«Пресвятая Богородице спаси»

Вступ. Вітаю всіх прочан, гостей і молодих людей в чудотворному місці радісними словами: «Христос Воскрес!». Ми знаходимося в домі нашої Небесної Матері і Вона зустрічає нас милосердям і творить чуда, які є зрозумілі й видимі для нашого ока.

І). Проща до чудотворного місця Пресвятої Богородиці в Товмачику. Проща – це подорож до місця особливого об’явлення Божої благодаті, яка торкається людських сердець і перемінює їх. Вирушивши на прощу, ми не знаємо ні часу, ні години, коли живий Бог особисто торкнеться вашого серця і перемінить його.

Кожного місяця тринадцятого числа ми приходимо на прощу до Товмачицької Пресвятої Богородиці просити ласк і благословення для себе і світу. Цариця Миру багато часу присвятила людям, а для себе просить щирої молитви і посту. Це робить Матір Божу щасливою, бо Вона стала Провідницею до Неба.

Недавно восьмого травня 2025 року католицький світ вибрав нового Папу Лева ХІV. Цього доленосного вибору чекав весь світ. Першими Його словами зверненими до народу були: «Мир всім!.. Зло має бути переможене». Блаженнійший Святослав по дорозі до Зарваниці зустрів одну маму, яка втратила на війні свого чоловіка і двох синів. Обіймаючи свою донечку, вона сказала: «Лиш би ми дожили до прощі у Зарваниці, а тоді вже в України перемогу ніхто не вкраде». Ми з вами також дожили до прощі у Товмачику в Ювілейному 2025 році. Прийшли до стіп Пресвятої Богородиці, коли по храмах відправляються молебні в Її честь. Прочани перебувають тут з Нею, а Вона – з нами. Тепер перемогу України у нас уже ніхто не зможе вкрасти. Ми прийшли до цього чудотворного місця помолитися, принесли свої прохання і подяки.

Богородиця для нас є взірцем. Вона часто молилася і роздумувала про свою смерть, життя і страсті свого Сина та про людську гординю, яка розіп’яла Ісуса. Вона готувала себе до смерті і стала вказівником для людей, як треба готуватися до зустрічі з Богом. Слід пам’ятати, що в Небі царюють тільки любов, чистота і святість. Туди входять ті, хто в часі земного життя обмив свою брудну совість сльозами, хто приходить туди дорогою вимощеною молитвами, добрими ділами і вогнем віри в Господа, загартованою щоденною важкою боротьбою зі злом.

Тому перш за все шукайте Царства Божого, а все решта вам додасться.

ІІ). Любов до Пресвятої Богородиці. Чим люди заслужили перед Богом любов Пресвятої Богородиці? Ісус взяв на Себе тіло від Пречистої Діви – Матері Своєї і розіп’явся за нас. Чим люди так дорогі Богові, що Він Сам пішов на смерть, лиш би ми залишились живі? Святі Отці пояснюють дуже цікаво, пригадуючи нам материнську любов. Коли помирає дитина, мама каже: «Краще би я померла, аніж дитина». Коли дитина хворіє, то мама ніч не спить, хвилюється та каже: «Краще би я захворіла». Ми знаємо чимало прикладів, коли на війні один товариш своїм тілом закриває інших. І в мирний час також буває подібне. Один вчитель приніс на урок військової підготовки, помилково, бойову гранату і почав її розбирати. Коли він це зрозумів, то хотів викинути її на вулицю, але там були діти, а в класі також діти. тоді він кинув її в куток і накрив своїм тілом. Стався вибух. Він помер. Ось так і Господь готовий взяти на Себе людські хвороби, щоб ми стали морально й духовно здорові.

2.1). Яким має бути християнин? Люди називають себе християнами. Християнина можна пізнати по вчинках. Він служить Христові, попри всі суперечки випромінює любов, старається про єдність Церкви. Однак, бачимо ненависть в серцях людей і їхніх вчинках. Християнин не може молитися і одночасно проклинати та вбивати іншу людину. Християнин не може давати неправдиві свідчення в суді. Християнин – це не той, хто носить хрестик на грудях, а той, хто несе Христа в серці. В серцях багатьох тепер замість Христа – злість, образа, ненависть, політика і тому подібне.

Христос учив: «люби ближнього твого, як самого себе». Далі Він сказав: «По тому пізнають, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ів. 13:35). Нині любов згорає у полум’ї війни. Як виправдатися перед Богом? Папа Лев ХІV каже, що ми не можемо мовчати, коли наші брати і сестри в Україні страждають від обстрілів та вимушеного переселення. Хтось скаже: «Ми виконували наказ». Подібне було чути на судовому процесі у Нюрнберзі. Справжній християнин ніколи не піде воювати проти свого брата у Христі. Ніколи не кине камінь у того, хто молиться на колінах.

