«Любов виникає з любові;

 коли хочу, щоб мене любили,

я сам перший люблю.»

(Г. Сковорода)

Вступ. Вітаю священиків, всіх парафіян, гостей і молодих людей на празнику преподобної Параскеви Терновської християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

І). Історія преподобної матері нашої Параскеви Терновської. Значення слова «Параскева» розуміють, як «очікування», або «п’ятниця». Свята Параскева Терновська — так називали її, бо святі мощі цієї преподобної одного разу спочивали у храмі болгарського міста Терново. Вона від молодості в домі батьків провадила життя, віддане молитві та посту. Після упокою батьків роздала майно й подалася до міста Царгороду, щоб поклонитися мощам святих мучеників. Згодом залишилася при храмі Покрову Пресвятої Богородиці на Іраклійському прибережжі й прожила, як черниця, п’ять років. Була сербського походження з міста Епиватос з ХΙ століття. Потім помандрувала до Єрусалиму і залишилася перебувати в Йорданській пустелі, де терпіла великі спокуси від демонів. З Божого натхнення повернулася в рідне місто Епиватос і прожила, як незнана жінка, два роки при храмі святих Апостолів, де й упокоїлася. Похоронили її, як убогу невідому жінку. З плином часу Господь прославив її мощі різними чудесами. Її святі мощі, подібно, як і преподобна за життя, мандрували різними містами та побували у різних храмах. Від 1641 року мощі святої спочивають у Румунії, в соборному храмі «Трьох святих».

ІІ). Життя преподобної Параскеви пригадує всім нам закон любові.  Закон любові оновлює в пам’яті дорогих нам осіб, котрі відійшли до вічності. Приємно і корисно є згадувати Божих угодників, мощі котрих знаходяться по наших храмах. Літні промені сонця сприяють ріст і розвиток всьому. Подібно життя людини наповняється Божою благодаттю і наповняє душу добром. І тому наш храм славить ім’я Параскеви, котра наповнила своє життя святістю і любов’ю.

Світлої пам’яті Любомир Гузар казав: «Любити – важливо, але важливіше бути свідомим, що я є любленим». Там, де є любов і доброта, там є Бог! Чому не всі люди відчувають, що вони люблені? Чому не всі розуміють, що є Той, який їх полюбив цілковито?

Основною причина полягає в тому, що людина не ставить любов за основну цінність у житті. Кар’єра, гроші, слава – ось кумири сучасності! Проте вони так і не приносять щастя людині, а навпаки – неспокій і самотність.

Друга причина та, що на Землі стає щораз менше сіячів любові! Зростає кількість бізнесменів, політиків, аналітиків, психологів тощо, але вони не здатні заспокоїти відвічне прагнення людини бути любленою.

Як же нам сьогодні потрібно людей, які б могли в людях розбуджувати здатність любити! Усі реформи країни повинні починатися зі справжньої любові до людини – її честі й гідності! Любов робить людину милосердною і здатна вилікувати всі рани й хвороби людського життя!

Приклад. Одна багата і скупа жінка завжди закривала хату перед прохачами милостині. Одного разу, коли жінка поверталася з городу із зеленою цибулею у кошику, підійшов до неї вбогий і просив подати милостиню. «Я нічого для тебе не маю», – відповіла вона. «Дай мені хоч одну цибулину», – просив жебрак. Жінка вибрала найменшу, дала бідному і пішла до хати. На світі минає. Померла багата жінка й опинилась у пеклі. Вона стала перелічувати скільки молитов відмовила та свічок поставила перед образами. «Це несправедливо, щоб я тут мучилась з іншими грішниками» – нарікала вона. І раптом чує голос із Неба: «Замало твоїх молитов, а де твої діла милосердя?». Замовкла вона, бо не мала жодного доброго вчинку. Раптом пригадала собі, що дала колись одному бідному цибулю і крикнула: «Я дала бідному цибулину». «Добре, – озвався голос з Неба, – він прийде берег безодні і дасть тобі цибулину. Тримайся сильно, може він тебе витягне з місця муки». Появився вбогий з цибулею, жінка вхопилась за неї і цей святий жебрак почав її тягти. Ще трішки і витягне, але несподівано вона відчула, що хтось із тих, що з нею мучились, вирішив скористатися з нагоди вирватись на волю і вхопився за її ногу. «Ах ти ж, поганче, відчепися», – крикнула вона зі всієї сили і копнула його другою ногою. Від цього несподіваного руху гичка цибулі не витримала, обірвалася і немилосердна скупа жінка полетіла назад у безодню. Цей її вчинок був проявом егоїзму, що залишився в неї і після смерті. Отже, в пеклі відсутня любов.

ІІІ). Земля – це місце боротьби між добром і злом. Все в житті минає і тому ніколи не варто зневірюватися теперішніми подіями, бо вони пройдуть. Не зневірюйтеся навіть коли падаєте, бо помилки іноді стають життєвими вчителями та корисним досвідом для майбутнього. Недовіра робить нас крихкими і забирає життєву енергію. Не зневірюйтеся тим, що хтось намагається принизити вас і підкорити.

Господь допускає трудних людей в наше життя не випадково. Через них ми вчимося терпіння, лагідності і прощення. Це екзамен перед Царством Небесним. Хочеш в Рай – вчись прощати тут, бо там немає місця для образи, злості і помсти. Всяку працю робіть для Господа і для задоволення серця, інакше ви завжди будете відчувати себе незадоволеним.

