«Кожний, хто виноситься, буде принижений,
а хто принижується, — вивищений». 

(Лк.18:14).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю всіх священників, вірних, молодь, воїнів та їхні родини різдвяним християнським привітом «Христос Рождається». Цієї неділі Христос вчить людей, що молитва покірної людини – виправдана, а молитва гордої людини – завжди засуджена.

І). Притча цієї неділі звертає нашу увагу на молитву двох людей  – Митаря і Фарисея. Митар став на початку святині і в покорі та розкаянні у своїх гріхах стає виправданий. Фарисей гордо став на самому першому місці у храмі, голосно хвалився своїми пожертвами на святиню і тому вийшов з храму осуджений.

Церква почула перші слова Ісуса Христа після Хрещення в Йордані «Покайтеся, бо царство Боже близько» та почала дуже швидко прямувати до Великого посту. І для цього підібрала відповідні Євангельські читання, щоб  людина змогла переосмислити своє життя, покаятися за допомогою молитви й освітити лабіринти своєї душі стрітенським світлом. Боже світло здатне показати усі добрі і темні сторони вашої совісті. Тоді совість змушує дивитися на Бога під кутом справедливої і милосердної людини.

Господь Бог приводить нас до храму, щоб подивитися, як моляться дві людини. Євангелист Лука розповідає, що один чоловік став на початку храму, опустив голову і покірно молився. Він був Митарем. Другий чоловік прийшов до святині на самий перед і голосно перед усіма людьми перераховував все те, що він зробив для храму. Він був Фарисеєм і гордо привселюдно хвалився, що він не грішний, як отой Митар.

Перший чоловік на молитві був Митарем і привселюдним грішником, відкинутий суспільством. Його вважали зрадником Божого народу, бо він збирав податок для римського імператора, а це було релігійним актом. Натомість Фарисей хвалиться Богові, що з усього свого прибутку дає десятину на храм. Цей податок, на його думку, робить його досконалим. Натомість Митар не тільки чинить акт ідолопоклонства, а й привласнює частину відібраних у людей грошей.

Фарисей належав до релігійної еліти Ізраїлю і вважав себе праведним, а також інші бачили в ньому взірець виконання закону Мойсея. Бути Фарисеєм було дуже престижно. Фарисей приходить подякувати Богові і показує: «Боже, дивися, який я гарний і досконалий!». Жодної допомоги від Бога не потребує, натомість  розказує, що зробив для святині. Митар навпаки — кається, тому що для Бога жодної доброї справи не зміг зробити і тому просить в Господа милосердя і прощення.

ІІ). Люди по різному собі уявляють праведність. Це добре видно з  поведінки Митаря і Фарисея. Фарисей стоїть у своїй святині на самому переді і добре знає: куди зайти, куди стати і вийти. Він стоїть на самому переді, однак його очі звернені на не на святилище – місце перебування Бога, а на людей, котрі стоять позаду. Побачивши всім знаного Митаря, він каже: «Боже, дякую, що я не такий, як отой митар, що стоїть при дверях святині». Він всю свою праведність порівнює з гріхами інших людей. На їхньому фоні він виглядає кращим.

Фарисей може осягнути маленьку досконалість власними зусиллями. Коли він хоче побачити правдиву свою праведність, то потрібно дивитися вперед на Бога, а не на людей по сторонах. Зміст праведності полягає в тому, щоб дивитися вперед – на святилище, місце перебування Бога.

Багатий Митар розуміє, що він нічого доброго у власному житті не зробив і тому нічого не може показати Богові. Він чує як голосно хвалиться фарисей і тому навіть не сміє очей підвести до неба. Митар стоїть і бачить всі свої справи у світлі праведного Бога. Згідно законів Божих він не може бути оправданий. Тоді залишається одна відома всім нам молитва Митаря: «Боже, милостивий, будь мені, грішному». Митар благає в Бога милосердя, бо лише воно оправдує людину і перетворює грішника на праведника. Багатий Фарисей не бачить власних гріхів і залишається в полоні фальшивої праведності, а Багатий Митар у світлі Божого милосердя здобуває правдиве виправдання.

Закінчується Євангеліє дуже цікаво. Покірну людину веде до праведності і вивищує тільки сам Бог. Власними силами ми не здатні стати праведними і спастися. Бог почувши голос розкаяної людини, яка визнала свої провини, посилає на неї милосердя і вивищує її. Тому каже євангелист Лука наприкінці цієї історії: «… кожен, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, — вивищений».

