«Юначе, кажу тобі, встань!»

(Лк.7:14).

Вступ. Вітаю священиків, парафіян, гостей і молодих людей із днем пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського та з 325 літтям храму, християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Ісус Христос сказав про Себе «Я є воскресіння і життя!» (Ів.11:25).

І). «Не плач». Сьогодні видно застосування недільного Євангелія в практичному житті. Слово Боже змальовує Ісуса Христа, як джерело життя, котре тече на допомогу людині. Син Божий несе в собі любов до життя. Відсутність любові і милосердя серед християн перетворює їхнє життя на пустий звук. Як тут поступати?  Не осуджувати один одного, а подивитися на себе. У вашого ближнього  видно в оці колоду, а у вас самих знаходиться цілий лісоповал.

Євангелист Лука змальовує ікону Божого милосердя – коли Христос воскрешає померлого сина вдовиці із міста Наїн. Ісус зустрічає при міській брамі похоронну процесію. «Виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою» (Лк.7:12). Жінка була в розпачі, бо втратила свого захисника і надію. Її син лежить тепер мертвий.

Всі люди із міста переживали за маму – вдовицю й одночасно спостерігали за Ісусом. Смерть людини є неминучою і вона чекає кожного. Однак, Ісус Христос побачив глибину страждання матері і «зглянувся» над нею. Спаситель підходить да мар і торкається померлого, порушуючи всі єврейські закони. Він торкається холодної руки саме в тому місці, у якому лікар шукає пульс життя. І з Його серця в серце юнака вливається життя! Господь промовляє: «Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк.7:14). Бо Він «є воскресіння і життя!» (Ів.11:25).

ІІ). Нині Церква вшановує день святого великомученика Димитрія Солунського. Життя людини це вибір дороги. Свято Димитрія подає приклад свобідного життєвого вибору. Люди йдуть кожного дня над вогняною прірвою Пекла, ризикуючи впасти у вічний вогонь. Тому треба негайно вибирати дорогу правди так, як це зробив великомученик – Димитрій Солунський. Його батько займав високий уряд при цісарі. По смерті батька цісар Максиміліан зробив його Солунським проконсулом. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі і також займав високий уряд та явно визнавав віру в Ісуса Христа. Тому його вкинули до в’язниці і прокололи списами.

2.1). Життя людини подібне до дороги. Народна мудрість говорить: «Головне не те, як ви живете, а те, в якому напрямку рухається ваше життя». Всі люди знаходяться у пошуках Бога і душевного спокою. В житті перед людиною відкриті дві дороги: життя з Богом або життя з Дияволом. Святе Письмо каже так: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Мт.7:13-14). «Широка дорога» – це шлях обманутих людей, який швидко веде вниз до гріха. «Вузька дорога» є важкою, але через покаяння веде людей до Ісуса.

Приклад. Одна жінка вільної поведінки сказала Сократу, що варто їй лише сильно захотіти і вона переманить до себе всіх його учнів. У той час як йому не під силу зробити це з її дівчатами. Філософ відповів, що це правда, бо ти ведеш їх легкою дорогою вниз, а я змушую людей підніматися до вершин добра, а це дуже важко.

2.2). Широка дорога та її наслідки на землі. Наші сім’ї вражені різними новітніми гріхами. Рівень розлучень займає дуже високий відсоток, багато людей живуть на віру, роблять численні аборти. Мама має водити дітей за руку, а вони водять собак, котів, а рідше свиней. Люди втомилися від ненависті, жадібності, війни і пристрастей. Своїми зусиллями і без віри в Бога – ніколи не переможемо цих гріхів. Серце – повне гріха і розбещеності веде до страждання та загибелі душі. В почуттях не розкаяної людини вже бушує пекельна буря неспокою. Слово Боже каже: «день загибелі [грішників] близько» (Втор.32:35).

2.3). Вузька дорога. Життя у Христі повертає людині мир з Богом. Парадокс в тому, що людина далі продовжує боротьбу з Господом. Відвернутися від джерела життя – означає втратити надію на майбутнє. Голгофа – ціна нашого примирення з Богом, кров Ісуса Христа – плата за наш гріх. Буря гріхів бушує навколо віруючої людини, але вона є спокійною під захистом найтвердішої скелі, якою є Ісус!

Апостол Павло підтверджує, що: «Всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рм.3:23). Інший відомий чоловік сказав, щоб знайти правдиву дорогу, спочатку потрібно заблудитися. Тоді виникає запитання: «Як повернутися назад з широкої дороги на вузьку?». Ісус дає пораду: «Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр.1:15). Не чекайте даремно іншого часу і не тримайте гріхи у своїй душі, бо ми тоді стаємо подібними до глухої особи, яка чекає звуку будильника. Тим будильником є дзвінок совісті і заклик священика до покаяння й прощення. Це день милосердя!

