«Коли хтось хоче йти за Мною,

хай зречеться себе самого,

візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною»

(Мр.8:34).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю отців, всіх парафіян, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Нині Євангеліє від Марка звертає всю увагу на значення хреста у житті і спасінні людини.

І). Третя  неділя Великого посту звертає наш погляд на святий хрест. Це знаряддя вбивства невинної людини – Ісуса Христа. Хрест стає ключем до Неба і відкриває двері безсмертя. Злочин вчинений людьми над Сином Божим, раптом стає благословенням для жителів Землі. І тут випливає питання «Ким є цей Бог, в якого ми віримо? Хто ці жорстокі люди?». Відповідь дає євангелист Іван: «Бог є Любов» (І Ів.4:16). Апостол Павло розшифровує значення любові. «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає» (І Кор.13:4-8). Любов − це синонім Христа: «Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог –Любов.». (І Ів. 4:8). Люди, щоб навчитися любити Бога, перше мають навчитися любити один одного.

Знак хреста і християнство свідчать про невимовну Божу любов. Люди розіп’яли її на хресті своїми злочинами. Тому бути учнем Ісуса – означає іти за Ним і жити так, як Він жив. Бог хоче влити цю жертовну любов у серця людей і дарувати її всім. Ось це і є наш особистий хрест. Добро кожної людини супроводиться терпінням і любов’ю. Таким чином, виконується Божу волю, як на небі, так і на Землі.

ІІ). Смерть Ісуса прирівняна до страти повстанців і рабів! Злочинців померлих такою смертю історія забуває! Тогочасна офіційна влада такий образ Бога не сприймала, бо Він викривав її жорстокість та варварство. В культурному товаристві про такого Бога навіть не говорили. Тому смерть Ісуса на хресті мала стерти Його з пам’яті людей. Смерть через розп’яття це робила з тисячами вбитих безіменних жертв. Однак, Ісуса не забули. Історія про Його розп’яття лунала і продовжує лунати протягом століть, хоча Рим безуспішно намагався стерти пам’ять про Нього у людській пам’яті. Його єдність із забутими жертвами свавілля, які заплатили своїм життям за світогляд можновладців, не дозволяє забути про них.

2.1). Христос розділив долю із злочинцями та всіма людьми. Своєю смертю Ісус прийняв трагічну долю не тільки своїх «сусідів» розіп’ятих на хресті, але й інших незліченних жертв. Він вступив у темряву, що поглинула й продовжує поглинати тисячі людей. Наприклад, жертви сучасних війн в Україні і світі. Ісус мав не один шанс перед арештом сховатися й уникнути цієї долі. Однак, Він віддав перевагу солідарності з нещасними жертвами – не заради Себе, а заради них. Його метою було єднання з ними в любові і стражданні. Любов Ісуса перемогла страждання і не замкнулася на собі. Смерть не позбавила Його духовної сили та здатності піклуватися про інших. Помираючи на хресті, Ісус виявляв турботу про розп’ятих злочинців і любов до них.

Іти за Ісусом хресною дорогою означає не забувати: в’язнів, які стали жертвами панівного порядку; родини загиблих на війнах; тих, які залишилися з гіркотою і болем у душі самотніми; воїнами і їх родинами, котрі страждають, школярами спаленої школи. На їхній хресній дорозі завжди бачимо Ісуса. На жаль, серед людей зустрічаємося лицем в лице з жорстокою і варварською поведінкою. Прикладом є допомагати нести хрест Ісусові так, як це зробив Симон Киринейський. Тягар хреста розуміємо тоді, коли відчуємо його вагу на своїх плечах.

ІІІ). Тягар війни тисне на «плечі» народу України. Хрест – перемога добра над злом, життя над смертю, утвердження віри, надії і любові. Тому його присутність на могилах УПА, меморіалах Героям Небесної сотні і просто християн – обов’язкова.

Господи! Нині душа народу України говорить зі світом мовою крові і болю. Наші воїни тримають стрій і не просять ані слави, ані нагороди, але молитви і співчуття. Ми запитуємо «Чи може людина витримати біль душі і поранення, холод в окопах, брехню з екранів, коли часто зважують правду на терезах власної вигоди».

Народ України допоки живий волає про допомогу, бо сили зла щоденно вбивають невинних людей і проливають їхні сльози та кров. Світ гарантував Україні безпеку та мирне життя і захист людей від ракет. Насправді народ України має тільки одного гаранта – Бога! Нині просимо Його не дозволити зникнути нам з простору земного.

