«Він послав Своє слово і вилікував їх,
і врятував їх із могили»
(Пс. 107:20)

Вступ. Дорогі в Христі прочани, щиросердечно вітаю вас на прощі у Товмачику християнським привітом: «Слава Ісусу Христу!». Нині Церква просить добре роздумати над духовною боротьбою та перемогою над гріхом.

І) Ісус Христос відвідує людей у краю гадаринському – північній землі. Євангелист Матей благовістує людям жорстоку і видиму боротьбу між Божою благодаттю та гріхами. Ісус Христос входить у край Гадаринський. Ця земля знаходиться на північ від Галилейського моря. І тут Спасителя зустріли двоє біснуватих, які проживали у гробах, котрі були такими лютими, що ніхто не міг проходити тією дорогою. Присутній Господь благодатною Своєю силою наказує дияволу вийти з людей. За словами Блаженнішого Святослава, ця сила знаходиться в Євангелії і приносить спасіння.

Гадаринську землю заселяли люди, які не знали правдивого Бога, і тому тут вільно й успішно діяв злий дух. Відсутність Божої благодаті робить кожне місце оселею для пекельного духа. Він відділяє біснуватих від Бога, від людей і самих себе. Ось таке майбутнє очікує багатьох жителів Землі. Гадаринська земля знаходиться на півночі озера Генезаретського. І саме на півночі були люди, опановані дияволом. Задумаймося, чи й наша місцевість не перетворилася з християнського краю на невіруючий і не стала опанована злим духом.

ІІ) Ісус зупиняє брехню пекла. І далі пішла боротьба між самим Христом і злими духами. Велика кількість свідків бачила її на березі Галилейського моря. Нападниками виступають біснуваті, які виходять із гробів. Вони визнають силу і владу Христа, розуміючи, що Його прихід закінчує їхнє царство. Тому біси запитують: «Що нам і Тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?» (Мт. 8:29). Христос мовчить. Тоді вони вдруге до Нього звертаються, бо знають, що Він прийшов їх вигнати і визволити людину: «Якщо Ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней» (Мт. 8:31). Господь промовляє одне-єдине слово: «Ідіть». Коли Христос запрошує працівників до роботи у винограднику, так само каже: «Ідіть і ви в Мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам» (Мт. 20:4). Він так само запрошує нині і нас, визволяючи сковану людську силу добра.

Гріхи завжди несуть із собою руйнування і смерть. Пастухи побачили, що стадо свиней відразу кидається з кручі в море і там гине. Зло тоне у воді, а натомість добро приносить волю двом біснуватим, і вони повертаються назад до свого народу. Добро завжди стає джерелом істинної свободи і повертає людині її гідність.

Євреї дуже боялися водних глибин. Це була для них домівка чогось поганого, злих сил. І тому нічого дивного, що біси, які увійшли в свиней, опинилися під водою. Коли Ісус ходив по воді – це була демонстрація Божої сили над силами зла. І ось Христос опинився в країні, де є нечисті свині і двоє біснуватих. Їх вважали нечистими, бо жили в гробницях. Доторкнутися до них – це було стати самому нечистим. Ісус це все очищує, а людям це не подобається, бо втратили бізнес. Жителям подобається їхній традиційний порядок, бо не знали правдивого Бога, і тому проганяють Його. Ісус із сумом покидає північну Гадаринську країну. Який порядок речей у нас вдома, в країні? Чи не тривожиться наше серце, коли Ісус хоче це все очистити?

Брехня і корупція змушують нас жити у гробниці протягом цілого життя та зберігати фальшивий спокій. Гробниця стає загрозою для себе самого і для інших. Дорога життя проходить біля гробниці і стала для жителів України такою ненадійною, що тільки Господь може перейти нею безпечно. Зло боїться добра, відчуває страх і втрачає перед ним силу. Світлої пам’яті Патріарх Любомир Гузар говорив, що кожного разу, як ви чините добро, то стаєте сильнішими. Приховане зло веде народ до життя у темних гробницях. Бог поважає свобідну волю жителів півночі, тому відходить засмучений, залишаючи двох звільнених від злого духа як свідчення про відвідини Божого милосердя.

