Вступ. Вітаю митрополита Володимира, митрополита Василія, владику Петра, всіх отців, сестер, парафіяльну громаду, родину отця Михаїла Косила  в Ювілейний 2025 рік,  гостей і молодь християнським привітом «Слава Ісусу Христу»! Сьогодні згадуємо служіння отця мітрата Михаїла Косила – нашого земляка і доброго пастиря.

І). Притча про Доброго пастиря. Христос сам закликав пастирів до церкви й сказав своїм апостолам: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і настановив вас, щоб ви йшли і користь давали» (Ів.15:16). Перед своїм вознесіння на Небо, Христос передав право голосу відкривати вхід у Церкву дійсним пастирям. Тільки той, хто є дійсно покликаний й обраний на пастирське служіння. Таким чином, ознакою доброго пастиря є вибір.

Христос каже: «Я – двері для овець» (Ів.10:7). Через Мене, коли хто увійде до овець, той і для себе буде мати спасіння і для овець знайде пасовисько. Отже, той дійсний пастир, хто приходить до своєї громади, через Христа і по Його заклику. Христос Спаситель сказав до євреїв притчу таку: Хто не дверима входить в овечу кошару, а перелазить десь інде, той є злодій і розбійник, а хто дверима входить, той є пастир вівцям (пор.Ів10:1-2). Цю притчу сказав Христос відносно єврейських книжників та фарисеїв, що вважали себе пастирями народу цього. По яких прикметах можна відрізнити справжнього пастиря від злодія. В овечу кошару може війти не тільки пастух і господар овець, а також злодій і розбійник. Овець може пасти і господар та наймит. Злодій та розбійник приходять в овечій шкірі!

Історія Церкви посилає добрих пастирів до своїх вірних, але завжди маємо багато розбійників в овечих шкурах, котрі стараються вести боротьбу з добрими пастирями і розірвати спільноту вірних. Це діється на взірець боротьби між добрими і злими ангелами в Небі. Тепер злі ангели перейшли на Землю і починають захоплювати до себе у Пекло людей. Дияволи – це нерозкаяні ангели і тому не допускають людей до покаяння і прощення.

1.1). Добрий священник завжди супроводжує своїх людей. Він бере співчуває їм та бере на себе їхні болі і труднощі та тішиться їхніми успіхами. Добрий священник має бути доброю людиною і справжнім християнином, вести глибоке особисте духовне життя. Добрий священник має бути досконалим образом доброго пастиря Христа. Добрий пастир – це вершина священничого служіння. Тому сам Христос дає нам приклад такого доброго пастиря і каже: «Добрий пастир життя своє за овець покладе» (Ів.10:11). Добрий пастир приходить, щоби дати життя, а не взяти.

Сьогодні найважливішим методом душпастирства бути поруч. Навіть більше, добрий священник є той, що може зробити видимим і присутнім Господа Бога поруч з людиною, зокрема в драматичних моментах її життя. Священник є добрим пастирем тоді, коли намагається наслідувати Ісуса Христа своїми вчинками, словами і ділами та намагається віддзеркалювати Його в нашому житті. Тільки тоді він стає добрим на Божий образ і подобу.

 ІІ).  Служіння і праця отця митрата Михаїла Косила. Голос Церкви покликав отця Михаїла на душпастирську службу у важкі часи комуністичного переслідування християн. Головною рисою отця були старання про майбутнє Церкви. Особливо він старався про покликання молодих хлопців до підпільної семінарії. Христос казав до мертвого сина вдовиці «Юначе, встань!» (Лк.7:14). Отець Михаїл кликав молодих хлопців «Молода Україно встань з колін перед агресором і вклякни перед Богом». Одним з таких покликань є Блаженніший Святослав Шевчук, другим є владика – помічник Коломийського єпарха Петро Голіней і цілий ряд священиків, монахів та монахинь.

Блаженніший Святослав Шевчук, як глава УГКЦ про отця  Михаїла каже: «Для мене отець Михаїл Косило був учителем священичої жертовності, ревності і чистоти. Завдяки його харизматичному — в доброму сенсі цього слова — впливові я рішився на цю дорогу, і саме в неодруженому стані, бо в тому часі послужити Церкві потрібно було до кінця».

2.1). Пригадаємо коротку біографію.  Народився Михаїл Косило 20 грудня 1932 р. в с. Дора. Його батьки Василь і Катерина з роду Спасюк – свідомі українці-католики. Вони прищепили палку любов сина до Бога і рідної землі. З приходом радянської влади, сім’я  Василя Косила перебуває під пильним оком спецслужб й очікуванні виселення з рідного краю.

Настав 1946 рік – час тяжких випробувань для Української Греко-Католицької Церкви. Крилошанин отець Антоній Казновський прибуває в Дору на служіння. Він запримітив молодого юнака Михаїла і його палке бажання служити Богові. Отець Антоній докладає всіх старань, щоб він зміг здобути богословську освіту. Виконуючи обов’язки дяка-регента. Студент Михаїл складає іспити перед професорами нашої Церкви: блаженний свящмч. єпископ Миколай Чарнецький, блаженний свящмч. єпископ Симеон Лукач, єпископ Іван Лятишевський, о.д-р. Авксентій Бойчук – ректор Станіславської семінарії, о. д-р Василь Баран, о. Стефан Вапрович, о.Роман Винничук та ін. Михаїл Косило закінчує навчання в підпільній Львівській Богословській Академії. Дня 13 червня 1958 року бл. свящмч. Миколай Чарнецький у своєму домі та присутності бл. свящмч. Василя Величковського уділяє йому дияконські та ієрейські свячення.

