, то будь готовим до смерті.

Христос продовжує навчати: «Хто погубить свою душу задля Мене і задля Євангелія, той її спасе» (Мр. 8:35). Погубити свою душу задля ближнього означає  його любити і допомогти йому. Ісус віддав свою душу і життя задля людей, а відтак смертю смерть подолав і воскрес на третій день. Тому бути учнем Христа – це поступити так, як священномученик Омельян Ковч із Космача у концтаборі Майданек біля Любліна в 1944 році. Служачи в’язням різних національностей, він бачив останні хвилини їхнього життя і Бога однакового для всіх. Спробуйте жити такою справжньою любов’ю — силою жертви. Така жертовна любов віддає своє життя за ближніх й одночасно дає вам ключ до Царства Божого. Іван Богослов навчає, що любов  геть проганяє страх: «Хто боїться, той недосконалий у любові» (І Ів.4:18).

Досвід перших учнів є дуже  важливим під час війни. Весь світ дивується, як це двадцять друга українська армія в світі, майже беззбройна, протистоїть другій, добре озброєній, російській армії. Звідки в українців береться сила, відвага, стійкість, щоби протистояти такому чисельно переважаючому ворогу? Видно, що любов до Бога стає причиною незламності. В обставинах війни, намагання врятувати власне життя, приречене на поразку. Христос каже далі: «Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мр. 8:37). Всі придбані багатства світу не можуть заплатити достойну ціну за вашу душу. Ціна крові Ісуса Христа на Голгофі – гідна вартість душі!

ІІІ). Українці люблять безстрашно свою Батьківщину. Це було дуже добре видно на початку війни. Вибухи, розгубленість, страх і втечі посольств, створювали відчуття останніх днів України. Блаженніший Святослав наголошує, що наші люди почали піклуватися передусім про своїх ближніх, а не про себе. Всі почали думати, яку допомогу надати потребуючим. Тоді всі наші парафії і храми перетворилися на бомбосховища, центри соціального служіння, осередки, які допомагали людям. Любов Господня робила людей  рятувальниками, готовими віддати свою душу за Христа та Євангелію. Силою Хреста Господнього і любов’ю до України народ перемагав ворогів. Благодать розп’ятого Господа допомагала перемагати ворога.

Молитви всіх мучеників України – стали для нашого народу захистом. Смерть є подолано і вони продовжують свою молитовну вервицю за кожного з нас. Вони заохочують нас, живих, вчитися любити одне одного протягом усього життя і молитися щиро у своїх домашніх церквах. Зберігати міцними подружжя з багатодітними сім’ями, котрі мають черпати духовні сили з Євангелія, духовних практик святих і добрих діл милосердя. Ось так потрібно сформувати в родині школу любові до України і незламності духу її народу.

Коли ми хрестимося, тоді поклоняємося Пресвятій Трійці. Коли піднімаєте руку до чола, це вся висота – Отець, потім вся глибина – Син, і переходимо на всю ширину плечей – Святий Дух. Тому біжить диявол від хреста. Диявол ненавидить хрест та Євангеліє, хоча ви йому нічого поганого не зробили. Однак, він ненавидить християн тому, що у них живе Христос. Диявол старається спокусити людину до гріха і намалювати Христа не привабливим. Він хоче відвернути нашу увагу чим завгодно, лиш би ми не бігли за Христом і не проводили час з Ісусом. Йому не важливо, що ви будете робити. Він буде відвертати вашу увагу добрими справами і не обов’язково гріхом. Його мета створити такі умови життя, щоб ви не хотіли і не мали часу та не мали бажання прибігати до Христа. Тому що коли ви біжите до Ісуса, тоді ваше християнство стає справжнім, а диявол стає немічним.

Тільки Христос вимагає від людей бути у світі зла, але без зла; в болоті, але не забруднитися. Бути в цьому злому світі, але не бути злом, – ось сила, яку дає Христос. І тому Він приносить боротьбу і меч, котрий відділяє і відсікає зло від світу.

Висновки. «Яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?». (Мр. 8:36). Сьогодні просимо Господа Бога допомогти нести хрест нашому народові через вогонь війни. Віримо, що цим знаком хреста переможемо ворога.

Радуйся, чесний Хресте! Незрячим ти провідник, немічним –лікар, воскресіння для всіх покійних! Ти нас підніс із тління, в яке ми впали. Тобою знесено прокляття. Як ти прогнав диявола, то ми, земляни, стали Божими дітьми.

Отче Степане, нехай цей хрест, яким ви нагороджені,  буде подякою за ваше служіння і Джерелом Життя. Господи помилуй! Господи прости! Допоможи вам Боже, хрест свій у вічність донести. Господи, Животворящий Хрест хай стане духовним відродженням нашого народу.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», і блаженний Миколаю Чарнецький благословіть Україну миром.

Хресту Твоєму покланяємось Владико і Святеє воскресіння Твоє славимо. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

† Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ

м. Коломия
21 вересня 2025 року