«Не жахайтеся! (…) Він воскрес, його нема тут».

(Мр.16:6).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю отця Володимира Дрозда – пароха храму святого Юрія у с.Годи Добровідка і декана Корницького, священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Христос Воскрес!». У цьому привітанні бачимо перемогу Христа над смертю і подароване життя померлим праведникам у гробах.

І). Неділя Мироносиць — це історія про найвищу любов, вірність та сміливість, які перемагають страх і смерть. Жінки поспішали до гробу намастити тіло померлого Ісуса миром.  Тому їх називають мироносицями. Цей день вважається святом усіх християнських жінок. Церква запрошує нас разом зі жінками мироносицями подивитися в порожній гріб і почути слова юнака у білій одежі «Не жахайтеся! (…) Він воскрес, його нема тут». (Мр.16:6). Пам’ятаєте, як ми йшли до плащаниці навколішки з молитвою на устах.  Відвідавши духовно гріб Господній у наших храмах, не можемо залишатися байдужими.

Жінки мироносиці прийшли до гробу намастити мертве тіло Христове згідно звичаю.  Однак, вони почули голос юнака, одягненого у білу одежу, «Він воскрес, його нема тут». (Мр.16:6). Ці слова сказані ангелом відносилися не до вартових сторожів чи похоронних полотен, а до жінок і лунають через віки до нас.  Тому Церква співає «Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав!».

1.1). Мужність жінок – Мироносиць. Євангеліє від Марка описує переживання мироносиць дорогою до гробу з приводу військової сторожі, хто відкотить їм той великий камінь від входу до могили та запечатаний гріб. Силу перебороти ці три непереборні перешкоди немічним жінкам дали любов і милосердя. Об’єднані ненависть і злість людей у цьому світі вбили Ісуса Христа. Він прийняв «вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп.:2.7). Тому Його закатували, обплювали, розіп’яли, нагим повісили на вселюдську зневагу, відмовили навіть у похороні, як останньому серед людей. Жінки йшли доповнити все те, бо люди відмовилися вшанувати розп’ятого Бога. Дивлячись на жертовність і мужність жінок, Господь посилає свого ангела сповістити неможливе. «Він воскрес, його нема тут». (Мр.16:6).

ІІ). Жінки-мироносиці йшли до гробу плачучи зі смутком. Ангел бере сльози жінок і перетворює їх на радість, а миро змішує зі смутком та перетворює їх на бальзам.  Цим миром нині Церква помазує рани поранених воїнів в Україні, а цим бальзамом помазує плачучих, страждаючих і тих хто шукає зцілення. Сила слів «Христос воскрес!» перетворює мироносиць на цілком інших жінок.

Тодішнє суспільство свідчення жінок не брало до уваги. Однак, Господь довіряє саме їм найбільшу справу в історії. Тільки жінки принесли Йому того ранку миро зі своєю любов’ю, а Христос силою свого воскресіння перетворив їх на засіб служіння живим людям.

Тому Церква пропонує цей бальзам на рани нашого зболеного українського народу. Цього 2026 року ми йшли до плащаниці і зустрічали Воскресіння Христове з плачем і смутком. Українська жінка плаче і не знає, де знайти розраду. Нині юнак у білій одежі не зневажає плачу жінок-мироносиць, а перетворює їх на радість воскресіння. Нині, українська мамо, принеси до Христового гробу цей смуток, біль і плач разом із любов’ю до Бога та зраненої України, а забери бальзам на поранене тіло гріхами. Нині цей ангел збирає ваші сльози і не дає їм упасти даремно на землю, перетворюючи їх на лікарство воскресіння. Церква в обставинах війни старається зцілити рани своїх дітей. Господь Бог дає українській жінці ліки – бальзам і силу пережити плач від сирен повітряної тривоги, вибухів бомб і шахедів на радість.

«Його нема тут» — це слова про воскреслого Христа, який перетерпів біль та смуток. Порожній гріб стає причиною зникнення смутку мироносиць. Нині народ України потребує відчути пасхальну радість від юнака у білій одежі. Нею має стати блага вість про зникнення ворога, котрий вбиває і ранить Україну та перетворює плач на радість, витирає сльози і дає бальзам у руки для поранених.

ІІІ). Нині святкуємо 100 – річчя храму святого Юрія у с. Годи Добровідка. Господь привів всіх нас до цього історичного храму. Церква святого Юрія пригадує перших будівничих, обновляє у ваших серцях любов до Бога і ближнього. Кожна людина в цьому храмі своєю християнською поведінкою стає обличчям нашої парафії. Добра поведінка притягує людей до храму, а зла поведінка відштовхує до сектантів. Під час війни бачимо багато не зрозумілих і вражаючих подій. Пояснити їх ми не можемо і тому страждаємо, плачемо та сумніваємося. Зрозумівши причину болю,  тоді можемо все перетерпіти. Тому цієї неділі чуємо радісну новину: «Він воскрес, його нема тут». (Мр.16:6). Жінки своєю звісткою сповістили все те апостолам, що бачили і чули біля спорожнілого Господнього гробу.

