Вступ. Всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри! Вітаю всіх присутніх християнським привітом Слава Ісусу Христу! Цієї неділі ми отримуємо особливе запрошення для всіх – брати участь на бенкеті у Царстві Божому, на який запрошує Сам Бог Отець.

І). Найменування «Неділя святих праотців» нагадує, що до Різдва Христового залишилось два тижні. Цієї неділі згадується прабатьків Спасителя і всіх старозавітних праведників, які чекали на Його пришестя.  Церква вшановує пам’ять всіх праведників Старого Завіту. Нині згадуються родоначальники народу Божого, починаючи від Адама, патріархи, пророки, від Самуїла до Івана Хрестителя та Йосифа Обручника, бо вони були оправдані вірою у прихід Месії. В молитвах цього дня оспівуються благочестиві юнаки – Ананія, Азарія та Мисаїл, які вірою погасили силу вогню посеред якого перебували неначе в холоді. З цими святими юнаками згадується і Даниїл, котрий в нічних видіннях бачив, що на «хмарах ішов ніби Син Чоловічий; (…). І дано йому владу, славу й царство, (…). Влада його – влада вічна» (Дан.7:13-14). Перебування трьох юнаків у вогняній печі не завдало їм шкоди, так само і Різдво Христове не попалило Дівиче лоно Богородиці.

Праотці – це надзвичайно важливі особи, тому що вони були провідниками свого народу, царями, священниками, пророками, тобто вірними слугами Божими. Їхнє життя надзвичайно змістовне та різне. Чому? Одні були багатші, а другі – бідніші; одні були царями, а другі – пророками; одні поневірялися і не мали місця проживання, а другі були переслідуваними. Всіх їх об’єднувало одне – духовне життя, послух Богові та виконання Його святої волі.

Добігає свого закінчення Різдвяний піст – Пилипівка. Завершується час очікування Різдва Христового. Люди в Старому Заповіті очікували на прихід Спасителя так само, як народ України внутрішньо чекає на закінчення війни і мир в нашій державі Україні.

ІІ). Притча – запрошені на вечерю. Сьогоднішня історія пописує нам вінець очікування людей та скеровує очі всіх на запрошених до вечері. Вечеря – це образ Царства Небесного. Господь приготовив вечерю і тоді запрошує гостей. Він бажає, щоб усі скуштували Його трапези. Однак, запрошені відмовляються через різні причини: один купив поле, другий волів, а третій женився. Люди відмовляються від запрошення на гостину через незначні причини. Насправді неповага до господаря і брак відчуття важливості запрошення дозволяє людям не прийти на вечерю.

Запрошені гості – відсутні на бенкеті Царства Божого. Натомість на гостину потрапляють, випадкові люди з перехресть вулиць міста – вбогі, сліпі і кульгаві. Насправді ці люди зрозуміли важливість запрошення в їхньому житті. З однієї сторони воно виявляє їхню гідність, а з іншої – їхні немочі та вади. Господь кличе їх, не зважаючи на їх стан. Він хоче, «щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2:4). Лише той, хто дав перше місце Богові і Його запрошенню у своєму  житті, стає вибраним до Царства Божого.

2.1). Господь Бог через праотців готував людство до приходу Месії. Вони постраждали за своє служіння Господеві, бо скеровували серця людей  у напрямку очікування Месії. Церква ставить нам їх очікування за приклад та пропонує перевірити себе, запитуючи: «Як ми чекаємо Різдва Месії? Наскільки ми готові зустріти новонародженого Сина Божого». Всі люди без винятку запрошені ввійти на гостину. Часом нас обтяжують різні терпіння, дочасні справи й клопоти. Однак, Господь Бог кличе людину оцінити, наскільки вона готова ввійти в Царство і зустрітися з Богом.

Слід зауважити, що час запрошення на вечерю є також судом чи передбаченням суду над вчинками кожного. Над цими словами багато роздумували святі Отці: «Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує Моєї вечері» (Лк. 14:24). Ці слова подібні до слів сказаних на Страшному суді: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт. 25:34). Не приймаючи запрошення, людина відкидає Бога й засуджує себе.

Отже, відповідь людини на Боже запрошення є хвилиною істини для кожного з нас. Готуючись до Різдва, подбаймо, щоб Господь Бог був у нас на першому місці. Бо справді «щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім!» (Лк.14:15). Слово «Вифлеєм» перекладається на українську мову, як «місто хліба». Щасливий той, хто поспішає до того міста хліба, Яким є Небесний Хліб — Ісус Христос. Він родиться у Вифлеємі, куди хоче прийти  душа кожної людини.

ІІІ). Сучасне терпіння України. Люди сьогодні думають: «Чому Бог допустив таке лихо в Україні?» Ми живемо в християнській країні. Не одна сім’я гірко плаче, бо когось втратила вбитим, хтось став інвалідом або пораненим, а когось вбито на війні. Горе прийшло на нашу землю. Розбиті домівки, діти без батьків і навпаки. Здається, що немає справедливості і закінчення війні.

Сьогодні молимося за героїв України, а зокрема за воїна Андрія – жителя села Назірна. Ви знали його голос, звички, жарти. Ця смерть засмутила маму. Вона тепер залишилися одна. В найсвітліше свято – Різдва Христового, коли треба прикрашати ялинку, мама залишилася на самоті. При запаленій  свічці, ти мамо, хотіла  бути з улюбленим сином, але залишилася з пам’яттю про нього. Цей малий запалений вогник від свічки куди сильніше тебе зігріває, аніж численні різдвяні вогні від великої ялинки.

Нині багато сімей стали самотніми, бо втратили рідних, з ким могли б розділити радість. Мама нині прийде на могилу до свого єдиного сина. Заради нього жила, а тепер залишається жити сама. День за днем проходить. Здається, що сенсу жити більше немає, крім Божого милосердя. Бог – це все, що нам потрібно – вчора, сьогодні і назавжди той самий. Бог допоможе, тобі мамо, проведе тебе через терпіння, поблагословить і покаже тобі шлях милосердя. Тільки молись і надійся на Нього. Бережи те, що в тебе є. Не дивись на те, що є в інших. Дякуй Богові за те, що Він дав тобі. І Він дасть тобі більше.

Самотня мама залишається серед самотніх людей. І лише одна віддушина – могила того, хто був для тебе дорогий – воїн – герой син Андрій. Мамо тобі нагадали про сина Андрія, кого ти по-справжньому любила, про того, хто тобі найважливіший за все на світі. За клопотами ми часто забуваємо сказати «Мамо я тебе люблю...», а потім вже пізно…

Попереду йде Різдво Христове і новорічні свята. Люди огляньтеся. Ви побачите безліч самотніх матерів. Станьте для них тими, хто їх бачить і чує, хто готовий поділитися святковою радістю. Це ваші сусіди, батьки, діти, родина і просто люди. Давайте дарувати тепло один одному! Творіть добро!

Висновки. Божий народ пройшов різні випробовування через століття  з вірою в серці й очікуванням на визволення та не зрозумів і прийняв Спасителя. Запрошення на гостину – це запрошення до Господньої Трапези, яку не прийняв єврейський народ. Тоді Господь покликав нас. Він просить приступати до Святого Причастя з великою любов’ю і страхом. Нехай цілий ваш день буде приготуванням до Святого Причастя і подякою після Трапези.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» примири грішників з Богом і зроби їх гідними Господньої Трапези.

Господи, благослови людей, щоб вони пізнали ціну Господньої Трапези – Пресвятої Євхаристії. Амінь.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

15 грудня 2024 року
село Назірна