«Господи, рятуй мене!»
(Мт. 14: 30) 

Вступ. Дорогі в Христі брати і сестри, парафіяни, гості і всі запрошені на святкову Божественну Літургію та посвячення дзвонів вітаю вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

І). «Господи, рятуй мене!» (Мт.14:30). Людина може висловлювати  свої думки словами – це великий дар Божий. Слово вносить в цей світ як  зло так і помножує благодать. В час терпіння можна нарікати, гніватися, проклинати, а можна кликати Бога на допомогу так, як це зробили апостоли під час бурі на морі «Господи, рятуй мене!».

Після помноження хлібів та нагодування п’яти тисяч людей, учні поплили човном на протилежний беріг, а Ісус затримався і пішов по воді до учнів, які плили човном посеред неспокійного моря. Ніч, глибокі води, супротивний вітер і хвилі не завадили Христові наблизитися до переляканих учнів. Він заспокоює  їх. Тоді апостол Петро просить підійти по воді до Ісуса: «Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до тебе!» Отримавши дозвіл, учень йде до Ісуса по воді, але, на мить відводить свій погляд від Христа. Побачивши сильний вітер, Петро засумнівався, злякався та почав потопати. Він  знову повернув свій погляд на Ісуса і став кричати про допомогу: «Господи, рятуй мене!» Господь не дає йому потонути і простягає Свою руку, кажучи: «Маловіре, чого засумнівався?» Господь ніколи не залишає нас самих з проблемами і не зволікає з порятунком.

1.1). Людські страхи, сумніви, слабка віра, турботи, навіть гріхи не є для Христа перешкодою. Не зводячи очей з Христа, ми дозволяємо Йому провести себе через усі ці труднощі й випробування. Дивитися тільки на Ісуса і не звертати жодної уваги на бурхливі води та сильний вітер. Христос більший від цих стихій. Тільки не зосереджуйте свою увагу на проблемах, невдачах та не відвертайте свій погляд від Ісуса.  Не сумнівайтеся в Божій помочі і не потонете в труднощах життя. Тарас Шевченко у поемі «Реве та стогне Дніпр широкий» пише «Неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав». Тоді людина починає благати Спасителя: «Господи, рятуй мене!». Кидається за допомогою у всі сторони. Ціле наше життя складається з багатьох періодів відвернення від Бога, тобто неодноразової загрози втрати життя людини. Повернення благального погляду в сторону до Господа – рятує життя. Найкращим рішенням буде запросити Господа в човен свого життя й разом із Ним подорожувати. Тоді жодні бурі не будуть для вас страшними. Довіряйте і віруйте Йому, щоб подолати страждання.

ІІ). «Відплисти на другий бік» – це означає почати щось нове. Нині в нашому селі посвячують дзвони, які радісно скликують вірян до храму.  Звуки освячених дзвонів нагадують нам голос Божий, символ грому і священний музичний інструмент в житті громади.

2.1). Загальне значення дзвонів. Перші храми на нашій землі будували грецькі майстри і перші дзвони також завозили із Візантійської імперії. Дзвони сповіщали вірних про початок богослужінь, радісні і сумні події. Поява дзвонів у Київській Русі пов’язана з Десятинною церквою Успіння Пресвятої Богородиці, яку заклав князь Володимир – у 989 р. В Україні існує архітектурна споруда – велична дзвінниця Софії Київської.

Мелодійний спів дзвонів передає голос віків і вони  стають музичною проповіддю. Дзвони повідомляють про стихійні лиха, закликають до боротьби, прославляють військові перемоги, плачуть за загиблими і падають з дзвіниць на землю, скинуті ворогом, щоб разом з полеглими воїнами скам’яніти мовчанкою.

2.2). Дзвони повторюють долю свого народу. Після жовтневої революції 1917 року вони також зазнали політичних й економічних переслідувань. Спеціальна організація в часи Радянського Союзу скидала дзвони і переплавляла на погруддя вождів революції, а також брала на виготовлення тракторів. Це було блюзнірство і зневага сили Божої. Йшла боротьба з Богом. Рівночасно зі знищення священників і дзвонарів знищували також дзвони. Тепер ми купуємо їх за кордоном.

Існує народне передання, що дзвонарі народжувалися у Світлий тиждень. Тоді кожному бажаючому дозволяли вдарити у дзвін, а дзвонар спостерігав, підказував і допомагав. У кого гарно виходило, того запрошували дзвонити надалі. Це вміння переходило із рук у руки від душі і до душі. І хоч великий пласт культури цього мистецтва втрачений назавжди, одначе навчитися цьому мистецтву можна.

