«Син Чоловічий прийшов, щоб йому служили
і віддати своє життя (…) як викуп за багатьох.»
(Мр. 10. 32-45).

Вступ. Церква пригадує своїм вірним, що нині маємо п’яту неділю Великого посту. Празник Воскресіння дуже швидко наближається. Однак, Ісусові ще треба перейти через важкі страждання.

І). Євангеліє від Марка нині розповідає про подорож Ісуса зі своїми учнями до Єрусалиму. Він знову пригадує своїм учням про страсті, смерть і триденне воскресіння. Учні не розуміють Його мови, бо ще недавно бачили чуда помноження хлібів, ходження по воді, зцілення хворих. Йти за Христом – це означає терпіти, але люди цього не сприймають. Вони ділять між собою місця – хто буде сидіти праворуч чи ліворуч в Його Царстві. Апостол Петро просить Ісуса пожаліти себе (пор. Мр. 8: 33) і не йти до Єрусалиму. Учні Його так само просять бути обережним. Однак, Він нікого не слухає та іде помирати на хресті з любові до людей.

Маємо приклад кожної матері, котра бачить свою дитину в небезпеці. Вона, не задумуючись, кидається її рятувати. Хіба ми не маємо їх боронити? Приклад Пресвятої Богородиці на Голгофі під хрестом. Вона молиться за свою дитину у важкій хвилині. Це материнська любов! Сини наших матерів повинні стримувати ворога на фронті, щоб рятувати їхнє життя. Українські міста росіяни нищать лише за те, що вони українські. Вони стирають з лиця землі будинки, школи, лікарні, вбивають дітей і старих, знищують усе, що не можуть підкорити. Там проживає моя мама, котра нас родила. Там знаходиться моя Батьківщина. Там проживають мої брати і сестри. Легковажно підходити до тих справ не можемо. Мене болить поранене життя кожної людини. Сьогодні в Україні багато знищено ракетами, але відбудова буде складною і тривалою.

1.1). Місія Ісуса – перенести на собі всі людські болі і перемінити їх на спасіння та воскресіння. Христос пригадує своїм учням по дорозі до Емаусу: «Хіба не треба було Христові так страждати й увійти у свою славу?» (Лк.24:26). Він каже важливе слово стосовно страждань каже «треба».

Учні поки що потреби Ісуса страждати і померти не розуміли. Підходять до Ісуса два Його учні Яків та Іван, яких Христос назвав був «синами грому» (Мр. 3:17). Вони належали до руху зелотів. Зелоти – це непримиренні і непокірні юдеї, які боролися за незалежність Ізраїля від Римської імперії та проти місцевої юдейської знаті. Вони саме просять Ісуса: «Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, а другий ліворуч від тебе у твоїй славі», а Ісус відповідає їм: «Не знаєте, чого просите.». (Мр. 10:37-38).

ІІ). Ісус дає учням три відповіді. Посісти місце у Божому Царстві можна тільки, перейшовши через терпіння. Бог не посилає терпіння і не карає людину. Страждання у світі – це наслідок гріха людини. Ісус допомагав терплячим: прокажених очищав, сліпим відкривав очі, калік зціляв, бісів виганяв і мертвих воскрешав. Він рятував людину від страждань. Страждання – взяти на себе свій хрест без нарікання та йти за Христом. Це – спасіння.

2.2). Друга відповідь Ісуса для «синів грому» така, що визначати місця у майбутньому Царстві належить тільки Богові Отцеві.

2.3). Третя відповідь – це служіння. Людина має панувати над Землею і гріхами та служити один одному. Бог дав кожному з нас таку владу – служити потребуючим. В іншому випадку боротьба за вищість і першість буде нас постійно виснажувати. Христос служив усім, хто потребував допомоги. Служіння додає нам сил взаємно себе любити. «Син чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб послужити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10,:43-45).

ІІІ). «Сини грому» ведуть суперечку з іншими учнями за перші місця і хто буде більший у Царстві Божому. Вони бажають влади і слави, бо не розуміють науки Ісуса. Пізніше апостола Якова вб’є Ірод, а апостол Іван стане євангелистом любові. Отже, замість слави і влади треба іти дорогою служіння людям і самопожертви. На взірець Ісуса Христа – бути розіп’ятим заради відпущення гріхів.

Священники Нового завіту вже не проливають свою кров і не розпинають своє тіло. Вони повторяють слова, сказані Ісусом на Тайній Вечері. Споживаючи Тіло і Кров Христову, кожний священик хоче бути добрим пастирем без привілеїв і заслуг. Він жертвує себе заради любові до людей і вчить їх жити духом милосердя і служіння. Тільки так можемо все перетерпіти і воскреснути!

