«Хресту Твоєму поклоняємось Владико
 і святе воскресіння Твоє славимо»

Вступ. Вітаю наших отців, вірних, молодь, воїнів української армії християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Справжня любов — це хрест. Немає любові без хреста і без жертви.

І). Хрестопоклінна неділя – це поклоніння Животворчому Хресту Господньому. Минулої неділі Ісус Христос задля сильної віри і стараннями чотирьох друзів зцілює паралізовану людину, бо вони втручаються в приватне життя хворого. Сучасні люди чомусь часами кажуть, що це їхнє особисте життя, тому допомагати іншим немає змісту. Однак, бачимо, що віруючі люди допомагають спаралізованій людині, спустись через розібраний дах, і так дійти до Джерела Божої сили – Ісуса Христа й оздоровитись.

Хрестопоклінна неділя вказує, нам найбільшого друга людини – Животворний хрест. В середині Великого посту хрест допомагає продовжувати духовну боротьбу і поклоняючись йому, брати з нього силу. Чому? Саме з нього виходить та благодатна підтримка любові. Духовне пошанування Господнього Хреста – це вдячність Богові за визволення людини від пекельного та вічного вогню.

ІІ). Новини про хрест і терпіння. Однак, новини про хрест відлякують людей, бо ніхто не хоче терпіти й відчувати біль на роботі, між друзями, у місці проживання і т. д. На жаль, щоденні події несуть нові терпіння. Їх вирішувати допомагає Євангеліє. Воно пропонує людям жити наукою Ісуса Христа. Якась частина людей відмовляється так жити і починають жити за власними вказівниками. Вони витрачають додаткові зусилля і не мають впевненості в правильному виборі свого рішення.

Тут потрібна покора, бо власна дорога приводить людину до нових терпіннь. Навколо нашої совісті гасне світло Боже і приходить розчарування. Тягар терпіння такий великий, що потрібно говорити безперестанку «Господи, нехай буде воля твоя». І тільки тоді знову Господь засвітить сонце надії, яка не засоромить.

ІІІ). «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико». Це духовне поклоніння і щоденне покладення поклонів у час Великого посту страстям Ісуса Христа, обов’язково облегшить терпіння та почнуть оздоровляти людину. Поклоняючись Хресту – це прощаємо обрàзи своїм ворогам. Християнство дає чудо більше за повернення життя померлому. Це любити ворогів і вважати їх нашими доброчинцями.

Духовне поклоніння Хресту – це почуття постійної покори. Пониження людини на Землі є великою славою в Небі і нагородою від Бога. Духовне поклоніння Хресту – це все своє життя мужньо боротися проти гріхів та спокус і тоді отримаєте вінець мученика. Один монах сказав такі слова: «Якщо тебе не будуть ногами топтати люди і переслідувати за Хрест святий, то не можеш стати правдивим монахом і спастися». Христос так проповідував три роки, що Його розіп’яли.

Христа треба прославляти душею і тілом. Кладучи на себе знак хреста, ми прославляємо Ісуса тілом. Складення трьох пальців для знаку хреста на собі означає короткий символ християнської віри в Пресвяту Трійцю. Торкаючись чола трьома пальцями, просимо Бога просвітити наші думки й дати нам мудрості. Торкаючись грудей, просимо Господа очистити наші почуття і дати любов до кожної людини та перебороти всі погані пристрасті. Торкаючись правого і лівого плеча, просимо, щоб віра наша не була мертвою, а живою і виявлялася в ділах. Оскільки рука – це символ діяльності, то просимо Бога скріпити нашу волю для християнського життя і добрих діл, виконання заповіді любові у щоденному житті.

ІV). Сила Хреста. Хрест супроводить все життя людини, починаючи від тайни Хрещення аж до смерті. Його носимо на грудях, як велику зброю проти пекельних сил і він благословляє все життя людини. Очима віри подивімося на Хресну дорогу Ісуса. Цілуючи Хрест Спасителя, духом піднімімося на Голгофу, і цілуймо його так, ніби торкаємося губами кривавих ран Христа. Тому поклонімося Хресту Господньому тілом і духом.