ІІІ). Храм у селі Камінне сьогодні святкує 325 років від дня свого посвячення. Скільки осіб ваша церква прийняла з покаянням! Ювілей Вашої парафії вписується у всецерковний ювілей проголошений Папою Франциском «Надія не засоромить». Ми живемо в часі війни Росії проти України. Метою цієї війни є знищення української державності, національної незалежності та поневолення Церкви.

Кожний ювілей приходить і відходить, як все у житті. Приходимо на світ, живемо якийсь час і відходимо по вічну нагороду. Щоб наші ювілейні святкування тут у с.Камінна, не були тільки часом споминів і похвали один одного, треба поставити собі завдання і накреслити план дій та розвитку нашої парафії на наступні роки. Запитати  себе, що ми як парафіяльна спільнота можемо зробити, щоб наша парафія розвивалася і віра у ній росла.  Допоміжними для нас хай будуть слова з Євангелії: «Господи,  добре нам  тут бути». Тим самим зробім усе можливе, щоб кожний хто приписаний до цієї парафії, або хто приходить до вас, міг сказати це саме: «Господи, як добре мені бути, тут  в парафії с.Камінна» між добрими людьми та нашою Церквою й двома отцями.  Для цього потрібно взаємної підтримки і милосердя. Між нами не має бути нікого, хто відчуватиме себе покинутим напризволяще.  Тому, «Нехай же  Бог миру, що підняв з мертвих того [юнака], зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами». (Євр.13:20-21).

ІV). Дияконські свячення піддиякона Віктора Шабадаса є нагодою подякувати Богові за покликання. Сьогодні ми є свідками чудесної події у нашому храмі. В Ювілейний 2025 рік, святкуючи ювілей храму в с.Камінна, уділяємо дияконські свячення піддиякону Віктору. Це таїнство призначено для смиренного служіння людям і допомагати священникам. Смирення твоє, брате Вікторе, полягає в тому, щоб ти не поводив себе зверхньо понад усіх. Нікого не засуджуй, не принижуй, не обмовляй, ні з ким не сперечайся. Якщо хтось говорить добре, кажи йому: «Так», а якщо хтось сказав тобі погане, відповідай: «Сам знаєш». Ніколи не говори поганих слів, не бреши, не супереч старшим. Покірно переноси образи, приниження, нікого не засмучуй, служи ближнім любов’ю і люби свою сім’ю.

Коли до тебе прийдуть виклики, тоді пригадуй життя святих. Хочу пригадати тобі духовну боротьбу українського поета Тараса Шевченка. Він зумів пережити найтяжчі хвилини свого невільницького життя завдяки молитві, вірі в Бога та читанню Євангелія. Шевченко в одному з листів писав: «Єдина втіха моя тепер – це Євангеліє. Я читаю його безнастанно: щодня і щогодини».

V). Господь широко відкрив двері милосердя і надії для всіх заблуканих. Народ України живе в час війни. Війну розпочали освічені люди, але наповнені гріхами ненависті. Ракети і дрони почали запускати люди, а не Бог. Кожен з нас повинен ясно розуміти, які наслідки виходять з його праці. Бог може механічно забрати зло, але це було би обмеженням свобідної волі людини. Неправильне використання свободи створює зло. Одного разу Він дав людині волю в Раю і в підсумку Адам і Єва стали вигнані на Землю, а Каїн вбив свого рідного брата Авеля. Ось так люди користуються волею і по сьогодні. Це вже наша відповідальність. Продовжуючи війну, засліплені народи падають у Пекло як сніжинки на Землю.

У світі і навколо нас маємо чимало людей, котрі живуть без Бога, але Він для них є чимось другорядним. Одинокою причиною чому вони ще не опинилися у Пеклі є продовжений час Божого милосердя аж до хвилини смерті. Боже милосердя приходить через покаяння і прощення кожної людини. Після смерті люди стараються про найкращі похорони, а померлому цього всього вже не потрібно, бо він знаходиться перед лицем справедливого Божого суду! Страшно жити без Бога. Святе Письмо повчає: «Що тільки посіє людина, те саме і пожне» (Гал.6:7)

Висновок. Любіть один одного, а не шукайте негативу в ближнього. Не залишайте свою душу у гріхах п’янства, розпусти, ворожбитства! Кожного дня багато людей помирає нерозкаяних, а тому слово Боже кричить до вас: «Біжіть, рятуйте своє життя!» (Бт.19:17). Священики кожного дня допомагайте рятувати людські душі, щоб Господь воскресив їх, як сина вдовиці ще перед виходом за місто.  Ми з вами прямо відповідальні перед Богом за людські душі!

Нині Церква згадує Ісуса Христа, як Царя світу.  Христос Цар – джерело благодаті, хоча Його Царство не від світу цього. Народе України,  впади на коліна перед Христом Царем і прохай в покаянні волі та запишись в книгу життя до Його небожителів добрими ділами.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи наповнити наші серця любов’ю до ближнього і до Бога.

Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького,  вилий на Україну Своє милосердя і допоможи встати нашому народові з гріха.

Благословення Господнє на вас!

+Василій Івасюк

Правлячий Архієрей

Коломийської єпархії

с. Камінне

26 жовтня 2025 р.