«Сину, відпускаються тобі твої гріхи»

(Мр.2:5).

Вступ. Во ім’я Отця і Святого Духа. Вітаю отця Володимира і отця Ярослава, диякона, всіх служачих, парафіян, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Нині Євангеліє від Марка розповідає про оздоровлення важко спаралізованої людини вірою.

І). Друга неділя Великого посту звертає увагу на оздоровленні спаралізованого чоловіка завдяки сильній вірі друзів. Святе Письмо розповідає про чотирьох чоловіків, котрі несли ноші з хворим до будинку, де перебував Спаситель. Вони не змогли ввійти до Ісуса в середину через скупчення людей. Тому вони розібрали покрівлю й на мотузках спустили спаралізованого перед Христа. Спаситель, побачивши їхню віру, сказав розслабленому: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр.2:5).

Хочу звернути нині увагу в цій історії не на хворого, а  на сильну віру друзів важко спаралізованої людини. Друзі не змогли увійти через двері з хворим до Ісуса. Тоді вони розібрали стелю і так опустили ноші з хворим перед Ісуса. Товариші спаралізованого виявили велику любов, старання, винахідливість і зусилля та віру, щоб допомогти нещасному.

В цій історії причиною оздоровлення спаралізованого була дієва віра чотирьох друзів. Віра існує в людині завдяки старанно докладеним зусиллям у духовному житті. Вона зростає, коли шукаємо шляхи зустрічі із Богом. Віра без діл любові взагалі мертва. Пам’ятаймо слова Ісуса: «Царство Небесне здобувається силою» (Мт.11:12). Отже, без настирливості в духовному житті, не можна говорити про живу віру.

ІІ). Дії друзів спаралізованого і наші друзі. Люди пам’ятайте на своїх друзів у Небі. Цими друзями є душі померлих, котрі перебувають у чистилищі. Молитва до них є дуже помічною і корисною. Вони заносять наші прохання перед престіл Ісуса Христа. «Побачивши віру їхню», Христос може нам дарувати не одне зцілення і прощення гріхів. Молячись до наших небесних заступників, можемо отримувати від Господа Бога численні добродійства і милосердя. Ці друзі завжди приходять нам на поміч у важкі хвилини, коли поблизу немає ні від кого чекати допомоги. Кожного дня у церковному календарі знаходимо святих – наших друзів. Вони знаходяться вже перед престолом Божим і чекають наших прохань.

ІІІ). Першим нашим другом є Ісус Христос присутній у Тайні Сповіді і Пресвятій Євхаристії. Під час Великого посту чимало людей приступають до Святої Тайни Сповіді. Однак, чимало з наших братів і сестер бояться цієї тайни. Нині часто говорять, що втручання в особисте життя людини – це порушення закону. Приватне життя людини подібне до життя під смоковницею, тобто в особистому просторі. Нинішнє  Євангеліє нам каже, як сміливо четверо друзів втрутилися в життя спаралізованої людини, в життя Ісуса і тих, хто були з Ним у домі. Тому і ми не будьмо байдужі до проблем тих, котрі були поруч. Допоможімо нашим ближнім «спаралізованим» фізично і духовно віднайти прощення гріхів та зустрітися з Ісусом у Пресвятій Євхаристії. Часом в людині мало є особистого бажання чи рішення. Якщо ми маємо хоч якийсь вплив на своїх друзів, тоді повинні для них щось зробити. Добра порада, слова підтримки і що найважливіше, це свій власний духовний досвід є тим, що допоможе духовному зціленню людини. Не можна оминути і молитви за тих наших ближніх, які є духовно спаралізованими.

3.1). Пророк Ісая нагадує нам про другого товариша – Піст. Піст — це не лише про те, що ми кладемо до рота, а й те, що виходить із нашого серця на практиці.  Бог чекає від нас не просто релігійних вправ, але й справжньої любові. Правдиве очищення душі відбувається тоді, коли ми стаємо джерелом допомоги для інших – ділимося хлібом, підтримуємо слабкого, зупинимо несправедливість — саме такий іспит сумління робить наш піст приємним Богу.

Пророк говорить, що Бог любить піст, коли розбиваються кайдани покривджених, відпускаються на волю пригноблені, ламається кожне ярмо, ділимось хлібом з голодними, приводимо бідних до хати, приймаємо безпритульних, вдягаємо нагого, не ховаємось від брата свого. Тоді світло засіяє у вашому житті, загоїться негайно рана твоя, Господня слава і спасіння будуть йти слідом і поперед вас. (пор.Іс.58:4 -8).

3.2). Папа Франциск навчає, що піст є також нашим другом і він знаходиться не в шлунку, а в серці. Ми часто утримуємося від м’яса, але не розмовляємо між собою і перебуваємо в гніві зі своїми братами, сестрами, родичами, а чоловіки і дружини сваряться між собою. Діти не шанують батьків, не піклуються про них. Багатий не ділиться їжею з бідним…. Гарно смажене або тушковане м’ясо не зробить вас поганою людиною, а рибне філе не зробить вас святим…

Скоріше прагніть мати глибші стосунки з Богом, ставтеся до інших краще, моліться, сповідайся часто, приймайте Євхаристію, читайте Святе Письмо, відмовляйте щоденно вервицю, навчіться прощати, особливо тих, хто з вами в одному домі, цінуйте і любіть свою сім’ю і будьте вдячними за все що маєте.