Дня  25 червня 1958 р. радянський суд позбавив волі о. Михаїла терміном на два роки ув’язнення, без права проживання на західних областях України протягом 10 років. В такий спосіб розпочалась терниста дорога молодого священика. Відбував покарання в Жданівській тюрмі (тепер Маріуполь) разом з отцем  о. Казновським, який там і помер.

Вийшовши на волю, о. Михаїл відразу вливається до активної праці і гуртує навколо себе юнаків для підготовки до священства. Саме ця діяльність найбільше впадає чекістам в очі. Дня 31 грудня 1961р. був підписаний новий звинувачувальний висновок, а дня 15 січня 1962 р. о. Михаїл був засуджений  на три роки з засланням його в Омську обл. Повернувшись з ув’язнення, місцева влада м. Яремча не прописувала колишнього в’язня. В той час, хто не мав прописки, то ніде не міг працювати і вважався дармоїдом. А дармоїдів садили до в’язниці. Отець Михаїл стає помічником пасічника в Делятинському лісокомбінаті.  Єпископ Іван Слезюк запримітив в о. Михайлові педагогічний хист та викладацький талант і зробив його  ректором підпільної Духовної семінарії, бо «жнива великі, та робітників мало» (Мт.9:37).  Перед нищівною рукою войовничого атеїзму, о. Михаїл терпеливо підбирав кандидатів, які готові і здатні віддати своє життя за Христа і Церкву.

Першими семінаристами були – о. Іван Бойко та митрополит Василь Семенюк, яких святив митрополит Володимир Стернюк. Так на зміну замордованих по тюрмах священників ставала нова генерація священиків. Вони присвятили своє  життя служінню Богові й народу. Рішення обрати духовний стан у греко-католицькій церкві – означало готуватися до переслідування й тюремного ув’язнення.

Широка релігійна діяльність о.Михаїла Косила постійно наштовхувалась на шалену протидію радянських спецслужб. Обшуки, допити, терор вдома й на роботі викликали неабиякі нервові напруження та потрясіння. Один з останніх обшуків, який проводився в рік початку горбачовської перебудови було конфісковано обрядові речі і літературу. Прояви терору вже не могли зупинити наростаючої сили народу до волі.

Так розпочалась нова віха в житті о. Михаїла. Завдяки проповідям, прилюдним богослужінням починають повертати греко-католицькі церкви законним власникам. Під керівництвом о. Михаїла та його вихованців греко-католики повертають свої храми в м. Надвірній, м. Яремча, с-щі Делятин, та селах: Стримбі, Гвозді, Красній, Фитькові, Дорі, Ямній, Лоєві, Назавизові, Яблуниці, Поляниці, Цуцилові, Пньові, Зеленій та ін.

На прохання владики Павла Василика, о. Михаїл в жовтні 1990 р. відбуває на Буковину для місійної праці. Заставши все в запустінню, о. Михаїл докладає неабияких зусиль для відновлення зруйнованих парафій. За ревну і віддану працю та заслуги перед УГКЦ у жовтні 1991 року о.Михаїла нагороджено Блаженнішим Кардиналом Мирославом Іваном Любачівським нагрудним хрестом з прикрасами та мітрою. А єпископ Ординарій Івано-Франківський Кир Софрон Дмитерко призначив його деканом Чернівецьким з правами Генерального вікарія на Буковині. Отець Михаїл терпів, як і в часи переслідування, так і в часи свободи Церкви. Гіркота поневірянь підірвали здоров’я, але не зломили сильного духа, якого він черпав з любові до Євхаристійного Христа.

Так 10 листопада 2000 року на 68 році життя та 43 році пастирського служіння обірвалась нитка земного життя о. мітрата Михаїла Косила. Із закінченням його земного життя працю Молоді священики продовжують справу: тут отримали покликання Святослав Шевчук, митрополит Василь Семенюк, владика Петро Голіней та багато священиків.

Ось перелік тих отців, котрі відійшли до вічності: о.м. Іван Бойко, о. Петро Грещук, о. Василь Івасишин, о.Іван Качанюк, о.Михаїл Багрій, о.Михаїл Ступчук.

Висновки. Отця Михаїла нема вже чверть століття, але його праця продовжується далі в Церкві служінням його учнів. Його слово і приклад служіння стають дороговказом молодим отцям у сучасному житті.

В кожній вашій праці ніколи не втрачайте науки Ісуса Христа, бо це приносить нам спасіння через покаяння і прощення.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе здобути волю і перемогу Україні.  Господи, за молитвами блаженного Симеона Лукача і митрополита Андрея Шептицького допоможіть нам добре послужити народу України.