Притча про таланти

«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене,
бо таких Царство Небесне»
 (Мт. 19:14).

Вступ. Талант – це колись була грошова міра, а в теперішньому розумінні це особливий Божий дар для кожної людини.

І). Притча про таланти. Євангельське читання цієї неділі представляє нам притчу про таланти (Мт. 25:14-30). Ця притча поміщена в Євангелії одразу після притчі про десять дів та безпосередньо перед описом загального суду. Отже, можемо розуміти, що притча про таланти говорить нам про звіт слуг своїх Господарю наприкінці віків. Подібною була ситуація у притчі про десять дів: там було п’ять мудрих і п’ять немудрих. В описі загального суду були вівці і барани, так у притчі цієї неділі про таланти є добрі слуги і лукаві.

Господар каже двом першим слугам: ««У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим», а останньому каже: «Лукавий слуго і лінивий! Ти знав…, тож треба було тобі…». Що означає бути вірним у малому? Доволі часто можна у людському житті почути подібні виправдання: «Якби я мав, чим ділитись, я б обов’язково поділився», «якби в мене самого були кошти, я б їх віддав», «якби я мав здоров’я, я б допоміг», «якби я мав такі можливості, як інші, я б ними скористався по правді», «якби я мав так багато талантів, я б їх не змарнував», «якби від мене щось залежало, я би зробив…» і т.д. Таких виправдань ми чуємо багато, а ще більше придумуємо самі на свій захист. А Господь каже дуже виразно: «У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим». Якщо ми не вміємо бути вірні у малому, то як можемо осягнути велике? Якщо ми не вміємо ділитись тим малим, що маємо, то як можна нам довірити велике? Якщо ми можемо занедбати те мале, що маємо, то як не занедбаємо великого, яке потребує ще більше праці і зусиль? Іншими словами, той, хто є вірним у малому, стане великим. Той, хто виправдовує власне лінивство, як лукавий слуга, завжди матиме безліч аргументів, чому він не зробив того чи іншого завдання, щоби увійти в радість Господаря.

Бути вірним у малому, використовувати усі Богом дані таланти, служачи у правді Господеві і ближньому.  Вчителі роблять великі зусилля, щоби передати свої знання у маленькі душі. Іншими словами, це означає бути вірним у малому, та використовувати усі Богом дані таланти, служачи у правді Господеві і ближньому. Навчаючи добре дітей, ми здобуває для України інших п’ять чи два, а чи бодай один талант, в залежності від здібностей. Виправдовувати свою бездіяльність обставинами, невмінням, страхом, означає закопати талант у землю. Мусимо однак бути певні, що прийде час звіту перед суспільством і Богом. І тоді жодні оправдання не зможуть нас виправдати і за кожний талант треба буде відповісти.

ІІ).  Звернімо увагу на лукавого і лінивого слугу. Такі люди наслідують своїми діями сатану. «Сам сатана видає себе за ангела світла»  (ІІ Кор.11:12). Щоби сховати дерево в полі, то не треба його рубати. Потрібно навколо нього насадити багато подібних дерев і тоді потрібне дерево буде важко знайти. Так само сатана насадив багато фальшивих релігій, щоби люди не змогли знайти істину.

Тому ми страждаємо від самолюбства, від різних нісенітниць, гордості і всяких гріхів. які стали чиряками на нашій душі. І не бачимо цього, що це я, це моє, що це не випадковість, і не тому що хтось чи щось мене зачепило. Пізнай самого себе! Це початок того духовного життя, без якого людина не може досягнути чогось доброго. Диявол перешкоджає нам іти дорогою благодаті і направляє на легку дорогу за антихристом.

2.1). Хто такий антихрист? Антихрист – це людина диявола, яка в усьому наслідує Бога. Якщо у Бога є Син Божий − Ісус Христос, то і в диявола є свій син – антихрист. Він з’явиться тоді, коли в Церкві стане «мерзота запустіння». Він сягне угоду з єврейським народом і буде панувати, як ідеальний політик. Антихрист об’єднає весь світ і дасть людям те, про що вони мріють. Стабілізує економіку, усуне всі війни. Але через якийсь час антихрист буде вимагати від усіх людей поклонитися йому. Диявол передасть антихристу всю свою силу та владу. Він буде вимагати, щоб всі покланялися йому як Богу. І тим, хто погодиться, він поставить печатку на лоба і  на руку − 666. А хто не погодиться, ті не будуть мати можливості ані продавати, ані купувати. Антихрист збере велику армію, щоби воювати з самим Ісусом Христом. Це буде битва під назвою армагеддон.  Антихрист відразу вступає в бій миттєво, а Христос скидає його в озеро вогненне – до пекла. Ось так закінчиться історія антихриста.

2.2). Як люди виберуть антихриста? Дуже просто. Тому що люди вже зараз поклоняються кому завгодно і чому завгодно тільки не Богові. Є політика і релігія від Бога, а є політика і релігія від диявола. Яка політика притягує? Матеріалізм, блуди, похоті, страсті, політика, аналітика, блогери, тік-ток, якісь там актори. Оце манить. А сказати почитай Біблію, давай пізнавати Бога, давай подумаємо над Словом Божим. Не цікаво.  Не хочу. Не буду. Це все якось так не сучасно і тому подібно. То хто тоді в душі живе? Який дух живе в людині? Тепер зрозуміло чому прийде антихрист. Люди дадуть йому владу. Вони вже йому поклоняються. Поклонятися Богові треба в дусі і правді. Йдіть до Господа поки не пізно.

