«Щоб усі були одно»
(Ів.17:21).

Вступ. Вітаю всіх священників, вірних, гостей і молодих людей християнським привітом «Слава Ісусу Христу». Священномученик Йосафат помічник і заступник та добрий пастир народу України. в усіх труднощах і перемінах у нашому суспільстві.

І). Короткий життєпис і діяльність священномученика Йосафата. Сьогодні маю благодать очолювати Божественну Літургію тут у Битківчику на храмовому празнику св. Йосафата. Його мощі спочивають у храмі св. апостола Петра в Римі. Празник святого священномученика Йосафата для нашої Церкви особливо важливий, бо Він є свідком доброго пастиря, який віддає своє життя за овець і за справу єдності Церков. Йосафат жив лише 43 роки (1580-1623), але звершив багато добра за цей недовгий відрізок свого життя. Будучи ще малим, молився разом з мамою у храмі Володимира Волинського перед розп´яттям Ісуса Христа і до його серця попала іскра Божої любові. Ця благодатна іскра впала в його душу тоді, коли він споглядав на Розп’ятого хреста. «Що зробив той чоловік, що його розіп’яли» – запитався він мами. Мама йому пояснила, що це безмежна Божа любов до людей здатна до жертви свого життя.

1.1). Святий Йосафат жив в дуже складний період. Він характеризується релігійними протиріччями й завзятою полемікою між трьома основними релігійними напрямками: католицизмом, православ’ям і протестантизмом. Рівночасно у той час поширювалася байдужість і вільнодумство. На жаль, протистояння між католиками і православними та самими православними між собою тривають по сьогодні. В Європі байдужість і вільнодумство досягли високого рівня кризи і відступлення віри у самій Церкві. В цей складний період святий Йосафат своїм життям свідчить про віру Богові і готовність пожертвувати своїм життям. Святий Йосафат своєю кров’ю засвідчив єдність Київської Церкви з наступником апостола Петра. Він віддав своє життя за Церкву вселенську по любові і правдиво прославляючу Бога по вірі. Така Церква нікого не виключає, не кидає проклять на нікого, всім виходить на зустріч і йде аж до брам Пекла, щоб звільнити людину.

В часи святого Йосафата, так і сьогодні Господь є одним і тим самим – Бог Любові: вчора, сьогодні і завтра той самий. Рівночасно Христос є Дорога, Істина і Життя. І тому на дорогу монашого вступив св. Йосафат. Святий Дух розпалив серце цього єпископа дбати про єдність Церков «щоб усі були одно!». Він став «душехватом», євангельським рибалкою людських душ (пор.Мт.4:19). На цій основі любові й єдності стоїть наша помісна Українська Греко-Католицька Церква вірна Богові й народові. Тією дорогою за святим Йосафатом йшли століттями мученики. Вони привели наш народ до воскресіння у незалежній Україні. Святий Йосафат став добрим пастирем, який віддав своє життя Христові за єдність людей.

ІІ). В Україні йде війна з Росією від 2014 року. Божа заповідь каже «Не вбивай». Наш народ боронить свій дім і рідних від ворога. Перед воїнами виникає питання «Як оборонятися і не вбивати». Сам Бог каже до ізраїльтян боронити свій народ від ворога, тобто воювати. Як це поєднати? Чи може християнин в когось забрати життя, щоби захиститись. В єврейському тексті пише «Не вбивай невинного», «Не вчиняй навмисне вбивство». Це не є забороною застосовувати силу. Бог від самого початку розділив поняття «вбивство» і «суд», «війна» й «оборона». Пригадайте десять заповідей Божих, які наголошують «Не вбивай». Однак, Господь приказав Мойсеєві вести ізраїльтян у бій проти амаликитян. Той самий Бог, який заборонив вбивство з ненависті, дозволив покарання з метою справедливості. «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною» (Бт.9:6). Це не жорстокість, це моральна відповідальність. Бог який сказав «Не вбивай», покарав Содому і Гоморру, потопив світ за Ноя, потопив фараона в Червоному морі. Іншими словами, не кожна смерть є гріхом. Гріх – це коли людина забирає в когось життя із ненависті, заради наживи або гордості, але коли хтось захищає беззахисних – це не злочин, а любов у дії.

Ісус додав до принципу справедливості «не гнівайся», «не чини помсту», «люби ворогів», тобто не воюй зі злістю в серці. Коли Іван Хреститель повчав воїнів, він заборонив їм покидати службу і втікати. Він сказав воїнам не скривджуйте і не зловживайте владою. Значить, зброя не – гріх. Гріх – серце, яке не знає любові, але сповнене ненависті. Сьогодні, коли наші воїни захищають Україну, вони не порушують заповідей любові, не вбивай. Вони виконують її глибокий сенс – зберегти і захистити життя та не допустити вбивства невинних людей. Християни мають молитися за тих, хто бере меч не для нападу, а для захисту. Іноді зло можна зупинити так, що хтось мусить стати між грішною війною і беззахисними людьми. Цю роль виконує армія України і не суперечить Божій волі.

