«Ніхто не засвічує світила,
щоб його вкрити посудиною»
(Лк.8:16-21)

Вступ. Вітаю всіх отців, сестер, гостей, молодь і парафіяльну громаду в Ювілейному 2025 році у деканальному храмі Успення Пресвятої Богородиці християнським привітом «Слава Ісусу Христу»! Мученики — свідки віри в Ісуса Христа, котрі підтвердили її любов’ю.

І). Встановлення свята Пратулинських мучеників. Дорогі брати і сестри! Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви «Святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників». Поминати Пратулинських мучеників вирішено 10 січня.

Пратулинські мученики — це 13 греко-католицьких мирян села Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику. У 1996 році, вони причислені папою Іваном-Павлом ІІ до лику блаженних. Село Пратулин розташоване неподалік міста Біла в Польщі, яке колись належало до Холмської єпархії греко-католицької церкви. Вони своїм подвигом стали для нас світильниками віри. Прикладом свого мужнього поступку наступним поколінням дали взірець до наслідування і любові свого народу. Їхня ікона зумовлює задуматися про витривалість мучеників та вірність й отримане спасення. Сьогодні до вашого храму прибули мощі цих святих, щоб утвердити нас ще більше у вірі. У кожного святого своє минуле, а у кожного грішника своє майбутнє.

ІІ). В Україні йде війна з Росією від 2014 року. На початку її називали в Росії – СВО, в Україні – АТО, а потім широкомасштабна війна. Не має значення якби цю війну хитро і підступно не називали, але на ній вбивають людей. Божа заповідь каже «Не вбивай». Наш народ боронить свій дім і рідних від ворога. Перед воїнами виникає питання «Як оборонятися і не вбивати». Сам Бог каже до ізраїльтян боронити свій народ від ворога, тобто воювати. Як це поєднати? Чи може християнин в когось забрати життя, щоби захиститись. В єврейському тексті пише «Не вбивай невинного», «Не вчиняй навмисне вбивство». Це не є забороною застосовувати силу. Бог від самого початку розділив поняття «вбивство» і «суд», «війна» й «оборона». Пригадайте десять заповідей Божих, які наголошують «Не вбивай». Однак, Господь приказав Мойсеєві вести ізраїльтян у бій проти амаликитян. Той самий Бог, який заборонив вбивство з ненависті, дозволив покарання з метою справедливості. «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною» (Бт.9:6). Це не жорстокість, це моральна відповідальність. Бог який сказав «Не вбивай», покарав Содому і Гоморру, потопив світ за Ноя, потопив фараона в Червоному морі. Іншими словами, не кожна смерть є гріхом. Гріх – це коли людина забирає в когось життя із ненависті, заради наживи або гордості, але коли хтось захищає беззахисних – це не злочин, а любов у дії.
Ісус додав до принципу справедливості «не гнівайся», «не чини помсту», «люби ворогів», тобто не воюй зі злістю в серці. Коли Іван Хреститель повчав воїнів, він заборонив їм покидати службу і втікати. Він сказав воїнам не скривджуйте і не зловживайте владою. Значить, зброя не – гріх. Гріх – серце, яке не знає любові, але сповнене ненависті. Сьогодні, коли наші воїни захищають Україну, вони не порушують заповідей любові, не вбивай. Вони виконують її глибокий сенс – зберегти і захистити життя та не допустити вбивства невинних людей. Християни мають молитися за тих, хто бере меч не для нападу, а для захисту. Іноді зло можна зупинити так, що хтось мусить стати між грішною війною і беззахисними людьми. Цю роль виконує армія України і не суперечить Божій волі.

ІІІ). Знак апокаліпсису – війна. Зараз Господь сподобив нас жити в часи третьої світової війни, яка є брехливою, підступною і дуже жорстокою. В ній беруть участь дві сили – Антихрист й Архангел Михаїл. Вона проходить на Землі і кожний з них має своє військо. В цій війні прямо і непрямо беруть участь багато країн. Ця велика сила примусила уряди всіх країн діяти за одним сценарієм.
В Апокаліпсисі Івана Богослова Антихрист названий першим звіром. Другий звір був викликаний із безодні для того, щоби всі люди поклонилися Антихристу. Деякі богослови називають ім’я другого звіра – імовірно ковідом.

