Всечесні отці, засумована родина, всі присутні вітаю вас християнським привітом: «Слава Ісусу Христу!».

Сьогодні відійшов у вічність пластун сенатор Довіри Любомир Омелянович Грабець, «Друг Клопіт». Вся Коломия єднається прощальною молитвою із цим великим патріотом України та глибоко віруючим християнином. Просимо Небесного Отця простити йому всі провини і прийняти його до своєї оселі.

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається. Не існує тих слів щоб висловити біль, горе, від якого плачуть наші серця. Сумуємо за померлим і рівночасно дякуємо Господу Богу за дар його життя. В хвилини спілкування з п. Любомиром пригадуємо скільки отримали патріотичних настанов. В коледжі при Коломийській єпархії студенти дякують за уроки співу, яких він навчав. Він був активним на всіх рівнях громадського життя. Це – особливий дар Божий. Він говорив лагідно, спокійно, просто і доступно. Ми бачили в ньому покірну та скромну людину. Багато студентів, а тепер вже священників, пам’ятають його. Він умів поєднати мудрість з покорою.

Пан Любомир був одним із тих, хто відроджував Пласт на Коломийщині, стояв біля витоків нашої станиці та присвятив багато років вихованню молоді. Для численних поколінь пластунів він став справжнім наставником, який щиро ділився своїми знаннями, любов’ю до України, пластовими цінностями. За жертовну працю для Пласту та громади був удостоєний Ордена Святого Юрія в сріблі.

Пан Любомир мав особливе довір’я до молодих людей. Це було пов’язано з тим, що він довгі роки працював із студентами. Він мав велику довіру до молоді і повагу до Церкви. Будьте певні, що він нині молиться за Україну і є нашим заступником та свідком страждання нашого народу.

Світла пам’ять про Друга Клопота назавжди залишиться в серцях пластунів Коломиї та всієї України.

У день похорону п. Любомира просімо Господа Бога про його прославу. Він вчив мудро жити на практиці. Ми сьогодні прощаємося з тобою, наш дорогий батьку, віддаємо тебе в руки нашого Небесного Отця.

Одна давня легенда розповідає, що коли людина йде на небеса Бог дає їй віконце  в яке видно знайомих, друзів та родину, щоб вона не сумувала. На віконечку в глечику стоїть квітка і до гілочки прив’язаний дзвіночок. Коли про неї говорять добрі слова – тоді світить сонце, а коли за нею плачуть – падає дощ і квіточка зростає та радує небожителя.

У перші дні часто дзвенить дзвіночок, чути добрі слова, люди плачуть, шкодуючи про його відхід у вічність. Але у кожного має бути любляче серце, яке згадає, скаже ніжні слова, попросить Бога зі сльозами, щоб душа не петляла у темряві. Нехай усім, хто пішов у захмарну далечінь буде спокійно. Нехай дзвенить дзвіночок. Нехай цвіте квітка. Царство небесне всім рідним і близьким, які залишили нас. Поки ми їх пам’ятаємо, вони серед нас. Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи. Нехай світла пам’ять про Любомира Грабця назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Хай буде лебединим пухом Тобі земля, а душі – Царство Небесне. Вічна і світла памʼять кажемо тобі Любомире! СКОБ! Вічна памʼять!

Благословення Господнє на вас!

† Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ

м. Коломия
18 вересня 2025 року