“Не збирайте собі скарбів па Землі..,

а збирайте собі скарби па Небі”.

(Мт. 6,19 -20)

Вступ. Сиропусна неділя згадує вигнання Адама і Єви з раю за порушення посту. Тому євангельське читання дає поради стосовно посту та наголошує на необхідності прощення провин і примирення із ближніми.

Велике значення для нашого духовного життя мають чотири передпосні неділі. Хтось разом з митарем бився в груди й учився від нього покори; другі з притчі про блудного сина навчилися довір’я до Божого милосердя; треті у М’ясопусну неділю, розважаючи про Страшний Суд, набралися жаху перед Божою справедливістю; Сиропусна неділя говорить, що тепер піст буде потребою серця й душі. Людина тепер сама буде бажати постити й бити поклони, знаючи, що молитва, піст і жаль за гріхи найкраще приготує душу до зустрічі світлого празника Христового Воскресіння.

І). Що таке “сиропуст”? Церква, готуючи нас до посту, у М’ясопусну неділю наказала не їсти м’ясні страви. У часі сиропусного тижня дозволяє споживати тільки молочні страви. У Сиропусну неділю треба й від цих страв відмовлятися. Звідси й назва “сиро-пуст”, тобто відпущення сира. Цей тиждень називався в народі сирний або масляний, а Сиропусна неділя мала назву пущення, тобто утримання від усіх молочних продуктів. У цю неділю в нас справляли “запусти”, тобто “за пущенням” і справлялися завершальні забави.

У Західній Європі наші “запусти” називалися “карнавалом”, що означало те саме, що й м’ясопуст, від італійського слова “карне-вале” — дослівно перекладається: прощай м’ясо! У латинській Церкві Великий піст починається щойно в середу нашого першого тижня посту, у т. зв. Попільну середу, коли посипають голови попелом на знак покути. До того дня в латинській Церкві ще можна їсти м’ясо й робити забави, що подекуди бувають дуже гучні.

ІІ). “Не збирайте собі скарбів па Землі.., а збирайте собі скарби па Небі.” (Мт. 6,19 -20). Сьогодні ввечері починається Великий Піст. Він триває сорок днів, тому що Ісус Христос молився й постив сорок діб, готуючись до страстей задля нашого спасіння. Ці сорок діб – це десята частина Божого року, що їх призначила Церква на піст і добрі вчинки на очищення від гріхів. Це – час на підсумок нашого життя за цей рік і приготування до великого свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Тому в нинішній Євангелії від Матвія Христос нагадує нам: “Не збирайте собі скарбів па Землі.., а збирайте собі скарби па Небі.” Справді, світські речі – скороминущі і швидко проходять, а тривалими є добрі вчинки, з’єднані з вічністю.

Великий піст – це час загального примирення. Християни просять пробачення один в одного. Кожного разу промовляючи “Отче наш…” ми говоримо “прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. На протязі цілого посту і всього нашого життя прощення є необхідною умовою спасіння. “Коли не будете прощати людям провин ваших, то і Отець ваш не простить вам провин ваших”. Простити не легко, але це не означає забути, ігнорувати і схвалювати зло. Прощення не є байдужістю; прощення визнає, що людина є більшою, аніж її помилки; прощення дає можливість людині почати все спочатку; прощення визнає людяність; прощення відмовляється від помсти; прощення бажає грішникові добра.

ІІІ). Все йде і все минає… Це пересторога для нас! Погляньмо уважно навколо себе і нашим очам відкривається чиста правда: земні речі і світська мудрість проминають. Хто був мудріший від Соломона? Хто був більш учений, ніж Ейнштейн? Дехто при кінці життя навіть ім’я своє забуває! Пригадайте, що вже немає владик Павла Василика, Миколи Сімкайла, Софрона Мудрого і т.д.

Буває, що нинішні люди вихваляються своїми знаннями, дипломами, посадами, але все це – скороминуще! Багато відомих людей свої знання здобували з великими труднощами, але їх вже немає. Вся мудрість – від Бога, а поза Богом – ніщо, бо, як каже народна мудрість, “Без Бога – ні до порога”.

Світ минає і це свідчить, що сили нашого тіла теж не багато варті. Приклад. Самсон старозавітний був надзвичайно сильний, і сила його зберігалась у його волоссі. Одного разу він роздер страшного лева, іншого разу ослячою щелепою вбив біля тисячі філістимлян, а ще іншим разом зайшов у місто Газу – тоді філістимляни зраділи, що зможуть помститися. Позамикали всі міські брами, щоб замкнути йому дорогу для втечі. Але Самсон підійшов до головної брами, вхопив її разом із стовпами, вирвав і спокійно пішов з міста. Його кінець був дуже сумний! Він закохався в одну філістимлянку, Далілу, яка довідалась від Самсона про таємницю його чудесної сили. І коли Самсон спав, Даліла обтяла його довге волосся, і чоловік втратив свою силу й не міг опертися кільком філістимлянам, які схопили його й кинули до в`язниці. Там відросло його волосся, а з ним і повернулася колишня сила. Тоді Самсон вирішив помститися. Попрохав, щоб завели його до святині, почав трясти її основи, святиня завалилась, і близько три тисячі зібраних там філістимлян загинули, а з ними також і Самсон. Так скінчилась його сила…

