Вступ. Всесвітліший, отче докторе, Андрію.  Дорогі брати і сестри. Вітаю всіх вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Сьогодні, у 17-ту неділю після Зіслання Святого Духа, чуємо розповідь апостола й євангелиста Матвія про зцілення дочки жінки-ханаанянки Месією.

І). Ісус входить у землі язичників – міст Тиру і Сидону. Ці міста знаходилися у західній Палестині. Юдеї ставилися до ханаанеян з ненавистю і презирством з причини їхньої поведінки. Батьки приносили своїх дітей у жертву Молохові. Щоб заглушити стогони і крики нещасних жертв, безперервно грала музика, подібна до джазу: сурмили труби, били в барабани, співали й танцювали жерці. Така музика діяла на слухача, як наркотик, і приводила його в несамовитий стан. Тому Спаситель іде до загиблих овець дому Ізраїля проповідувати тим людям Слово Боже. Звістка про милосердного Месію швидко розійшлася по тому краю. Першою зустрічає Христа потребуюча  жінка – ханаанянка  і починає кричати «Змилуйся надо мною, Господи (…) Біс мучить мою дочку страшенно» (Мт.15:22). Тут зустрічаються два світи: Спаситель представляє вчення світу любові і милосердя, а жінка належить до жорстокого язичницького світу.

Мама любить свою хвору дитину і тому біжить за допомогою до Ісуса Христа. Бачимо, що цією зустріччю  рухала любов жінки до своєї дочки. Любов батьків до своїх дітей віддзеркалює любов Бога до людини. Любов ханаанянки до своєї дитини руйнує всі відносини між старим і новим світом. На сході як тоді, так і тепер, жінка перебуває під особливою опікою чоловіка. Вона без його згоди не має права приближатися до інших чоловіків. Жінці було байдуже на всі перепони, бо вона хотіла отримати зцілення дочки, незважаючи на заборони.

Господь чує благання жінки, але довго не відповідає і продовжує йти далі. Жінка так само продовжує йти за Ісусом Христом і не перестає просити зцілити її дочку. Це дорога випробовування і шлях становлення у вірі, який закінчується винагородою. Накінець жінка приступила до Христа і промовила своє материнське прохання. Він відповів їй образливо і неприємно так, що можна було піти геть: «Не личить хліб брати у дітей і кидати щенятам» (Мт.15:26).

1.1). Однак жінка проявляє смирення. Цій чесноті могли би позаздрити юдейські вчителі й учні Христові. Погодившись з Ісусом, вона благає про крихти, які падають зі столу. «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зі столу в панів їхніх» (Мт.15:27). Господь у цьому світі посилає грішників до праведників.

Смирення людини полягає в тому, що вона не уявляє себе дуже важливою у цьому суспільстві. Вона нікого не засуджує, не принижує і не обмовляє. Вона не виставляє себе зверхньо понад усіх, ні з ким не сперечається ані про віру, ані про щось інше. Якщо хтось говорить добре, каже йому: «Так», а якщо хтось сказав погано, відповідає: «Сам знаєш». Нехтує своєю волею. Ніколи не говорить поганих слів, не бреше, не суперечить старшим. Покірно переносить образи, приниження, любить працю, нікого не засмучує і любить свою дочку.

ІІ). Людина завжди потрапляє в подібні ситуації. Тоді диявол зв’язує її душу гріховними ланцюгами і вона потребує допомоги священника. Священник звертається у молитвах до всіх святих, Богородиці і Її Сина, щоб визволити людину. Вислухавши його прохання, Ісус Христос робить для опанованого злим духом оборонну фортецю. Тоді диявол не може більше знаходитися в людині, якої доторкнулася сила Ісуса. Дорога Христа – це життя і воля. Сьогодні голос Спасителя звучить над вами – ви вільні у Христі.