ІІІ). Людей сьогодні легко вводять в оману. Їхню увагу стараються звернути на що завгодно і на кого завгодно тільки, щоб людина не вивчала Слово Боже і не бачила новітніх переслідувань Церкви. Атеїсти, комуністи і безбожники будували «світле комуністичне» і боролися проти Бога. Вони обманювали людей і заставляли їх вірити в ілюзії та закривали дорогу до Бога.
Світ змінюється буквально на очах, переживаючи війни, кризи та епідемії. Найбільшою небезпека є не зміни, а те, що ми живемо так, ніби нічого не відбувається. Іван Богослов у вигнанні на острові Патмос написав книгу апокаліпсис або об’явлення. Бог відкрив це для того, щоби попередити і підготувати людей та дати їм надію. Слово апокаліпсис означає відкриття завіси над тим, що приховано.

Апостол Іван описував, здається, неможливе. Він бачив глобальні війни, переслідування віруючих, економічний контроль над людьми і навіть знак хто зможе купувати та продавати. Тоді це звучало як фантастика, але сьогодні ми відкриваємо новини і бачимо ті самі речі. Технології, що здатні контролювати наші фінанси. Країни, які об’єднуються, щоб диктувати нові правила світові. Системи глобального контролю за людьми. Те, що колись було пророцтвом сьогодні стає нашою буденністю.
Бог хоче, щоб ми знали правду, не жили у страху і були готовими до найтемніших часів. Апокаліпсис – це не вигадка, а план Божої перемоги і зло буде переможене. Ісус прийде і кожному віддасть за ділами його. Бог попередив нас про всі ці події дві тисячі років тому.

3.1). Відкриваючи книгу Одкровення Івана Богослова там знаходимо опис подій при кінці життя людей на Землі. По – перше. Люди без віри в Бога прийдуть до незворотної світової кризи. Народи будуть у розпачі. (пор.Лк.21–25). Ціни зростають. Енергія коштуватиме дорожче. За оренду житла стає неможливо платити. Народи будуть хитатися. По – друге. Встановлення повного контролю. Ніхто не зможе ні купувати, ні продавати, якщо не матиме знаку. (Об’явлення 13–17). Готівкові розрахунки поступово зникають. Запроваджується цифрова ідентифікація. На вулицях з’являється все більше розумних камер. І щороку свобода продавати чи купувати все більше залежить від якогось коду чи дозволу. По – третє. Останній і найважливіший знак. Книга життя та остаточний суд. І хто не буде записаний у книзі життя, той буде кинутий у вогняне озеро. Об’явлення 20 – 15. Щодня ЗМІ повідомляють про тисячі смертей, війни, хвороби і катастрофи. Імена людей зникають із земних реєстрів. Однак є ще один реєстр. Книга життя. Одного дня ця Книга відкриється і тоді буде запізно записатися до неї. Порада людям, що записатися до тієї книги життя можна добрими ділами.

3.2). Хто такий Антихрист? Що насправді проходить? Сатана знає, що сталося з Ісусом Христом. Христос був, Його розіп’яли, старалися вбити, Він воскрес і знову появиться. Сатана старається копіювати Христа. Тому Він дозволить людям вибирати. І зробить так, що вони не захочуть бачити Христа, поклонитися Богові і прийняти любов Ісуса та Його милосердя. Тоді Бог дозволить Антихристу прийти на Землю. Люди зроблять свій вибір, відкинувши Господа. Тому стаються війни, кризи та епідемії, які приведуть до Антихриста. Перед Другим пришестям Христа на Землю мають прийти троє Ілля, Енох та Іван Богослов. Вони будуть проповідувати євреям три з половиною роки. Їх уб’ють в Єрусалимі. Три дня будуть лежати мертвими, а в третій день воскреснуть на очах всього єврейського народу. Тоді велика кількість людей повірить в Ісуса Христа.

Висновки. Навчімося від св. Йосафата терпеливості і доброти, бути вірними у любові до ближнього і приготуймося до мучеництва. Такий приклад нам вже посвідчили св. Йосафат і наші земляки та 03 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) відбулося цілеспрямоване обезголовлення української нації, а також смерть блаженних владик Симеона Лукача, Миколая Чарнецького.
Люди пам’ятайте, що: справжня сила — у єдності, справжня любов — у самопожертві, справжня довіра — у дії, а не в словах. Де є розуміння і любов між людьми, там Божий Дух спочиває на народі. «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт.18:20). Де Господній Дух там і воля і правда і свобода та любов Божа. Бог є любов, а де немає любові там все мертве. Нехай той вогник Божої любові, що впав у серце малого Івана – Йосафата впаде у наше серце, щоб ми перебували у Божій любові і були здатні любити навіть своїх ворогів, які нас убивають.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи наповнити наші серця любов’ю до ближнього і до Бога. Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького, вилий на Україну Своє милосердя і допоможи встати нашому народові з гріха.

Благословення Господнє на вас!

+Василій Івасюк
Правлячий Архієрей
Коломийської єпархії

с. Битківчик
13 листопада 2025 р.