«Бачив Я тебе,  як був єси під смоковницею…» 

(Ів.1:48).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Вітаю духовенство, всіх вірних, родини воїнів християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Сенс посту полягає у стриманні від їжі, від розваг, ревно молитися і так приготовлятися до зустрічі із Воскреслим Христом.

І). «Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею…» (Ів.1:48). Плаче моя Україна розіп’ята на хресті під смоковницею, бо змушена нині весь світ рятувати. Наш народ переживає національну трагедію – багатолітню жорстоку війну. Як розпинали Сина Божого так і тепер розпинають Україну, поранену і катовану, як Ісуса Христа. З карти нашої Батьківщини зникають міста і села, велике число вбитих, взятих в полон, мільйони емігрантів, зрада в тилу, великі гуляння. Наші віруючі просять Бога захистити їх і не дозволити перетворювати наші помешкання на руїни. Воїни України перебувають в окопах і багнюці та не знають чи доживуть до ранку. Коли сходить сонце – це не просто початок нового дня. Це знак того, що вони вистояли, тримають небо й Україна продовжує жити.

Господь Бог діючи в історії України наголосив, що Він є Царем нашого народу. Однак ми вибрали владу з посеред людей і довірили їй свою долю. Нині наш народ благає спасіння у Сина Божого і мало надіється на владу, яку вибрали. Часто нарікаємо на Бога, чому немає миру. Хоча насправді війну розпочали люди своїми гріхами. Ісус Христос – Князь Миру дає людям життя і забезпечує їм спокій. (пор.Ів.10:10). Тому їхні думки мають бути завжди з Богом.

ІІ). Євангеліє від Івана описує перше покликання учнів. «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки» (Ів.1:45), – каже Филип з радістю до Натанаїла. Учні отримали Вчителя. Однак, Натанаїл ставиться до цієї новини з недовірою, запитуючи «Що може бути доброго з Назарету?». Згідно пророцтва, Месія має прийти з Вифлеєму, а не з Назарету. Позитивно вирішує цю справу сама зустріч з Христом. Він каже до Натанаїла: «Перше ніж Филип закликав тебе, бачив Я тебе, як був єси під смоковницею». (Ів.1:48). Натанаїл починає переживати ще більше, коли дізнається,  що Месія вже знає про нього раніше. Ісус бачив його в приватних обставинах, коли він очікував шукав Бога приватно під смоковницею. І тому Христос каже про нього так: «Ось справжній ізраїльтянин, що немає в нього лукавства» (Ів.1:47). Справжнім ізраїльтянина робить його досвід пошуків Бога, духовної зустрічі і спілкування з Богом.

2.1). Нині Ісус просить нас покинути свою смоковницю і шукати Його милосердя. Смоковниця нині подібна до життя в приватному просторі, ніким недоторканому куточку. Ісус кличе вас знайти Його і прийти до Нього та почати служити правдою у своїй професії. Здібність до певної професії приносить молодим людям таку радість, яку отримав Филип, коли побачив Месію. Для того, щоб навчитися жити у суспільстві потрібен завжди Вчитель. Зустрівши таку мудру людину, варто собі задавати питання: «Чи я готовий вибирати саме цю професію? Чи Ісус хоче бачити мене таким?».

Бог кличе всіх людей до праці у своєму винограднику. Виноградником є сучасне суспільство, зболене ранами війни. Кожна людина повинна послужити суспільству добрими ділами – підсобити грошима, послужити машиною, допомогти біженцям.

Молоді хлопці чи дівчата можуть бачити радість апостола Филипа від зустрічі з Месією.  І тут відкривається можливість послужити ближнім у духовному стані. Однак, людські обмовляння священників, добрих людей і Церкви роблять їх прихильниками зла. Знаючи тільки перекази, не знаючи жодного факту, обмовники виконують диявольську роботу. І притому називають себе християнами та знеохочують молодих людей до шляхетних професій. Обрані люди, виконують волю Божу, а не осуджують. Тому Слово Боже можна вважати євангельською смоковницею для молоді, Ісус дає їм всі можливості творити щось нове.