3.1). Як припинити ці вбивства й апокаліптичні події? Потрібно щось сильно міняти в собі. Христос пропонує перший крок – покаяння. У нас поселили сильний страх рабства і безсовісність. При нашій допомозі других людей нас можуть навертати в рабство. Багато води втече поки прийдемо до нового суспільства. Суспільство виникає не мільйонами, а по одному. Один не дав себе принизити, другий не здався. Ось вам і суспільство. Дай нам Бог внуків із рабства вивести. Дай нам Бог! Чому це сталося з нами? З чого починати відродження? Зрозуміло. З покаяння і сліз. Потрібно вимолювати прощення у своєї Землі, щоб не загубити її зовсім.
Що значить покаятися? Щось ми знаємо, а чогось не знаємо. Мені жалко, що я згрішив, посумував, поплакав, пішов на сповідь і все розказав про себе. Мені стало легше. Насправді покаяння – це глибина. Одна людина йшла до Раю. І дияволи спокушали його поки він був у повітрі «Ах який святий. Ах святий який». Він поки в Рай не ввійшов ще не рахує себе святим. Покаяння – це справа, яка охоплює все життя людини. Господи Ісусе Христе навчи мене покаяння.

Господь чекає нашого покаяння. Чекає на нашу розмову через молитву. Наші родичі завжди чекають від нас якоїсь вісточки. Чекають телефонного дзвінка і радіють нашому приїзду. Бог чекає на розмову в молитві, сьогодні не було часу або щось забув. Господь цієї хвилини подібно до наших родичів які чекали, коли почнемо з ними розмову, коли згадаємо на них і якусь вістку пошлемо до них та згадаємо про всіх святих своєю любов’ю. Вони хочуть кожний день з нами спілкуватися, бо люблять нас. Як спілкуємося з родичами, так і спілкуємося з Богом і Дівою Марією та всіма святими. Вони з любов’ю чекають на нас з радістю у серці.

3.2). Другим кроком є прощення. Чому ми маємо прощати? Тому що ми самі потребуємо прощення і милосердя. Мірилом того, як ми відносимося до інших людей, так Бог віднесеться до нас. Коли молимося молитву Господню, ми просимо про це Бога. «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.» (Мт.6:12). А коли ми не прощаємо довжникам нашим і читаємо цю молитву, тоді слова цієї молитви можуть ставати словами самопрокляття для нас. Спішімо робити добро, тому що не знаємо скільки залишилось часу. Чи встигнемо ми зробити початок покаяння? Чи встигнемо ми повернути той ущерб, який ми нанесли другим людям. Коли прийде Цар слави, то буде рахуватися з нами. Це стається зразу у чистилищі, коли людина виходить до престолу слави через надолуження. Один чоловік має таке чистилище, а другий – інше і т.д. Існує тільки один інструмент виправити душу на Землі – може тільки тіло людини. Після смерті людина нічим не може допомогти собі. Можливо хтось буде молитися за нас у чистилищі. Моляться за тих людей, котрі виявили моральний вплив на інших. Одиноке на що можемо надіятися, хтось може молитися за нас. Молитва за іншу людину вона міняється в правильний поступок для самої людини за котрого моляться. Моляться за тих людей, котрі надали моральний вплив на людей. І ці другі люди, після смерті людини, яка залишила добрий моральний вплив, вони моляться за нього. А якщо ти є марнотратний і постійно не прощаєш, то ти сієш навколо себе неприязнь. Тоді хто буде молитися за тебе? Хто захоче розігнати пелену твого егоїстичного життя, замкнутої на себе саму.

Християнин – це людина для інших людей. Не забуваймо про це ніколи. Будемо багатіти в Бога. Багатства небесні, «де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт.6:20). Ці багатства складаються із тих довгів, які ми пробачили нашим боржникам. Щоби вільно читати молитву «як і ми прощаємо довжникам нашим» (Мт.6:12). Це багатство в Небесному банку складається із нашого милосердя і доброчинності. Маючи невеликі середники ми стараємося допомагати потребуючим. Подібно як вдова принесла дві лепти і поклала у скарбницю Божого храму. Спішіть робити добро, бо час втікає. Суд приближається. Цар буде судитися зі своїми довжниками. І на Страшному суді буде вирішуватися одне питання «Чи був ти милосердним чи ні?». Суд без милосердя тому, хто не проявив милосердя.

Висновки. Навчімося від пратулинських мучеників віри і терпеливості, любові до свого народу. Такий приклад вже посвідчили наші земляки 03 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія). Там відбулося цілеспрямоване обезголовлення української нації.
Люди пам’ятайте, що: справжня сила — у єдності, справжня любов — у самопожертві, справжня довіра — у дії, а не в словах. Де є розуміння і любов між людьми, там Божий Дух спочиває на народі. «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт.18:20). Де Господній Дух там і воля і правда і свобода та любов Божа. Бог є любов, а де немає любові там все мертве. Нехай вогонь Божої любові перебуває у нашому серці і зробить його здатним любити навіть своїх ворогів.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи закінчити війну і наповни наші серця любов’ю до ближнього і до Бога . Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького, поблагослови народ України волею і вилий на нас Своє милосердя.

Благословення Господнє на вас!

+Василій Івасюк
Правлячий Архієрей
Коломийської єпархії

м. Городенка

16 листопада 2026 р.