«Пресвятая Богородице спаси нас».

Вступ. Пресвята Богородиця бачить наші потреби на цьому чудотворному місці і каже до Свого Сина, «Що лиш скаже вам, – робіть» (Ів.2:5).

І). Діва Марія вирішує прохання паломників.

Кожний з нас прийшов на прощу зі своїми проханнями, болями і радощами. Господь знає наші потреби і тому не хоче відпустити вас у цей пізній час без нічого. Ісус чудесно помножує хліб так, що люди кажуть «Господи, добре нам тут бути!» (Мт.17:4). Сучасна людина довіряє тільки собі і своїм знайомствам. Не часто знайдеться хтось, хто зможе покластися у всіх своїх потребах на Господа. Однак, людині багато непотрібно: домівка, скромний одяг і проста їжа. Патріарх Яків у пустині спав на камені, поклавши його під голову (пор. Бт. 28:10-11), а в Господа просив тільки «хліба їсти та й одежі» (Бт. 28:20). Яків, бажаючи мало, отримав від Господа великі достатки й багатства.

Американський підприємець та винахідник, Стів Джобс, котрий був засновником компанії «Apple» (Епл), що випускає «айфони» та іншу комп’ютерну техніку, перед своєю смертю писав такі слова: «Гаманець за 30 доларів та за 300 буде виконувати одну й ту саму роль однаково, годинник за 100 доларів та за 10000 час буде показувати однаково, одяг за 100 доларів та за 1000 виконує ту саму роль». Отже, потрібно задовольнятись тим що маємо: простий одяг, їжа, дах над головою та відчуття щастя.

ІІ). Віра і надія на Бога роблять людину щасливою.

Віра стверджує, що б ми не робили, де б ми не були, Бог поруч з нами та бачить наші добрі справи і гріхи. Люди ховаються від Бога і тому чинять гріхи таємно – перелюб, злодійство, вбивство, неправду, бо думають, що Бог не бачить. Натомість, коли ти грішиш і думаєш, що Бог не бачить, ти втрачаєш віру; бо якби ти вірив, то знав би, що поруч з тобою знаходиться Бог і засуджує тебе в момент, коли ти грішиш. І, навпаки, підтримує тебе, коли ти твориш добро. Такою вірою ми повинні жити, тільки тоді Ісус Христос прийме нас у небесні оселі. Кожне Євангельське читання повинно укріплювати в нас віру, надихати любов’ю один до одного, зміцнювати надію на вічне блаженне життя.

Дбати про спасіння своєї безсмертної душі варто з юних років. Отож дуже позитивним є той факт, що молоді люди бажають жити церковним життям. Господь кличе нас до Себе, але Його голос чують лише ті, хто бажає очищення та намагається боротися зі своїми пристрастями і не грішити. Підтримкою для таких людей є Таїнства Сповіді і Причастя. Багато молодих людей відкладають питання спасіння своєї душі і свого покаяння на пізніший час, мовляв, покаюся вже в 40 чи в 50 років. Але ж ніхто не знає чи вдасться дожити до цього віку. Трудися поки ти молодий, бо в старості буде все по-іншому. Святі Отці у своїх творах наголошують, що дбати про своє спасіння і трудитися для цього слід замолоду. Тому не слід лінуватися читати ранішні та вечірні молитви, ходити до храму. І якомога частіше слід причащатися Святих Христових Таїн. На жаль, теперішний інтернет та соціальні мережі заводять людину у віртуальний світ так, що немає часу вести духовне життя і думати про спасіння.

ІІІ). Інтернет та соціальні мережі у житті суспільства.

Цікавим запитанням стає «Хто нині може бути голосом Христової Церкви?». Голосом Церкви у теперішній час має бути молодь і для цього варто використовувати сучасні інформаційні технології. Ви ж робите дописи і посилання в Іnstagram, Facebook, тощо. Тому напишіть при нагоді щось духовне, котре свідчить про Церкву, милосердя і Бога.

Інтернет та соціальні мережі зайняли невідповідне місце у нашому побуті. Ці скромні середники інформації монополізували нашу душу. У старовину центром сім’ї був вогонь, а потім стіл, бо за ним збиралися всі рідні і гості після робочого дня. Вогонь і трапеза об’єднували родину, бо там люди читали Святе Письмо, вірші і розмовляли на різні теми. У часи розвитку технологій їх місце зайняв телевізор та комп’ютер, котрі роз’єднують сім’ї, бо голубий екран зачаровує. Інтернет вигнав з хати ікону і зайняв її місце. По кутах хати колись стояли ікони і коли хтось заходив в кімнату, то завжди знімав шапку, кланявся посвяченим образам, хрестився і потім вітався з господарем дому.

Спочатку ми називали людину — homo sapiens — мудрою людиною. Інтернет і соціальні мережі створили в наш час новий вид людини — homo medius. Нomo medius — це людина з виснаженою нервовою системою через безперервне переглядання інформації. П’янство чи вживання наркотиків ведуть у духовну деградацію і не мають обмежень щодо їх вживання. Подібно немає границь зовнішня інформація, котра засвоюється у нефільтрованому виді на рівні механічної пам’яті та без критики. При такому підході послабляється пам’ять і творчі сили. Людина думає за посередництвом слова. Інтернет вчить думати почуттями, виховуючи розсіяність і вразливість. Душа стає ніжною, чуттєвою та істеричною. Інтернет концентрує пристрасті, котрі є невід’ємними від чуттєвих уявлень. Аскетична боротьба з пристрастями – це очищення душі від фантазій і неправильних поглядів на життя. Пристрасть одягає на себе форму спокусливих картин.