“Не любіть світу, ні того, що у світі. (…) все, що світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя. (…) А світ проминає, і його пожадливість;...“ (І Ів. 2,15-17). Погляньмо навкруги! Яка безжалісна погоня за радощами й розкошами так, немовби це була мета життя! А де поділася Іродіяда, яка намовила свою дочку Соломію, щоб Ірод відрубав голову Іванові Хрестителеві?! Де поділися римські кесарі, що пролили стільки християнської крови?! Всі вони пропали, як пропадає сніг, коли пригріє весняне сонце…

ІV). Проминає світ зі своєю славою, й почестями, й великими похвалами… А скільки йде на це зусиль, змагань, ризику, наклепів, сліз і крови?! А який всьому кінець? Минає світ з усім своїм скарбом і багатствами. Погляньте навкруги – і побачите погоню за багатством, а разом з цим – скупість, здирство і ошуканство. Кінець всьому цьому дуже сумний… Сказав Господь: “Нерозумний, цієї ночі душу твою візьмуть від тебе, а це, що ти накопичив, — кому буде?!” (Лк. 12,20).

Великий філософ Сократ, ідучи одного разу через базар, побачив багато різного товару й сказав: “О, як багато тут речей, яких я не потребую!”. Сократ хотів сказати, що хто мало потребує, уподібнюється Богові, бо Бог не потребує нічого. Коли ж усе земне промине, то ми повинні щораз більше наближатися до Бога.

Погляньте на вашу хату, на ваш гараж. Чи не здається вам, що ви могли би повторити слова Сократа: “О, як багато тут речей, яких я не потребую!”. Ви не потребуєте, але потребують їх інші, що майже нічого не мають, це наші брати, сестри в Україні. Чи не добре було би поділитися своїм добром із ближнім?!

Кожна людина приходить до перехрестя доріг, тому треба придивитися на дорожні знаки і вибрати правильну дорогу. Ось і нині ми стоїмо на роздоріжжі. Перед нами два дороговкази: один показує шлях просто до храму і до Бога, а другий вказує до ресторану і нічних клубів. Перший знак направляє нас до Матері – Церкви і до особистого Воскресіння, а другий знак  тримає красива дівчина і приємним голосом запрошує вас поклонитися їй. Тоді зникає піст, терпіння і починаються короткочасні веселощі, бенкети, де чуємо душе моя, їж, пий і веселися! Це – лозунг грішного світу і кінець дуже сумний.

Послідовникам Христа необхідно виконати золоте правило, яке записано в Євангелії від Матея. “Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять” (Мт.7,13-14).

V). Піст – це час молитви, покути, прощення гріхів ближнього і перепрошення Христа за всі наші гріхи; піст – це час на милостиню і добрі діла. Всі ми при Хрещенні присягли вірно служити Ісусові Христові ціле наше життя; визнаємо Небесного Вчителя і зобов`язані наслідувати Його приклад. Ми, відкуплені Його кров`ю, мусимо беззастережно йти вузькою дорогою в цей час, коли наш Спаситель приготовляється до Хресної смерті задля нашого вічного щастя. Не можемо й не сміємо покинути Його задля незначних світських розваг! Не прогайнуймо Великого Посту, який призначений задля нашого добра й спасіння душ.

Своїми думками йдімо вслід за Спасителем, який несе тяжкий хрест, під тягарем якого він падає, встає і дальше йде на гору Голгофу. Цілим тілом відчуйте Його Святі рани і оновіть ними свою душу, промовляючи митареву молитву: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”. Твій терновий вінець сплетений із тернин наших гріхів -прости нам, Господи!

Необхідно наголосити, що постити – це не значить морити себе голодом. Піст – це не спалення зайвих калорій, а спалення гордості, самолюбства та інших гріхів. Хто не може постити — старі, малі діти, матері, що годують немовлят і хворі, – нехай споживають, те що для них конче необхідне; а молоді й здорові нехай стримуються від тяжких м`ясних страв. Церква дбає не лише про спасіння наших душ, а й про те, щоб ми не втратили здоров`я, бо в здоровому тілі – здорова душа.

Стримуючись від надмірного споживання страв і від насолод життя, пам`ятаймо про наших братів в Україні, молімось за них, посилаймо їм думками щирі привітання, помагаймо їм морально й матеріально – це якраз ті добрі діла, що треба чинити під час Посту, щоб вийти на вузький і праведний шлях.

Висновки. Народ України зараз у важких обставинах. Всього не вистачає, але так все не буде! Президент Кравчук недавно сказав: “Коли господар хату будує, то вся родина бідує і голодує”. Помагаймо нашій Батьківщині перейти оцю тимчасову кризу, поки не закріпиться наша держава. Піст, який заходить – це час милостині, добрих діл і наших жертв в ім`я ближнього і Господа нашого Ісуса Христа.

Нехай Святий Дух допомагає духовенству, всім керівникам і політикам часто приходити, дивитися і роздумувати над іконою “Страшного Суду”.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нам змінитися, покаятися і бути оправданими перед обличчям Бога.

Нехай терплячий наш Спаситель помилує наш український народ в часі Великого Посту заради свого безмежного милосердя. А на Вас щоб спочила: “Благодать Господа нашого Ісуса Христа“ (Рм.16,20). Амінь.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

Катедральний собор Преображення Христового м.Коломия

18 лютого 2018 року Божого