2.2). Згадку про смоковницю знаходимо в книгах Старого Заповіту. Це той період історії Ізраїлю, коли народ не мав царя і потерпав від ворогів. Це був період суддів ізраїльських. Кожен сидів під своєю смоковницею і займався своїми справами, бо доля держави їх не хвилювала. Не було тієї сили, яка б могла об’єднати всіх, не було того, хто б міг повести за собою народ і вигнати ворога зі своєї землі. Останній із суддів пророк Самуїл на вимогу ізраїльтян помазав їм на першого царя – Саула. Це була людська самоорганізація Божого народу.

Чуючи звістку про Месію з Назарета, Натанаїл сприймає її доволі підозріло. Він сумнівається чи варто заради підозрілого Месії покидати свою смоківницю і йти за Ним?! Проте, зустрівши Христа, довгоочікуваного Месію, визнає в Ньому живого Бога, який знає свій народ і його самого. Натанаїл так довго чекав на Нього і так довго шукав Його. І тоді виголошує визнання віри учня: «Учителю, Ти – Син Божий, Цар Ізраїлів» (Ів.1:49).

ІІІ). Натанаїл покидає свою смоковницю і йде за Царем миру.  Спаситель починає нову історію людства і йому дає перемогу у війні. Війну починає людина без Бога у душі і без миру у серці. Христос обіцяє Натанаїлу, що він побачить небеса відкриті й ангелів Божих, які виходять і сходять на Сина Чоловічого. Іншими словами, це проголошення Царства Божого.

Нині шукаємо Бога, а не вибрану людьми владу і гарантів безпеки. У ці жорстокі і кровопролитні дні війни в Україні ворожі ракети залітають в житлові квартали, лікарні, школи…  Війну розпочали люди своїми гріхами, а в Бога вимагають миру. Бог знищить гріх і дасть мир.

Поранені душі українського народу волають до Бога про поміч. Нинішнє Євангеліє дає відповідь, що Господь знаходиться між нами і потребує віри і довіри до Нього! Христос – Цар України, хоче започаткувати нове суспільство миру, але разом із нами.

Народ України в черговий раз своїми гріхами лінивства, недбайливості, владолюбства, пустих слів й осудження, а також ті особи, які виправдовують війну, засуджують Ісуса на повторне розп’яття. Гріхи народу вкотре продають і торгують нашою державою та вбивають наш народ. Такими вчинками хтось намагається зберегти власну смоковницю, власну вигоду і відмежовується від горя людей та продовжує війну. Вони залишають нас сам-на-сам із ворогом, а самі думають врятуватися. Такі люди відгороджуються від правди і власного сумління. Христос погорджений гріхами, нині страждає разом з пораненими, полоненими і цивільними людьми в Україні.

ІV). Ісус вирішив піти в Україну так, як колись ходив у Галилею. Христос  застав в Україні жорстоку війну. У нашій Батьківщині Він появляється в образі воїна-героя, біженця, пораненого, полоненого, дитини, яка втратила свою домівку і родичів та батьків померлих дітей. Надія на Христа нас не засоромить, бо вона торкається нашого серця. Любов виводить народ України зі своєї зони вигоди і сховку, щоб боронити свою землю. Боронімо правду і Бог допоможе її захистити.  Воїн – має боронити країну, Вчитель – навчати дітей, підприємець – вести працю так, щоб держава мала прибуток, а працівники роботу, лікар – лікувати поранених, духовна особа – молитися за Божу опіку над Україною і перемогу над ворогом.

Висновки. «Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею…» (Ів.1:48). Господь бачить нас і завжди знаходиться поруч. Він дає нам можливість побачити відкриті небеса й ангелів Божих, як вони виходять і сходять на Сина Чоловічого. Відкриті небеса  – це перемога над ворогом і мир для України! Відкриті небеса – мирне небо вільне від російських бомб і ракет! Ісусе, будь разом із нами і нашою надією на перемогу. Ісусе Сину Божий – ти Цар за яким ми йдемо, відрікаючись своїх гріхів.

В усіх труднощах звертайтеся до Ісуса Христа, бо людям потрібний Його захист. Стільки крові і стільки не людяності такий жах твориться. Життя не таке довге, а з іншої сторони життя таке важке. Стільки випробувань і труднощів. Захищаймо в Україні людяність, совість, здорове мислення, покору і молитву.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає наші молитви і допоможе приготувати милосердя для нашої України.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького стань щитом для тих, хто на передовій і своїм милосердям покрий життя воїнів.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

1 березня 2026 р. Б.