«Готуйте дорогу Господеві»

(Мр.1:3).

Вступ. Слава Ісусу Христу! Вітаю всіх священників, вірних, молодь і воїнів та їхні родини християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Сиропусна неділя – це час духовної підготовки до очищення душі від гріхів, примирення з ближніми, прощення та покаяння.

І). Сиропусна неділя починає строгий піст. Святе Письмо запрошує нас прокинутися зі сну недбальства і лінивства та повернутися до світла і не спати у темряві. «Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо (…) вчинки темряви й одягнімось у зброю світла» (Рм.13:12).

Піст покликаний наблизити нас до Бога, а не віддалити від Нього. Апостол Павло каже: «Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв» (Рм.14:3). Будь-який осуд ближнього чи інший гріх робить наш піст непотрібним. «Ти хто такий, що чужого слугу судиш?» – запитує апостол народів (Рм.14:4). Церква в час посту пропонує зробити іспит своєї совісті.  Не заглиблюватися у провини інших людей, як гордий Фарисей. Увійти у лабіринти своєї душі власних гріхів зі Стрітенською свічкою та побачити найтемніші закутки нашої душі.

1.1). Неділя Сиропусна  пригадує непослух Адама і Єви в Раю. Бог чекав перепрошення від перших людей, але непослух і гордість повели їх на Землю і заполонили Її. Перепрошення один одного за будь-яку образу, свідому чи несвідому у цей сорокаденний час допомагає дійти до Пасхи. Євангельський заклик прощати є передумовою посту, інакше він не матиме жодного значення. Христос закликає нас постити не лицемірно, не на показ людям, але таємно і з радістю, а не з сумом. Стримуватися від  насолод і втіх злих, щоб отримати вічну нагороду.

З´їв сир у страсну п’ятницю і ви думаєте, що це найстрашніший гріх за 40 днів вашого посту. Краще їсти сир, але нікого не обсуджувати. Подумаймо, що «Легше не їсти чи не осуджувати?» Чому? На короткий час закрив холодильник, а потім спішиш до нього в гості. Бог хоче, щоб ваші погані думки закрилися в голові на час посту. Ісус сказав, що оскверняє людину не те, що входить в рот, а те, що виходить з нашої підсвідомості.

Якщо ми постимо, стримуючись від поживи, то по 40 днях минає і піст. Якщо стримуємося від гріхів, то хоча піст мине, то він і далі триватиме. З нього будемо мати постійну користь. І ще перед Небесним Царством він нам принесе немало духовних благ. Люди дивляться на піст, як на велике обмеження і чекають його закінчення. Іван Золотоустий каже, зроби так, щоб твій піст ніколи не закінчувався. Коли ваш піст буде постійно тривати від виконання гріхів, то він принесе вам велику користь і почне у вашій душі відкривати Рай.

ІІ). «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт.6:21). Євангеліє нагадує, що у Сиропусну неділю завершувалося споживання молочних продуктів. Починається благодатний час для перевірки морального стану особистого життя людини та долі України.

Христова Церква відкриває всі органи нашого чуття на слухання Божого слова і застосування Його в своєму житті. Нагірна проповідь Ісуса Христа є осердям Його науки. Це євангельське читання об’єднує роздуми про прощення, справжній піст і скарб, який знаходиться у нашому серці. Нинішня наука закінчується так: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт.6:21). Євангелист Матей наголошує, що Бог є джерелом життя і скарбом людини, який потрібно знайти у час посту.

2.1). Прощення – це вибачення кривдника, не дивлячись на нанесену образу і заподіяний біль людськими гріхами. Простити означає вибачити кривдника і відпустити його. Ісус прирівняв прощення до скасування боргу у прикладі про немилосердного слугу (Мт.18:23-35). Цим порівнянням, Він вчив своїх учнів молитися: «Прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам заборгував» (Лк.11:4).

Ми прощаємо інших, коли відпускаємо образу і не вимагаємо відшкодування за втрату, яку зазнали. Прощати – це наслідувати Бога, який ніколи не ображається і не втомлюється нам прощати. Люди іноді втомлюються просити прощення. Натомість Бог Отець ніколи не закриває від нас свого милосердного обличчя і завжди бажає відпустити нам всі провини супроти Нього. Господь навчає: «Якщо ти хочеш сприйняти всю повноту Божої любові до тебе, навчися поводитися так само» (Мт.6:14–21). І в молитві «Отче наш» ми кажемо: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Отже, хочете від Бога отримати більше, віддайте ближньому більше. Хочете відновитися? Віддайте добро ближньому, яке очікуєте від самого Бога і вам повернеться сторицею.

Недільне Євангеліє вимагає від нас не судити брата свого, але прощати йому: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт.6:15). Тому неділю Сиропусну називають неділею прощення.