ІІІ). Бог нині дивиться нині також на нашу молитву і добре бачить хто покірний, а хто гордий. У спілкуванні з іншими людьми, ми завжди хочемо бути кращими, ніж є насправді.  І такими бути перед світлом Божої праведності.                                                                                                                                  Проте Він бачить наше серце, краще від нас. Господь Бог хоче скинути маски з людей, щоб вони побачили свою неправедність і почали змінювати своє життя.

Дуже цікаво дізнатися, якою є наша побожність чи митаревою, а чи фарисейською. Найпростішим способом є побачити наше відношення до заклику Ісуса Христа над Йорданом «Покайтеся». Коли заклик до покаяння стає образою, тоді це означає, що ми перед Богом живемо як фарисеї, хоча робимо все правильно і не маємо з чого каятися і сповідатися. Та починаємо вважати себе кращими за пияків, злодіїв, грішників і перелюбників. На такому фоні ми почуваємося досконалими, а насправді в очах Божих ми не виконали свого покликання і не досягли святості. Дуже часто ми осуджуємо людей з поганою поведінкою і ділами. Вони одного дня стануть біля митаря та будуть виправданими, а ми засудженими.

Коли на заклик Ісуса Христа з-над Йордану «Покайтеся», просимо помилування і схиляємося перед Божим милосердям, то значить ми на дорозі митаря. Ось чому нинішнє слово Боже стає великою надією для кожної людини. Адже Бог не спішить засудити нас за гріхи, а хоче знайти покірне серце, готове прийняти Божу праведність. Він нас виправдовує, уділяючи нам своє милосердя. Засуджуйте людські гріхи, а не людину.

Не біймося показати Богові власні гріхи і не виправдовуймо себе та не перелічуймо в молитві все те добре, що зробили для Нього. Натомість станьмо перед Його обличчям і визнаймо те, що не змогли зробити в боротьбі з гріхом! Хто хоч раз попробував боротися із власним гріхом, той розуміє які це великі зусилля. Кожна невдача знеохочує нашу боротьбу. Показати Богові свої немочі і визнати правду про себе, отримуємо можливість побачити Його милосердя і піднятися з нашого упадку у гріх та бути виправданим. Тому Фарисей пішов не виправданим, а Митар став звільненим від гріха і повернувся додому оправданим. (пор.Лк.18:14).

3.1). Україна нині воює з людською гордістю сучасних фарисеїв. Вони кажуть, що роблять перемовини і вдають, що тільки їм відома дорога до перемоги. Фарисеї стають вбивцями, думають що таким чином служать Богові. Насправді нічого святого вони не придумали і не знають, що робити та як закінчити війну. Причиною війни став придуманий гордий «русскій мір» і «денацифікація України». Роззброїли Україну в мирний час, а тепер кажуть, що у час війни Її роззброюють, тобто «демілітаризують». Ворог по фарисейськи обвинувачує наш народ перед світом, подаючи людям брехню, що це Україна – агресор.

У Святому Писанні слово «сатана» означає «обвинувачувач». Вороги принижують наш народ, руйнують міста і села, забирають у нас право на існування, а всі смертні гріхи приписують нам. Насправді, саме від них йде джерело сатанинських злочинів. Сучасний фарисей завжди обвинувачує і принижує! Хоча насправді Господь є тим, хто виправдовує, підіймає та вивищує своїх смиренних! Визволитися від фарисейської гордості можна тільки через молитву, покаяння і  сповідь. Молитва і покаяння допомагають перепросити Бога за кожний гріх і повернутися до християнського життя.

Висновки. Молитва – це єдиний зв’язок між Богом і людиною. Навіть, добрі діла, без думки про заповіді Божі, не дають цього зв’язку Господом.  Коли немає молитви взагалі, тоді немає ні релігії, ні духовного життя. Святі Отці перестерігають всіх: практикуйте хоча би саму коротку молитву: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного».

Боже, допоможи нам пізнати правду про самих себе! Ти впокорюєш гордих, скидаєш могутніх із престолів, багатих відпускаєш із порожніми руками, підносиш смиренних вгору, наповнюєш їх земними благами, чиниш правду та істину з кожною людиною. Боже, нехай «кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений!».

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає наші молитви і допоможе прийняти проповідь Ісуса «Покайтеся».

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького благослови життя наших воїнів і силою покори зішли на Україну своє Боже милосердя.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. 

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

 с. Стрільче

1 лютого 2026 р. Б.