Дорога диявола завжди веде до поділу, руйнування і загибелі. Коли нечистий дух виходить  з людини, то блукає безводними стежками, не знаходячи спокою. Тоді він каже: «Повернуся до свого дому звідки я вийшов. І прибувши, знаходить його заметеним прибраним, тоді йде і бере сімох інших духів гірших за себе. І ввійшовши живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього» (Лк.11:24 – 26). Так злий дух діє і в нашомужитті. Він пропонує нам самим справитись з нашими немочами. Недарма горда людина приречена на поразку у боротьбі з дияволом  самотужки. Ліками проти гордості є чеснота смирення Богородиці. Тільки співпрацюючи з Божою благодаттю маємо шанс на перемогу. В духовній битві перемагаймо гордість смиренням. (Лк. 11:15 – 26)

Приклад. «Поглянь на цього святого чоловіка, що переходить дорогу. Я хочу піти і завойовувати його душу», – сказав один біс іншому. «Це смиренний чоловік. Він не послухає тебе, оскільки перейнятий святими справами» – відповів його компаньйон. Але диявол, в своєму звичайному азарті, одягнувшись як архангел Гавриїл, з’явився перед святим чоловіком. «Я прийшов допомогти тобі» – промовив він. «Ви, мабуть, сплутали мене з кимось. Я нічого такого не зробив у своєму житті, щоб привернути до себе увагу ангела» – відповів святий чоловік дияволові. І продовжив свій шлях, ніколи не дізнавшись, від чого він відмовився. «Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб там і буде твоє серце» (Мт.6:20-Віра цього чоловіка є прикладом для наслідування.

Вважати себе важливою і незамінимою особою в цьому суспільстві є гріхом гордості. Образи від наших недругів і ближніх дуже важко стерпіти. Апостол Павло про це говорив так: «Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим – обманює себе самого» (Гал.6:3). Ми маємо завжди мати власну думку і переконання. Наше незнання породжує гордість і зарозумілість, а вони ведуть до впертості, байдужості й утверджують у хибній вірі. Християнин має бути смиренним, твердим у вірі, виявляти любов на молитві до ближніх. Свою горду важливість і зарозумілість поборюймо смиренням.

ІІІ). Божа любов огортає кожну людину милосердям, яке простягається над Україною. Люди в час війни стали дуже чутливі на різні події. Вони роблять зауваження й можуть образити. Це викликає в нас зневагу, роздратування і зневіру. Іван Золотоустий говорив, якщо людина прийшла до храму знайти святих людей, вона помилилася, а якщо вона прийшла до храму знайти Бога – вона прийшла за «адресом».

На перший погляд Христові байдуже прохання цієї жінки. Щось подібного відчуває тепер народ України. Ми переживаємо війну і її наслідки. Молимося і каємося, але часом зовсім не відчуваємо, щоби Бог був поруч з нами. Однак ми віримо в Божу присутність і саме тому Бог чує наші благання про милосердя. Його любов вже присутня біля нас й обов’язково  потрібно її прийняти.

 Україна потрібна тільки нам. Вчімся довіряти один одному. Не шукаймо опори поза межами Батьківщини в людських організаціях. У світі існує право сильного і це видно з подій в Україні. На допомогу потрібно брати Церкву і Її мораль, а мораль починається з довіри. Життя людини не вимірюється в грошах з якими думаємо кудись втекти і з родиною сховатися. Бувають випадки, що в Україні доробилися, а опісля зі сім’єю втекли жити за кордон і залишили свій народ з незрозумілими реформами. Висловлюємо вдячність для тих, хто жертвує сьогодні свою кров за свободу.

Світ поляризується на Боже милосердя і диявольське зло. Мимо всіх труднощів Україна стає центром людської моралі і духовного розвитку з осередком у Києві. Україна кардинально змінює думку світу про наш народ. Мудре навчання у школах і виклади слова Божого сформують розумних та думаючих громадян. Нині день вчителя, а тому будьте світлом для світу і серце повне знань віддайте дітям. Нехай сила слова Божого допоможе вам у нелегкій вчительській справі.

Висновки. «Велика твоя віра», народе України! «Хай тобі буде, як бажаєш». (Мт. 15:28). Побачиш Бога, як будеш молитеся, думати й читати та у в’язницю гріха не попадати. Господь гордим противиться, а смиренним дає благодать. Господи зціли наш народ смиренною молитвою. Надія цього Ювілейного року не повинна засоромити і перейти у відчай. Справжні духовні діти наслідують Христа у вірі, любові та послуху до Бога Отця.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе і потішить матерів, дружин військових та їх дітей, витерши сльози з їхній очей.

Господи, зглянься на молитви блаженного Миколая Чарнецького та поблагослови Україну, щоб закінчити кровопролитну війну волею народу і справедливим миром.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

5 жовтня 2025 р.