Одна історія 60-х років минулого століття розповідає про суддю, котрий особистим рішенням заборонив дзвонити. Тоді старша жінка прийшла з чергової служби і пожалілася вдома: «Ти бачиш, дзвони заважають йому спати, тому заборонив дзвонити у церкві!». Мовчання дзвонів – це час їхнього «посту», «скорботи» і «страждання», тобто повторення жертви Ісуса Христа. Дзвін освячений зверху являє собою «голос Божий», котрий коливає землю та згідно народного передання вражає нечисту силу.

2.3). Наука про значення дзвонів. Почувши кожний голос дзвонів, потрібно ставити на себе знак святого хреста, бо вони несуть радість у серця людей. Звучання дзвонів – це приємна мелодія і запрошення до храму; сила звуків дзвонів приборкує грім, блискавки й очищує повітря. Старші люди стверджують, що коли стоїш під куполом храму і чуєш дзвін, тоді звукові вібрації проходять через все тіло, допомагаючи організмові в оздоровленні й омолодженні, бо звукові хвилі впливають на організм людини, зміцнюючи імунну систему. У давнину сила звуку допомагала перебороти віруси чуми, холери, тифу та грипу. І тому в часи пандемії, а також добре кожного дня дзвонити в один і той же самий час. Сила звукових коливань та ультразвук добре впливають на живі організми. Вишукана класична музика стимулює розвиток рослин, а рок музика часто пригнічує. Подібна дія є також і на людину. Сила звуку церковних дзвонів відвертає градобій від посівів. Ультразвук, який супроводжує мелодію дзвонів, має здатність розбивати краплини дощу на дрібніші, тоді вони швидше випаровуються і не падають на землю у вигляді рясної руйнівної зливи.

ІІІ). Посвячені дзвони відправляють нас до чогось нового – дияконських свячень Тараса Воробця. Піддиякон Тарас Воробець родом із села Гаврилівка. Закінчив успішно Івано-Франківську духовну семінарію імені священномученика Йосафата. Одружився з дівчиною Анастасією зі свого села. Сьогодні Церква освяченими дзвонами в Цуцилові сповіщає про початок дияконського служіння.

Диякони – це чоловіки, які можуть замінювати священиків, виконуючи їхні обов’язки, за винятком служіння Літургії, слухання Сповіді та інших Святих Таїнств. Отже, вони можуть ховати померлих, виголошувати проповіді.

3.1). Якими є обов’язки дияконів у церкві? Слово «диякон» в українській мові слід розуміти, як «помічник». Воно стосується до тих, хто служить іншим. Церкві необхідні помічники. Книга «Дії Апостолів» каже, що не годиться залишити проповідь Божого Слова і прислуговувати при столах (Дії 6:2). Тому пастирі  знаходили інших людей, які були готові служити, задовольняючи фізичні потреби, тоді як вони продовжували служити духовним потребам вірних. Тому кожна людина використовує свої дари і допомагає один одному.

Диякони потрібні для того, щоби дбати про все, що потрібне священикам для проповідування Слова Божого. Серед обов’язків диякона може бути виконання адміністративних або організаційних завдань: розсаджування вірян по місцях, догляд за будівлею чи виконання інших добровільних обов’язків, наприклад, церковного скарбника тощо. Це залежить від потреб Церкви і доступних йому дарів.

Диякони «повинні бути поважними, не двомовними, не схильними до надмірного вживання вина, не користолюбними», а також – «кожний нехай буде чоловіком однієї дружини, – які добре виховують дітей та порядкують у своїх домах» (І Тим. 3:8-12). Згідно з Божим Словом, служіння диякона – це велика честь і благословення.

Висновки. Звук дзвонів голосом Божим кличе українську націю до єдності у вірі, мові і традиції. Українець має волелюбний дух, який не кориться чужій волі. У кожному, хто боронить Україну — живе внутрішній воїн – козак. І доки жива ця пам’ять — живе й сама Україна.

Один поет порівняв будову дзвінниці з державним прапором та відбудовою України і так написав: «Бережіть себе та Україну – Бог вділив нам землю, як в раю! Не один герой святий загинув, за державність зболену свою».

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, нехай довговічне звучання дзвонів нагадує людям приходити до храму, молитвою підсилити українське військо і славити Бога.

Господи, заступництво блаженного Миколая Чарнецького, нехай дзвонить у душі громади і повертає кожну людину до Бога. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Цуцилів
10 серпня 2025 року