«Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я!»

(Ів.12:13).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Люди у своєму безумстві стали свідками свого рішення голосуванням – розп’яття Сина Божого, а Він вчив лише правді, добру і любові.

І). Квітна неділя – це одне з найбільших християнських свят. Церква описує нині торжественний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим на осляти. Йому кидають під ноги пальмові гілки. Люди радіють цьому апогею слави Ісуса Христа, бо всі вважають Його за політичного діяча і визволителя народу з-під гніту своєї влади та від влади окупантів. Наш народ також прагне знайти свого «месію», котрий не буде топтати своїми ногами гілки посвяченої верби в Україні. Цю освячену лозу потрібно віддавати  Спасителеві, а Він нею покаже шлях до визволення з-під гріха. Це дорога пережиття, страждань, розп’яття, смерті і воскресіння.

Кожна людина опиняється перед лицем смерті і має приготуватися крикнути або «Осанна!» або голосом натовпу: «Розіпни Його!», бо «нема в нас царя, тільки кесар» (Ів.19:15). Господь дає народові України можливість ще раз вибирати в  благословенне життя або прокляття. Вибирайте життя, щоб перемогти гріх і закінчити розп’яття України силою війни та заспівати Богові «Осанна!».

ІІ). Справжня причина розп’яття Ісуса Христа й           України — це гріх зради. Праведність Ісуса викриває злобу людського серця. Стоїмо на початку хресної дороги і розуміємо безумство великого натовпу боговбивць.  Ці люди не розуміли, що роблять, бо вбивали Того, Хто прийшов їм подати спасаючу руку; вбивали Того, Хто їх зцілював, воскрешав із мертвих; Хто нагодував п’ятьма хлібами п’ять тисяч людей; Хто повертав зір незрячим і кульгавим зцілення. Він крім правди і любові нічого іншого не вчив. Безумство людей нині звершилося.

2.1). Вбили! А чому вбили? Ви знаєте, що чужа праведність викриває наші гріхи і злобу. Немає нічого більш потішного для грішника, як приниження і падіння праведника. Тому потрібно розуміти, що не ті юдеї і не те покоління людей винуваті в смерті Христовій, а кожний із нас своїми власними не розкаяннями гріхами. Ми можемо грішити як люди схильні до хвороби гріхами. Не дай Бог грішити свідомо і без покаяння. Тоді молитва залишиться без відповіді, бо серце наше буде знаходитися далеко від Господа.

2.2). Молитва має здригнути всю вашу душу й очистити її від гріхів брехні, байдужості, обмов і зради. Кожний гріх – це злочин, яким ми розпинаємо Бога. Не тільки ті юдейське покоління винувате в нинішньому безумстві. Якби в наш час прийшов Христос, то знайшлися би праведні Івани  Богослови, котрі стояли би вірно біля хреста Розп’ятого аж до Його самої смерті. Рівночасно знайшлися би ті, хто Його розпинав би; і ті котрі би насміхалися і плювали в Нього; і ті котрі би говорили якщо ти Син Божий зійди з хреста, бо інших спасав, а Себе спасти не може. Потрібно зупинити ці злобні і ненависні людські роздуми про Ісуса.

2.3). В Євангелії читаємо про двох розбійників розп’ятих з Ним. Вони ганьбили Його, вимагаючи спасіння. Коли Господь промовив до своїх розпинателів «Господи прости їм, бо не знають, що роблять». Ці слова перевернули душу одного із розбійників. Другий розбійник так і не почув ці слова ані слухом, ані серцем. Першого і розкаяного розбійника ми стараємося наслідувати. Навіть у молитві до Причастя ми кажемо «Не як той Юда цілую Тебе, але як розбійник визнаю Тебе». Розбійник гідний розп’яття просив Господа пом’янути його у Царстві Твоєму. Не спасти від розп’яття і мученичої смерті, а просто згадати про нього. Він усвідомив свої гріхи і своїм розумом був у Пеклі і рахував себе достойним засудженого на пекельні муки. Нині не впадаймо у відчай як розбійник, усвідомивши свою злиденність, гріховність й упадок. Голосний крик розкаяного розбійника не був початий його розп’ятим товаришем. Побійся Бога,  бо ми за свої гріхи терпимо, а цей праведник за що терпить?

Висновки. «Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом». (І Кор. 11:31 – 32). Людина, котра осуджує ближнього в серці своєму, далека від милосердя Божого. Замініть суд на молитву, тоді Бог навчить вас любити всіх. Бог дарує Своє прощення всім і хто приймає його, той – врятований. Не можна судити жодну людину, якими би жахливими не були її злодіяння. Людина навіть в останню мить у житті має шанс розкаятися і бути повністю прощеною. Приклад розкаяного розбійника в останню хвилину має бути заохоченням до покаяння життя. І тоді будемо співати Благословен той, хто йде в ім’я!».

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає благання народу України і випросить милосердя для нашої Батьківщини.

Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького, не дозволь нам з глибоким смиренням згадати про мене у Своєму Царстві. Амінь.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської Єпархії.

м. Яремче (Дора)

5 квітня 2026 р. Б.