3.1). Не осуджуйте один одного! В Євангелії осуд вважається одним з найтяжчих гріхів, який веде до відходу від Христа, втрати любові і душевної рівноваги. У кожному з нас присутнє і зло, і добро в різних пропорціях. Тому в нашому ставленні до людей повинно бути прощення, так як нас самих – постійно треба прощати.

Люди часто не бачать у своїй поведінці, своїх словах, думках нічого поганого. Ми повинні свідомо підходити до своїх вчинків, велику увагу приділяти думкам, в яких можемо засудити когось, а це гріх. Ми не маємо права засуджувати людей. Сам Ісус Христос, будучи розіп’ятим на хресті, молив Отця простити тих, хто це зробив, бо вони не розуміли своїх вчинків. Ісус Христос виправдав такий гріх щодо Його особи. Люди не мають права засуджувати когось за якісь гріхи, що зовсім не стосуються нас особисто?

Христос дав нам приклад доброго ставлення до людей. Він не засудив розпусницю, не засудив людей, які відмовили йому в їжі і помешканні, не засудив Юду і розбійника, він поставився до них з жалістю і любов ‘ю. Тільки первосвящеників, книжників і фарисеїв Ісус назвав «зміями», бо в їхніх руках перебувала вища влада.

Усяке засудження є великим гріхом у християнстві. Бог заклав кожній людині бажання до добра. Коли засуджуємо чиїсь вчинки, то ставимо планку, нижче якої не повинні скочуватися самі. Тому засудження має право діяти на саму людину. Саме так працює чудове правило духовного життя: «Яким судом судите, таким і вас будуть судити». Нам всім треба навчитися відокремлювати грішника від його вчинків, любити самих грішників і зневажати зло. В кожної людини присутня частинка Божа – талант. Христос дав приклад любові, тому порівняйте себе до Нього.

3.2). Книга  Івана Богослова «Об’явлення» розповідає про сім чаш Божого гніву вилитих на нерозкаяних мешканців Землі.

Перша чаша Божого гніву спричинить великі язви тим людям, хто відмовляється каятися. Друга чаша Божого гніву перетворить море в кров, убивши в ньому всіх живих істот. Океан перетвориться на простір без життя. Третя чаша Божого гніву отруїть ріки і джерела перетворивши прісну воду в гірку і непридатну до пиття. Без води людство зіштовхнеться з катастрофічною кризою. Четверта чаша Божого гніву посилить пожари від сонця, висушуючи все живе на Землі. П’ята чаша Божого гніву знищить антихриста і принесе глибокі страждання його послідовникам. Зло буде переможене. Шоста чаша Божого гніву приготовляє останню битву між Богом і сатаною. Сатана і той, хто перейшов на його сторону будуть остаточно вкинуті в Пекло Ісусом Христом. Сьома чаша Божого гніву викличе повний хаос. Земля здригнеться і настане велика катастрофа.

Хто такий Антихрист? Це не політик і не цар. Він був і Його зараз немає. Він вийде з безодні Пекла і піде в погибель. Що насправді проходить? Сатана намагається копіювати те, що Він бачить у Бога і те, що сталося з Ісусом Христом. Христос був, Його розіп’яли, старалися вбити, Він воскрес і знову прийде. Сатана старається копіювати Христа так, щоб люди не захотіли бачити Христа і поклонитися Йому, прийняти любов Ісуса і милосердя. Тому Бог дозволяє Антихристу прийти на Землю і стаються війни. Люди зробили свій вибір, бо вибрали гріх і відкинули Господа. Диявол не боїться молитви, посту, чувань, але боїться любові. Тому навчіться любити і переможете Пекло та будете записані в книгу Життя.

ІV). Наші серця переповнені вдячності Богові і нашим воїнам.  Подивіться на Бучу, Ірпінь, Маріуполь і ще не знаємо яка це чаша Божого гніву. Там де не встигли наші воїни фізично, людей чекали катівні, розстріли, тортури, фільтраційні табори. Захисники – це ті, хто стоїть між мирними жителями і рашистами. Воїни України перебувають в окопах, у дощ і мороз,  під  обстрілами, виснажені, поранені, але тримають фронт. У багатьох психологічні рани, яких не видно, але вони не здаються. Ми зобов’язані їм життям, свободою і самою можливістю бути українцем.

Пригадайте наших повстанців, які боролися проти нацистів і радянського режиму. Цих двох режимів немає, а Україна існує. Наших героїв намагалися зламати та їхню мрію про справжню незалежність. Свобода не падає з неба, а її виборюють, захищають, оплачують кров’ю. Дякую захисникам і захисницям. Схиляю голову перед нашими героями минулого, перед всіма полеглими сьогодні. І молюся за майбутнє України, яке обов’язково буде вільним.

Висновки. Нині маємо храм преподобної Параскеви, який спонукує нас до переоцінки свого життя в світлі прощення і покаяння. Інакше почуємо страшні ангельські сили і побачимо чаші Божого гніву.

Одні люди прийдуть до Бога з любов’ю, а другі перестрашені. Однак, вибір зробити вже буде запізно.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» і покровителько нашого храму преподобна Параскево, допоможи випросити у Сина Твого очищення від прогрішень за життя та навернутися до Бога.

Господи через молитви блаженного Миколая Чарнецького благослови виловити неводом благодаті людей з глибин марноти і гріха.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

с. Стопчатів

19 жовтня 2025 р.