ІV). Земна доля і воскресіння людини залежить від боротьби з гріхами язика. Одного разу монах прийшов до іншого і знайшов його келію чисто і прибраною. Вийшовши, він сказав: «Який хороший отець! Келія його чиста, так і душа його чиста». Наступного дня цей монах відвідав келію іншого співбрата, у якого все було у страшному безладді, на підлозі було багато бруду, а в кутах висіло павутиння. Цей самий монах вийшов від нього і сказав: «Боже мій, який хороший монах! Він забув усе земне і думає тільки про духовне». Висновок дуже простий. На Страшному Суді Господь буде судити нас так, як судимо ми на землі ближнього свого. Від нашого язика залежить земна доля. Саме своїм язиком люди заробляють, або муки в Пеклі, або щастя в Раю. І про це сказав сам Бог: «Не судіть, і не будете суджені. В іншому місці Він каже: «Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють». Все дуже просто: якщо я засуджую іншого, то стаю суддею, а якщо виправдовую іншого, то і мене Бог виправдає в усьому.

V). Бог є любов. Але це не значить, що Він відкриє Небо і вийде на зустріч тим, хто відкинув його при житті. Люблячий Бог ніколи не створював Пекло для людини. Пекло було створене для диявола і його слуг. Вони збунтувалися проти Бога і Його волі. І ось коли людина відкидає Бога і не приймає Ісуса Христа, як свого Спасителя та живе своїм життям, то вона автоматично приймає диявола як свого господаря. І як наслідок, людина проведе з ним вічність у Пеклі. Не плутайте любов з безвідповідальністю. Бог є один. Не думайте, що десь глибоко в душі ви згоджуєтесь, що Бог існує і тоді автоматично ангели відкриють для вас двері в Рай. Дияволи також вірують і трясуться, але волі Божої не виконують. Потрібно повірити, що Ісус Христос є Господом і Спасителем, тоді ви будете врятовані та всі ваші домашні. Поки ви не почнете міняти все ваше життя згідно навчання Слова Божого і не станете слухняними на Землі при житті, знайте ви ідете в Пекло. Ніхто і ніщо вам після смерті не допоможе. Так це жорстока правда. Її не приємно чути багатьом людям. Краще тепер, бо потім буде пізно.

Пригадайте першого розбійника. Фарисеї, садукеї, люди влади і партійні люди – розпинали Христа! Чому? Вони були задоволені своєю доброчинністю і виконали закон Божий. Їм Христос не потрібний і немає від чого їх спасати. Ви чуєте? Вони праведні! Христос – це Спаситель. І прийняти Спасителя може тільки така людина, якій Він потрібний. Хвора людина, у котрої виявлено важку хворобу, шукає лікаря – спасителя. Такий лікар правильним лікуванням може її врятувати. Перше лікарство – це добра сповідь.

VІ). Найбільший злодій цієї епохи – мобільний телефон. Це професійний злодій. Він краде розум, час та енергію людини. Він украв щасливі хвилини життя й розтратив марно здобутки наші. І, можливо, це спричинило проблеми в наших будинках. Дивно, що ми принесли його додому самі. Він вкрав у нас все, що є прекрасного: спокій і мир. Кожного разу, прикипівши очима до його екрану надовго, губимо частинку себе і віддалюємося від дорогих нам людей і важливих справ. Цей маленький пристрій наблизив далеких і віддалив близьких.

Родичі нині залишають своїх дітей. Вони купляють їм телефони, ігрові приставки, чим демонструють свою любов до них. Насправді це тільки вбиває почуття любові дітей до родичів. Пригадайте, як батьки дозволяли грати в комп’ютерні ігри тільки двічі на тиждень – суботу і неділю. Навіть тоді виникала залежність від цих ігор. Дитина вставала вночі, коли батьки спали і тихенько грала. З часом діти стають більш нервовими, починають грубіянити родичам, самі цього не завважуючи, адже перебувають у полоні ігор. Нервова система на межі зриву – переживає за гру, яка є для того, щоб викликати залежність. Суть гри в тому, щоб вона викликала пристрасть. Факт, що найбільше тривожить: під час гри дитина наче є кимось, а як закриває комп’ютер, то почуває себе ніким. Це пастка, бо рідні уникають живого спілкування зі своєю дитиною: вона має багато запитань, а діти досягають успіху в тому,  чого насправді не існує (у віртуальному світі).

Висновки. Служити – це є найвищий і єдиний привілей. Справи милосердя християнина є світлом надії для сучасного людства, надії. Кожен з нас на Землі є тимчасово, і смуток та страждання перетворяться у воскресіння. Справи милосердя – джерело надії для нашого народу у ці важкі часи. Ми вдячні нашому Спасителеві за жертовне служіння. Він віддав своє життя, аби викупити з полону тих, котрі повірять Йому.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» буде осердям допомоги потребуючим і носієм радості та надії!

Господи, через молитви блаженного Миколая Чарнецького завітай до України і нагодуй голодних, зодягни нагих, потіш вдів та сиріт, благослови нашу багатостраждальну землю.

+Василь Івасюк,
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Пʼядики
6 квітня 2025 року