Життя – це екзамен на любов для справжнього християнина. Коли любові немає, то вся зовнішність нічого не варта. Апостол Павло каже: «Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, – то став я як мідь та дзвінка, або бубон гудячий!» (1 Кор. 13:1). Тепер лунають гучні мирні заяви, але в них немає любові Христа.

2.2). Чому люди стають ворогами? Сталася тиха і непомітна підміна віри – формою. Єдність замінили на лояльність. Любов стала політичною правильністю. Християнство стало неначе костюмом, який можна одягти, щоб виглядати «церковно», «правильно» і «святково». Однак, всередині присутні: конкуренція, ворожнеча, кар’єра, виконання завдання. І з цим костюмом вже можна заходити в чужі доми, в чужу країну і говорити гучно про «перемогу», засуджувати інших людей і навіть не відчувати, що ти вийшов з Лона Христового.

Ось в чому трагедія: світ думає, що бачить Церкву, а насправді бачить тільки Її тінь. Церква – це присутність Христа. Якщо Його немає, то все інше не має сили. Міста і села можна захопити. Місцевих людей вбити чи вигнати, але благодать не прийде через знищення ближнього. Вона живе не там, де творять насильство, а там, де Христос знаходиться в серці.

ІІІ). Молитва молоді в сучасному світі. Нині є сенс звернутися до охрещених людей. Народ України охрещений князем Володимиром Великим, соромиться Бога. Не моляться, не ходять до Церкви. Тепер є відео в інтернеті, коли люди опитують перехожих про те, чи вони знають молитви «Отче наш…», «Богородице Діво…», «Вірую…». Цілий ряд юнаків і дівчат відповідають, що вони не знають цих молитов. А хтось сказав: «Що це таке?», – бо перший раз чує. Ці люди соромляться визнати при своїх однолітках знання молитви. Християни соромляться проповідувати істину про Бога з любов’ю. Євангеліє від Матея каже: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм». (Мт.10:32-33). Наша країна – християнська. Кожного свята, празника, хрещення, весілля чи інших обрядів ми чуємо ці молитви. Про існування молитви знаєте від відвідування померлих родичів на цвинтарі. Хіба діти не знають що таке молитва? Чому вони соромляться визнати, що таке молитва. Християни, що діється з нами! Чому ми перестали молитися з дітьми? Чому ви самі не молитеся і не ходите чи дуже рідко приходите до храму? Якщо ви не навчите малих дітей молитися, то потім вже буде пізно за них молитися. Чому? Бо вони підуть іншою дорогою, без Бога. Християни стають християнами заради традиції! Хрестимо дітей, щоб мати кума, беремо шлюб, щоб мати дружку чи дружбу. Потім буде нагода гарно випити і щось доброго з’їсти. Для випивки не потрібно кумівство чи весільний дружба. Потрібно мати відповідальність перед Богом і розуміти, що діється насправді. Це відео поширене в Україні є дуже невтішною новиною. Це не є мусульманська чи буддистська країна. Чому люди так не поважають Бога? Є погано, коли ми сміємося з Бога і нехтуємо Його Законом. А пізніше, як прийде лиха година, запитуємо Його: «Чому в нас війна? Чому мені не добре? Чому в нас не добра влада?» Схаменіться! Дякуйте зранку в молитві Богові за те, що прокинулися і відкрили очі. Коли лягаєте спати, дякуйте Йому за прожитий день. Не важливо де ви знаходитеся: чи лягаєте у теплу постіль, чи в окопі, чи на тюремних нарах. Дякуйте за те, що ви живі і Бог дає вам шанс на покаяння. Моліться до Його милосердя. Жодна людина не дасть вам надії. Тільки Бог! «Надія не засоромить» (). Ви не здатні нічого в житті самі зробити. Навіть завтрашній день не можете передбачити. Натомість, Провидіння Боже все передбачає. Не відмовляймося від Нього. Не говоріть, що Бога не існує, що ніби ми самі собі господарі. «Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! (…) Настане суд, заговорять, і Дніпро, і гори!» Так писав Тарас Шевченко в поемі «І мертвим, і живим, і ненародженим».

Висновки. Папа Лев ХІV назвав народ України любим, а війну трагедією невинних. Християнським обовʼязком є захищати життя, а не підживлювати агресію. Справжній мир має базуватися на справедливості та милосерді, а все інше – зрада. Витрім сльози з очей наших матерів!

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи нам іти дорогою милосердя до Царства Божого.

Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького будь нашим джерелом надії на визволення. Амінь.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської Єпархії

с. Товмачик
13 травня 2025 року