3.3). Третім нашим другом – Прощення. Прощення – це рішення викинути зі своєї душі отруту ненависті. Поганий проступок змінити не можете, але можете перемінити відношення до нього. Тримаючи зло в собі, робимо гірше тільки собі. Прощаючи комусь, відпускаєте тягар, який мішав вам жити, молитися і радіти. Це дорога до волі і душевного визволення. Прощати – це не означає забути. Прощення – дар, який ти можеш дати. Чому ми маємо прощати? Тому що ми самі потребуємо прощення і милосердя. Мірилом того, як ми відносимося до інших людей і так само Бог віднесеться до нас. У Господній молитві просимо Бога: «Прости нам  довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.» (Мт.6:12). А коли ми не прощаємо довжникам нашим і читаємо цю молитву, тоді слова цієї молитви можуть ставати словами самопрокляття для нас. Спішімо робити добро, тому що не знаємо скільки залишилось часу. Чи встигнемо ми робити покаяння? Чи встигнемо ми повернути ту шкоду, яку ми нанесли другим людям.

Коли прийде Цар слави, тоді буде рахуватися з нами зразу у чистилищі. Один чоловік має таке чистилище, а другий – інше і т.д. Існує тільки один інструмент – тіло людини, яке може виправити душу. Після смерті людина нічим не може допомогти собі. Моляться за тих людей, котрі виявили добрий моральний вплив на інших на людей. А якщо ви є марнотратні й постійно не прощаєте, тоді сієте навколо себе неприязнь. Тоді хто буде молитися за вас? Хто захоче розігнати пелену вашого егоїстичного життя, замкнутого на себе самого.

Християни не забуваймо, що наші  багатства складаються із прощених боргів. Тоді можемо вільно читати молитву «як і ми прощаємо довжникам нашим» і про це ніколи не забуваймо (Мт.6:12). Багатіймо у Бога, складаючи всі справи милосердя і доброчинності до Небесного банку. Своїми можливостями допомагаймо потребуючим. Бідна вдова за свої дві лепти, купила Боже милосердя. Спішіть робити добро, бо час втікає, а Цар слави приближається судити своїх боржників на Страшному суді. На цьому останньому суді буде вирішуватися одне питання «Чи був ти милосердним до ближнього чи ні?». Суд без милосердя буде тому, хто не проявив милосердя. З чого починати людське відродження? З покаяння і сліз. Вимолюймо прощення у своєї Землі, щоб не загубити Її зовсім.

3.4). Четвертим нашим другом – Покаяння. Покаяння – це не страх і не провина. Покаяння – це коли серце перестає оправдовуватися і тихо каже «Господи, я змучився бути далеко від Тебе. Вибач мене!». Це крок блудного Сина до Батьківського дому, де тебе чекають не з докорами, але з любов’ю. Господь чекає нашого покаяння у розмові-молитві. Наші родичі завжди чекають від нас телефонного дзвінка і радіють нашому приїзду. Господь цієї хвилини подібно до наших родичів чекає, коли почнемо з ними  розмову, коли згадаємо на них з любов’ю. Вони хочуть кожний день з нами спілкуватися, бо люблять нас.  Як спілкуємося з родичами,  так і спілкуємося з Богом,  Дівою Марією, ангелами і святими.

ІV). Сповідь і Пресвята Євхаристія, Піст,  Прощення та Покаяння несуть нас з Україною до Ісуса Христа. Він дає надію і милосердя віруючій Україні. Війна, жорстока і безжальна, увірвалася в наш дім та хоче вбити Божу любов. Вона забирає життя, руйнує міста і села, позбавляє матерів можливості обійняти своїх дітей. Ісус просить людей відмовитися від гріхів лінивства, недбайливості, владолюбства, пустих слів й осудження. Особи, котрі торгують нашою державою, намагаються зберегти власну вигоду під смоковницею і виправдовують війну, засуджують Христа на повторне розп’яття та вбивають народ. Такі люди відгороджуються від правди і власного сумління та залишають нас наодинці з ворогом. Натомість, Христос нині страждає разом з пораненими, полоненими і цивільними людьми в Україні. Він відвідує нас в образі воїна-героя, біженця, пораненого, полоненого, дитини, яка втратила свою домівку і родичів та батьків померлих дітей. Любов виведе народ України до перемоги. Боронімо правду і Бог допоможе її захистити.  Воїн – має боронити країну, вчитель – навчати дітей, підприємець – вести працю так, щоб держава мала прибуток, а працівники роботу, лікар – лікувати поранених, духовна особа – молитися за Божу опіку над Україною і перемогу над ворогом. Війна – це екзамен нашої віри і випробовування через яке люди проходять, щоби зрозуміти ціну життя, миру, любові. Довірмося до названих до чотирьох друзів в вони принесуть нас до Спасителя.

Висновки. На Землі маємо чотирьох друзів, котрих потрібно запросити у своє життя – Сповідь і Пресвята Євхаристія, Піст,  Прощення та Покаяння. Вони передають нас чотирьом небесним друзям – святим, ангелам, Сину Божому і Богові Отцеві.

Господи поглянь на нашу віру і даруй свою оздоровляючу благодать фізично і духовно спаралізованим людям. Що може бути важливіше за спасіння людини, котра бере свою інвалідну каретку та йде здорова і повна Божої ласки.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», вислухай наші молитви і допоможи приготувати милосердя для нашої України.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького стань щитом для тих, хто на передовій своїм милосердям покриє життя воїнів.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

8 березня 2026 р. Б.