2.3). Горе нам лицемірам! Які обманюють не когось, а самих себе! Кажучи собі, що не є зі мною  аж так погано. І таким чином, закриваючись на благодать покаяння, на переміну в душі. Не нашими зусиллями, не якоюсь великою працею над собою, як це має виглядати. Але в співпраці з благодаттю можемо творити в нас справжні чесноти. І вибирати більше і справжнє добро, яке називається любов’ю. Тільки цією чеснотою можна перебороти всяке зло і його носіїв.

ІІІ). Завжди у житті людини діє  Божий план любові. Стан любові відображається на кожній людині. Тому Христос говорить, як сонце світить і гріє всіх праведних і не праведних, добрих і злих. Такий стан любові набуває людина, коли світить на всіх людей однаково. Це велика благодать, яку мали святі. Вони покоряли людей нічим іншим як любов’ю.

Ніщо так не вчить людину, як горе. В горю виконаєте те, що ніколи в нормальний час ви би не зробили. Горе вас примусить подібно, як в армії, помри, а виконай. Горе – цікава академія для життя людини. Хто в горю не був, той не знає ціни волі. Вона вчить як жити, як цінувати народ і його працю. Горе хоче благополуччя, а благополуччя – горя. Ці дві сили вічні і вони будуть доти, поки люди живуть на Землі. Люди зараз самолюби, процвітає  хамство і добро перетворюють в зло. Вони хочуть самі жити дуже добре, а ближньому не дають навіть на землю ступити. Це є перешкодою до духовного добра, яке керувало би людьми. А любов і добро – це Бог.

Події щоденного життя не стаються випадково. Інколи у нас створюється враження, що все довкола відбувається безконтрольно, що Господь Бог забув про світ. Однак наша віра дає нам протилежну відповідь: усе, що відбувається в нашому особистому і суспільному житті, окрім гріха, відповідає Божому плану. Доказ цього знаходимо саме в життєписі Ісуса Христа, від обітниці Месії даної нашим прародичам у Раю аж до Його славного Воскресіння.

Відтак виникає наступне запитання: чому Господь Бог допускає обставини, які є для нас неприємними чи навіть завдають нам великих страждань? Цього разу нам відповідає сам Ісус Христос в Євангелії від Луки, коли говорить про дальший розвиток історії та різні трагічні події, які мають статися в майбутньому.

Його слова звучать так: «Це дасть вам нагоду свідчити» (Лк. 21:13). Якби не було голодних – не було би кого нагодувати. Якби не було спраглих – не було би кого напоїти. Якби не було чужинців – не були би кого прийняти в дім. Якби не було хворих чи ув’язнених – не було би кого відвідати. Якби не було Різдва – не було б Великої п’ятниці та Воскресіння.

ІV). Привітання освітян. Сьогодні − день освітян. Ми вітаємо вчителів, вихователів та наставників, а також дякуємо тим, хто відклав своє покликання та пішов захищати країну. Найкращим взірцем не лінивого і працьовитого вчителя є для нас Ісус. Завжди треба вчитися від найкращих, тож подивімося на Його приклад, спираючись на те, що написано в Євангелії. Святий Франциск Салезький сказав до вчителів: «Усе, що нам потрібно, − це чаша розуміння, бочка любові й океан терпіння. Отже, усе те, що відбувається довкола нас, навіть найбільш трагічне, – це Божий план, який дає нам нагоду свідчити про Христа, шукаючи правди, справедливості й добра.

Нерозумний не любить розумного, неосвічений – освіченого, невихований – вихованого і т. д. І все це прикриваючись якою-небудь фразою: «Я людина проста …», «я не люблю мудрувань», «я прожив своє життя і без цього», «все це від лукавого» і т. д. А в душі тієї людини живе ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності. Ви все життя будете зустрічати таких людей, про яких із подивом скажете: «За що він мене не злюбив? Я ж йому нічого не зробив». Помиляєтеся глибоко! Ви нанесли йому найтяжчу образу: ви є живим запереченням його гнилої натури.

Всі просять у Бога щось. Пацієнт просить здоров’я, жебрак просить води і хліба. Бідні благають багатства. Багатий просить зберегти здобуте. І тільки мудрий дякує Богові за те, що він має. Навчіться дякувати за кожен проведений урок, за кожну ситуацію в житті. І ваше життя стане кращим.

Висновки. Вчителі у школі закладають перші малі зерна любові до Батьківщини та навчають любити свій рідний край. Малі діти виростають і стають великими людьми. Вчителі і діти пам’ятайте, про те, що ми називаємо успіхом − насправді є Божим Благословенням; те, що ми називаємо випадковістю − насправді є Божою Допомогою; те, що ми називаємо душевною силою − насправді є Божою Підтримкою.

Отже, шукайте читаючи, а знайдете роздумуючи. Стукайте молячись, а буде вам відкрито спогляданням.

Пресвята Богородице, Мати Божа, Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» захисти своїм омофором вчителів України.

Господи поблагослови наших учнів бажанням приходити до Бога і добре вчитись та вчителів й учнів силою любові Хреста Господнього. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