ІІІ) Святі України заступаються за свій народ, щоб не потрапити в темряву на півночі. В ці дні Церква в Україні святкує святих Володимира й Ольгу. Молимося до них, щоб вони забрали всю ненависть і злобу, які ворог старається насадити в серцях наших. Військові події несуть у собі велику руйнівну силу в українській землі. Війна розпочинається з тіні гріха у серці. Війна в Україні – це вирок гордині. Люди сміялись над добром і покору називали слабкістю. Сили без обличчя підштовхували людей до рішень під гаслом визволення і принесли не світло, а тінь. У наших серцях жаль і біль, бо війну можна було зупинити ще до першого вибуху, але боялися зло називати злом, АТО — війною. Ворог хотів землі, але насправді забирав у людей душі. Коли темрява приходить, народові потрібно стати запаленою свічкою від благодаті Божої – і тоді вона втече сама. У центрі війни стоїть не зброя чи територія, а внутрішнє благодатне світло в душі народу. Україна стала дзеркалом, у якому кожний народ бачить себе і сховатися не може.

На все це потрібно дивитися через слова Христового Євангелія. Господь сказав до людей: «Любіть ворогів ваших і благословляйте тих, що проклинають вас та ненавидять вас». Святі своїм життям підтвердили ці слова. Навіть в останню хвилину свого життя вони брали приклад із мученика диякона Степана, котрий просив прощення вбивцям своїм: «Господи, не пам’ятай їм гріха цього». І ми повинні не заразитися ненавистю, бо вона руйнує. Нам так само прийдеться стояти на Страшному Суді – і тим, хто стріляв по наших храмах, по житлових масивах, убивав наших дітей у лікарні «Охматдит» у Києві, насилував наших жінок і дівчат, вчиняв злочини проти людяності, кидав бомби на дітей у пологових будинках, на перестарілих і хворих людей. На Страшний Суд стануть ті, котрі чинили діла милосердя, і ті, котрі творили злочини. Яку користь людям дасть злоба, ненависть, вбивства, бездушність їхнім душам на Страшному Суді? Кожна тверезо думаюча людина скаже, що жодної користі це їм не принесе. Велику шкоду вони принесуть самі собі. Плекаючи у своєму серці ненависть, люди перш за все самі себе ненавидять, не думаючи про вічне життя. Залишаючись з Христом, почуємо Його голос на Страшному Суді до вірних: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, і наслідуйте Царство, приготоване вам від створення світу».

ІV) Образ Матері Божої Неустанної Помочі – це материнство Богородиці над нашим народом. Це материнство — про жінку, яка стоїть під хрестом не тому, що вона сильна, а тому, що любить. І ця любов — стає для нас Поміччю. Ця ікона нагадує, що Богородиця є найбільшою силою світу серед святих. І Вона має здатність залишитися з тим, кого всі покинули й обманули. Нині Богородиця є з народом України як Мати Божа і Мати всіх людей. Нині просимо Її бути поруч із матерями, що ховають синів і дочок, з дітьми, що шукають матерів, і з усіма терплячими.

Дивлячись на муки Христові, Богородиця співстраждає, і сім мечів болю прошивають Її серце. Вона тримає на руках Свого Сина і показує Його людям як найбільше добро, отримане від Небесного Отця.

Тому якнайшвидше спішімо з довір’ям і з повною надією до Пресвятої Матері Неустанної Помочі. Вона збереже нас і опікуватиметься нами, бо кожна людина відходить від Неї зі святою благодаттю.

Висновки. Остаточна перемога над злом відбудеться в кінці світу, а в особистому житті – у часі смерті. З приходом Христа закінчується царство сатани і починається Царство Боже. Сучасний світ найбільше потребує жінку, дружину і Матір, яка йде до Христа та віддає своє серце Богові. Люди, не дайте зруйнувати храм у ваших душах.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Товмачицькій іконі, допоможи зняти Україну з хреста війни і привести до Ісуса Спасителя.

Господи, через молитви блаженного Миколая Чарнецького, поблагослови в Ювілейний рік наші родини, парафії і воїнів Української армії благодаттю Святого Духа. Амінь.

Благословення Господнє на Вас!

+Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ

с. Товмачик
13 липня 2025 року