Хрест – це зброя проти диявола, яку Господь подарував людям. Святі Отці просять благословляти їжу, яку споживаємо; благословити одяг, який носимо, благословляти вхід і вихід домашніх дверей. Перед початком кожної справи кладімо на себе хрест, кажучи: «Господи, благослови!». Завершивши справи, дякуймо молитвою «Господи, помилуй!» або «Слава Тобі, Боже!». Встаючи з постелі, цілуймо хрест, щоб все перетерпіти в прийдешньому дні. Лягаючи спати, цілуймо хрест зі словами: «Охорони мене, Господи, силою Животворчого Хреста і збережи мене від усякого зла».

Князь Володимир Мономах у своєму заповіті дітям говорив: «Кожний вечір, цілуючи хрест, кайтеся у гріхах своїх і від серця кличте до Господа: «Господи, ти помилував розбійника, митаря і блудницю, так і нас помилуй, бо ім’я Твоє – Любов».

V). Християнська Україна терпить і кланяється Хрестові. Благодатна сила Животворчого Хреста неодмінно принесе мир на нашу землю й оздоровить кожного віруючого. На святому Хресті, бачимо свою хресну дорогу, біль і правду про зраду Ісуса та зраду нашого народу. Ніхто від трагедії України не втече і не сховається. Всі люди терплять і будуть терпіти. Тільки зі своєї долі заберіть гординю, а з покорою просіть Господа про милосердя.

Степан Бандера писав, що комуністична система запроторила правду до в’язниць, концтаборів, загнала в підпілля, а на її місці поставила фальш і брехню. Але не зуміла вирвати з людської душі розуміння, що таке правда і туги за нею. Бажання перемогти брехню, бо правдою людська душа прямує до Бога.

Не жаліли московські окупанти ні жінок, ні малолітніх, ні старих, ні навіть інвалідів війни. Жінок судили не менше, ніж на 15 років каторги за участь в УПА, де вони були медсестрами чи кухарками. Дівчат, які були зв’язковими чи збирали для повстанців продукти або одяг, судили щонайменше на 10 років неволі. За те, що сплела пару шкарпеток чи светр для повстанця, погодувала брата-підпільника, була членом «Союзу українок» чи «Просвіти» – 15 років ув’язнення. Жінкам-кур’єрам чи зв’язковим – такий самий вирок. Вбитого чоловіка фотографували разом з живою жінкою.

Спочатку судили греко-католицьких священників, відтак їхніх дружин і тих, хто підтримував з ними зв’язок. На 25 років позбавляли волі ченців, які проживали в Гошівському монастирі отців Василіян і відмовилися перейти на православ’я. Згадані «провини» приписували не лише духовенству, а й учителям, селянам, військовим. Репресій зазнавали також члени релігійних громад інших конфесій, крім Російської Православної Церкви (РПЦ), яка вірно служила панівному режиму. Духовенство забороненої УГКЦ діяло підпільно.

Під час таких операцій карателі НКВД грабували населення, знущалися із жінок, не жаліли навіть тих, чиї чоловіки перебували тоді на службі в Червоній армії. Їхня зброя – терор, жорстокість, підступність. Діяли дико, бо знали про безкарність своїх злочинів.

Найбільшої шкоди завжди завдає страх. Нашому народові, щоб зрозуміти Божу істину в нашій історії, замало просто бачити, або чути: треба вміти це робити. Тільки схилившись перед святим Хрестом, можна знайти Божу істину у Святому Письмі. Ще Тарас Шевченко у своєму посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим» писав про терпіння, хрест України та старався відкрити істину: «Отак і ви прочитайте! Щоб не сонним снились всі неправди, щоб розкрились високі могили перед вашими очима, щоб ви розпитали мучеників: кого, коли, за що розпинали!».

Висновки. Народ України нині вшановує святий Хрест щирою молитвою: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо». Хрест – це провідник людини до Божого Милосердя. Він – найкраща підтримка в боротьбі за своє життя, життя народу і Церкви. До хреста прийшов розбійник й отримав Рай. Святий хрест – це наша зброя, яку потрібно розумно використовувати. Тільки тоді ми переможемо противника і збудуємо свобідний новий світ. Боротьба за Україну і Церкву вимагає від нас тяжкої й упертої боротьби з найкращою зброєю – Хрестом Христовим.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи очисти своє тіло – постом, дух – стриманістю, душу сльозами, а Україну – воскресінням.

Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького почуй наш стогін і плач абортованих дітей та відкрий очі засліпленій душі моїй злобою хитрого диявола. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк,
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії
 

м. Коломия
23 березня 2025 року