Стародавні філософи казали: «Людина є те, що вона їсть». Тут мається на увазі духовну їжу, тобто те, з ким вона спілкується і чого бажає. Інтернет пропонує одну і ту саму їжу десяткам мільйонів людей. Тому люди стають подібними один на одного не в єдності духовної любові, а в єдності повторення одного ж і того самого прикладу. Люди гублять інтерес один до одного.

Інтернет може своєрідно гіпнотизувати людей. Численні потоки сильно насичених пристрастей через бачення і слух так заполонюють психіку, що свідомість стає депресивною, перетворюючи людину в зомбі, яка неспроможна сприймати критично інформацію.

Інтернет може розвивати антихристиянство. Релігія – це спілкування душі з Богом; вона виробляє споглядальне мислення, зосереджує увагу на важливих людських об’єктах. Інтернет працює діаметрально протилежно: міняє враження, при якому губиться контроль над чутливою діяльністю. Релігійне почуття – це таємничо тонке і ніжне почуття, як пелюстки квітки. Його чути в тишині, а не в шумних бойовиках на вулицях міста.

Інтернет може навіть спричинитися до поширення нервових і психічних хворіб. Можливості людської психіки не є безмежними. Дивлячись телевізор, людина за декілька годин отримує стільки вражень, як раніше за місяць. Нервова система людини зношується через непосильне навантаження і, захищаючи себе, вона починає хворіти.

З однієї сторони інтернет є початком релігійної просвіти, а з іншої сторони, він насправді може вбивати саме серце релігії – молитву, таємничу розмову душі з Богом. Душа перевантажена потоками вражень, не є в силах зосередитися на молитві, тому що на слова молитви наноситься шар різних чужих молитві уявлень. Молитва – центр духовного життя. Поза молитвою неможливо споглядати і відчувати присутність Бога. Якщо навіть інтернет стане каналом релігійних передач, то все одно він позбавить релігію глибини і містики, тобто наука про Бога залишиться на рівні слів, духовно-культурних цінностей, а не сили. І тут необхідна моральна підготовка, релігійні пошуки, боротьба з пристрастями і гординею, щоби підготувати себе до прийняття християнства та відчути силу його відродження. Інакше Христос буде стукати в закриті двері душі.

Особливо згубно діють на дітей аморальні сцени, котрі з мовчазної згоди родичів вони дивляться. Діти не можуть добре регулювати свої почуття і тоді сприйматимуть християнство, як заборонену тему з прямим чи мовчазним протестом. Якщо би всі програми та передачі носили чисто моральний характер, тоді цю техніку мало хто би купляв. Подивіться добре на обличчя користувачів і ви побачите які саме програми їх цікавлять (моральні, бойовики, спортивні…). Якщо насіння квітів змішати з насінням будяків, то після проростання бур’яни заглушать квіти. Ось так біля інтернету виростає людина з пригніченою духовністю. У кращому випадку така людина сприймає релігію, як моральну, культурну та історичну цінність, що являється релігією без Бога. Ось тому інтернет калічить дитячі душі, адже вони, зосереджуючись на соціальних мережах, втрачають дитинство і моральні цінності.

Інтернет може перетворити релігію в рекламу. Літургія не може бути прийнята як очевидна подія, бо це є містичне повторення жертви на Голгофі. У стародавні часи до участі в Службі Божій допускалися добре підготовані особи: тільки члени Церкви, котрі не були обтяжені карами. Літургія – це сходження Духа Святого і переміна людської душі. Невже все це може зафіксувати інтернет.

Пустиня Сахара розширюється зі швидкістю п’ять кілометрів на рік, то інтернет і соціальні мережі переможним йдуть шляхом вже по всій планеті, висушуючи благодатні джерела та забруднюючи останні оазиси духовності. У скорому часі людині може відпасти потреба ходити в гості, їхати на навчання і конференції, тому що можна буде управляти системою інтернет із власного будинку. Людина залишиться у світі, як в пустині, холодною до всього і чужою для всіх.

Висновки. Митрополит Андрей Шептицький писав, що Пресвята Євхаристія – це духовний корм, ангельський хліб і чаша спасіння, з якої черпаємо життя Божої благодаті. І коли Господь торкається серця людини, тоді ким би ви не були, то обов’язково прийдете до Нього. Потрапивши в обійми Христа, ви вже ніколи не захочети відійти від Нього. Натомість, надмірне вживання інтернету і соціальних  мереж – це впровадження антихриста у життя людини, котрий вже увійшов в наше життя дуже непомітно. Він вже керує вами, а ви вважаєте себе вільними.

Дорога молоде! Бог вам допомагає тоді, коли інші не знають, що вам важко! Вчіться бачити велике в інших і всьому навчатися.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» будь покровителькою доброго навчання і виховання нашої молоді.

Господи допоможи нашій молоді робити правильний вибір у житті.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

27.08.2021 р.Б.

с. Зарваниця