Свобода прийшла до нас через страждання і кров найкращих синів та дочок. Пам’ятаємо розстріляне відродження тих –  хто мріяв, писав, творив і був знищений за те, що він українець. Ми пам’ятаємо Сандармох, Пратулинських мучеників, розстріляних бандуристів — бо пісня була небезпечнішою за кулю. Пам’ятаємо юних дівчат, свідомо утоплених в трясовині Сибіру лише за те, що могли народити нових українців. Пам’ятаємо Голодомор — свідомий вирок, що забрав біля чотирьох мільйонів життів. Нині маємо холодомор і могили найкращих воїнів по алеях слави міст і сіл України.

Господи! Нині кожен українець з Тобою, а Ти будь з Україною, бо за нами правда. Дай нам сили витримати біль, холод, людські втрати, ріст цін і невизначеність. Врозуми тих, хто посковзнувся і поламав автомобіль з назвою «Україна» і допомагає силам темряви свідомо, зі страху і вигоди.

Початок війни і відкрите вторгнення рашистів відбулося 24 лютого. Пам’ятаємо тих, кого вже немає. Однак, життя вперто проростає крізь попіл і холод. Україну не раз намагалися стерти — голодом, кулею, страхом, холодом. Та кожного разу Вона воскресала — мов колос озимої пшениці весною. Ми — народ, який плаче і воює, молиться і тримає стрій, ховає синів і народжує нових, падає  і знову підводиться. Павло Тичина писав «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була».

Господи шлях до воскресіння проходить через Голгофу і чистилище. Дозволь нам пройти його, не втративши душу. Господи допоможи пройти нам витримати ці випробування з честю і не спалити совість у полум’ї боротьби. У цій темряві станьмо світлом одне для одного.

Україна — це земля, заселена українцями з пам’яттю, з мовою, піснею, яку не змогли розстріляти. Це народ, який не змогли виморити голодом і холодом. Україна молиться, кається, прощає й обороняється. І тому вона стоїть жива і з Богом. Україна — буде!

ІV). Світ своєю мудрістю не спізнав Бога. Апостол Павло каже, що юдеї вимагають знаків, греки мудрості шукають. Християни проповідують Христа розп’ятого і Бог їх спасає.  Христос є ганьбою для юдеїв і глупотою для поган. Апостол Павло каже, що «немічне Боже міцніше від людської сили» (I Кор.1:21).

Нині з висоти свого хреста наш розп’ятий Бог каже: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт.11:28). На хресті бачимо не вмираючу людину, а розп’ятого Бога – джерело любові. З висоти свого хреста Ісус кличе до розп’ятої України на Голгофі: «Прийди до Мене і зачерпни з джерела безсмертя силу для перемоги!». Зранений і розп’ятий Бог також кличе поранених та полонених синів і дочок нашого народу прийти до Нього й зцілитися!

Християни третього тисячоліття беруть свій хрест не як власні страждання і муки, а як секрет витривалості і йдуть за розп’ятим Спасителем до Воскресіння. Народ України визнає на ввесь світ, що не соромиться Розп’ятого Бога і поклоняється Йому, бо Він є секретом нашої перемоги.

Нині людська мудрість не пізнала Бога любові, а Він має приготовані поради на всі наші терпіння і суспільні виклики. Його хрест є прапором перемоги, символом національно-визвольних змагань цілих поколінь українців. Майже біля кожної нашої парафії встановлені символічні могили борців за волю України, увінчані березовими хрестами. Історія народу України показує джерело перемоги нашому війську над ворогом у співі: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико!». Наш народ змучений, але нескорений, зранений, але стійкий, бо ми  не соромимося розп’ятого Спасителя і Його святого хреста.

Висновки. Господи, дякую Тобі за Твою любов. Ми нині разом цілуємо святий хрест Господній, який любов’ю зцілює рани тіла і духа. Силою цього хреста  йдімо за Христом до пасхальної  перемоги. Тому сьогодні співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Лише на хресті ми пізнаємо справжню силу Божої любові і хочемо нею жити і йти за Ісусом.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», вислухай наші молитви і змилосердися над матерями і дітьми України.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чернецького стань щитом милосердя життя наших воїнів.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

15 березня 2026 р. Б.