На Сході України господарює чобіт російського окупанта. Нині прийдіть і подивіться на зруйновані міста, села, оселі, школи, лікарні та знищену інфраструктуру в Україні. Нині жахливий світ живе брехнею і зрадою. Натомість, совість має стати на перешкоді брехні. Не даймо нікому торгувати нашою свободою, волею, суверенністю і незалежністю.

Настане час, коли ви повернетеся на звільнені землі і скажете, окупанта вже тут немає. Нема того злочинця, а бачимо благословення воскреслого Господа. Тарас Шевченко на цю тему пише: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

3.1). Вік християнства триває понад два тисячоліття. З карти зникло багато держав, змінилися численні закони, а переслідувачів Церкви більше немає. Їхня пам’ять зникла, а сама Церква продовжує жити.

Міцність Церкви ґрунтується на словах Ісуса: «На цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (Мт.16:18). Христос пообіцяв бути з Церквою до закінчення віків. Її спадщина зберігається і передається від апостолів. В цьому історичному храмі були хрещені і причащалися ваші дідусі, батьки та духовно зростали.

ІV). Жінка в сім’ї повинна бути миротворцем по відношенні до чоловіка, дітей і родичів, щоби не сварилися. Миротворча місія вимагає від неї завжди бути уважною, ласкавою і покірною. Деколи їй самій хочеться влаштувати істерику, луснути дверима так, щоби штукатурка посипалась і піти до подруги! Нехай вони самі там розбираються, сваряться і хвилюються! Це простіше простого. І тут потрібно знайти в собі мужність перебороти саму себе, придушити в собі образу і роздратування та наперекір своєму настрою залишатися ласкавою і привітною.

Уявіть собі ситуацію. Хвора дитина. Мама цілий день в сльозах, а дитина вередує. Руки більше не можуть дитину носити, нерви вимотані, вечеря ще не приготовлена. І тут приходить чоловік. Так хочеться йому віддати хвору дитину і перекласти на нього всі проблеми. Він увійшов до хати і вона бачить вимученого та виснаженого чоловіка, котрий роздратований ще й криком дитини. Чоловік голодний і жахливо сердитий за неприготовлену вечерю. Власне через такі ситуації розпадаються сім’ї. Чи зможе жінка стримати сльози і знайти в собі сили ласкаво з вибаченням посміхнутися, розпитати про його роботу й уважно вислухати його труднощі? Чи зуміє жінка спокійно без роздратування і криків в двадцятий раз пояснити своїй дитині, що два помножити на два буде чотири? Далі вислухати з непідробленою цікавістю довгу історію свого сина-підлітка про фантики або жуйку? Подібного роду ситуації виникають на кожному кроці. Від поведінки жінки, матері і дочки залежить сімейне благополуччя. Іноді буває дуже важко переступити через себе і пересилити негативні почуття та запобігти образам. Дуже часто тільки жіноча ласка і покора здатні зупинити сварку, заспокоїти чоловіка, вивести із істерики дочку, погасити образи свекрухи та висушити сльози дитини. Для такої душевної рівноваги потрібно мати велику жіночу мужність.

Однак легко образити сучасну жінку в Україні. Тоді наші мироносиці потребують лікарства – Святого Мира і Божого Милосердя, щоб зцілити їхні зранені душі. Боже лікування дає лікуючу благодать. Жінки мироносиці нині присутні поряд з Христом – у храмах, на прощах, празниках і різних релігійних заходах. Серед парафіян присутня більша частина жінок і саме вони вирішують проблеми сімейні.

Солодше за все для жінки – поцілунок чоловіка. Важливіше за все – її здоров’я. Болючіше за все – її сльози. Найдорожче за все – її любов до чоловіка і дітей. Сучасна жінка повинна боротися за покору, смирення, ласку і вміти щиро та глибоко так любити, щоб залишатися жінкою – мироносицею. Неділя мироносиць змальовує образ такої мужньої, покірної і люблячої жінки.

Висновки. Дякую вам, дорогі жінки, за віру і працю над вихованням дітей молитвою на вервиці, бо це воскресіння України. Отцю Володимиру дякую за проповідування Христового Євангелія і допомогу потребуючим, особливо військовим. Це виявлення любові до Бога і ближнього. Так Господь Бог приймає нині служіння наших жінок, як колись прийняв служіння мироносиць. Вони своєю силою і мужністю зцілюють рани нашого народу. Тому Україна бореться, молиться і переможе з вервицею в руках та з Божою допомогою залікує смертельні гріховні рани нашого народу.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» і веде вас до тієї радості світлого воскресіння у Христі Ісусі!

Господи за молитвами блаженного Миколая Чернецького благослови Україну і стань щитом для наших воїнів.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

с. Годи Добровідка

26 квітня 2026 р. Б.