ІІІ). Великий піст — це час перебудови внутрішнього світу людини. Внутрішній світ людини – це храм Святого Духа. В Україні йде жорстока війна. Кожний наш гріх подібний до смертоносної ракети чи дрона, які вбивають мирних людей та по варварськи руйнують житло і місце праці. Багато міст і сіл на Сході України перестали існувати від ракетних чи бомбово – дронових ударів. Проте гріх руйнує не тільки зовнішній світ, але й його підвалини та присипає душі людей своїм пекельним попелом. Тоді сповідник розкаяному грішникові уділяє розгрішення і змітає цей вулканічний попіл з душі. Тому період посту призначений роздмухати у людині вогонь джерела життя.

Гріхи подібні до сучасних дронів і ракет, які бомбардують людину, руйнуючи душу. Екзамен совісті і розгрішення священника допомагають каянникові розібрати гріховні завали у душі людини. Гріхи – снаряди залишають легкі і смертельні поранення. Полікувати їх може тільки прощення і Божа благодать. Іншими словами, це можна назвати милосердям Божим або віднайденням скарбу, яким є Бог.

Піст – це не спалювання кілокалорій, а спалювання гріхів гордині, самолюбства, заздрості, лінивства, зарозумілості, неслухняності, злорадства, марнослів’я, хитрощів, підлості, брехні, життя без молитви, ненависті, лукавства.

3.1). Світ навколо нас дедалі частіше не вміє тверезо переживати реальність. В час Великого посту потрібно припинити вживання алкоголю, взагалі не вживати наркотики і припинити різні гучні забави.   Ніхто на цьому не збудує тривалого щастя. Алкоголь шкодить кожному, хто його вживає, незалежно від віку, статі, освіти чи способу вживання. Христос закликає нас до тверезого життя. Молоді люди будьте чуйними і не втратьте джерело життя – Ісуса Христа. Не руйнуйте свого життя алкоголем, наркотиками і поганими словами. Беріть приклад  мужності, мудрості та відповідальності з наших патріархів.

Дорослі люди передавайте життєву мудрість, тверезе буття та справжню радість – молоді. Найскладніші проблеми можна переживати без алкоголю, єднаючись із Христом. Пам’ятаймо, що слова навчають, але приклади потягають. Вхід до Пекла дорого коштує, вартість горілки, наркотиків, грішних відпочинків. Вхід до Раю безкоштовний, бо це молитва, милосердя.

ІV). Новітніми скарбами нашої Церкви є Патріархи Йосип Сліпий і Любомир Гузар. Сиропусна неділя є гарною нагодою пригадати вірним про цих двох велетнів розбудови УГКЦ й України. Згадуємо їх тому, що дня 17 лютого 1892 року народився Йосип Сліпий, а дня 27 лютого 1933 року народився Любомир Гузар.

4.1). Господь Бог подарував нам Йосипа Сліпого – великого українця з Тернопільщини. Він провадив нашою Церквою та народом у бездержавний період і став символом незламності віри і духу для українців. Його спадщина: розбудова Церкви, заснування УКУ, будівництво собору св. Софії в Римі та єдність всіх українців у світі. Його девіз був «Об’єднати сущих в розсіянні», тобто в еміграції. Мужністю Патріарха Йосифа відбудовуймо справжню вільну Церкву і соборну незалежну Україну, а тому перемагаймо гріх. Перемагає той, хто молиться і бореться.

4.2). Другим скарбом маємо спадщину Патріарха Любомира Гузара. Він провадив нашу Церкву у час незалежної України. Він був Батьком й Учителем і закріпляв перемогу України у світі. Блаженніший Святослав називає його «незрячим кобзарем, сповненим поваги та любові, який був наділений Божим даром прозорливості бачити серце України та кожного з нас». Він вчив, що фундаментом України має бути прощення, любов і милосердя.У мудрих словах незрячого Патріарха Любомира знаходимо силу і надію на відбудову внутрішнього храму людини у Дусі Святім.

 Висновок. Українська держава – це  святиня, яку маємо боронити за будь яку ціну! Євангелист Марко наводить приклад розбудови країни Господньою дорогою – молитвою і постом. Апостол Павло навчає, як це робити: «Адже страва не зближає нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких». (І Кор.8:8-9). «Поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей». (Рм.13:13-14).

Наші Патріархи Йосиф і Любомир дали нам приклад. Просимо у них мужності у керівництві Церквою і мудрості гідного проводу нашого народу у час війни до перемоги і миру.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає наші молитви і допоможе виконати проповідь Ісуса «Покайтеся».

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького благослови життя наших воїнів і силою покори зішли  на Україну своє Боже милосердя.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. 

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

22 лютого 2026 р. Б.