«Прийди та подивися!»
(Iв. 1: 46).

Вступ. Покликання апостолів й учнів – це важлива зустріч з Христом у своєму житті. Вибір професії допомагають зробити молитви перед іконами Спасителя, Божої Матері, ангелів та святих.

I). Сьогодні ми чуємо в храмі про покликання апостолів. Покликання у Святому Письмі – це важлива зустріч з Богом. Христос кличе всіх людей до виконання якоїсь професії. І це показує на прикладі покликання – зустрічі. А Церква заохочує нас вибрати вдалу для нас професію через заохочення до щирої молитви перед іконами. Пошанування яких вона нині підтверджує, а тих, хто відкидає молитву перед іконами Ісуса Христа, Божої Матері, ангелів та святих, засуджує. Розмова Натанаїла та Ісуса Христа свідчить про важливість зустрічі людини з Богом. Вона змушує кожного з нас по-новому подивитися на себе, правильно побачити своє призначення в житті і стати справжнім віруючим християнином без лукавства.

Стати віруючою людиною можна тільки через спілкування з Богом: молитва, піст, милостиня та виконання порад зі Святого Письма. Приклад апостола Натанаїла свідчить про те, що він знайшов Месію щирими своїми стараннями без жодного лукавства. Таким способом отримав досвід на дорозі життя. Це видно з того коли він запитує: «Що може бути доброго з Назарету?», бо Месія має прийти з Вифлеєму. Отже, його знання про прихід Месії не збігалися з тим досвідом, який йому передали пророки. Але ось приходить сам Христос і каже до нього: «Перше ніж Филип закликав тебе, бачив Я тебе, як був єси під смоковницею» (Ів. 1:48). Ті слова змусили Натанаїла стрепенутися, бо вони торкалися особистого секрету.

II). Що це за смоковниця? Святі Отці по-різному пояснювали її значення. Напевно, що під смоковницею він уперше почув від Филипа про те, що той знайшов Месію. Натанаїл зрозумів, що про ту розмову не міг знати більше ніхто, крім приятеля Филипа і самого Господа Бога.

Інші Отці пояснювали, що йдеться про секрет з особистої історії життя апостола. Один із переказів розповідає, що Натанаїл належав до тих дітей у Вифлеємі, яких Ірод хотів убити, але мама сховала його під смоковницею від меча вбивці. Про цей порятунок його життя ніхто не міг знати, тільки Бог.

Смоковниця в Євангелії має Духовне значення. Це місце особистого досвіду, пошуку миру і життя в Бозі. Коли ізраїльтянин повертався з війни додому, то сідав на своєму подвірʼї під смоковницею, на приватній території. Там його ніхто не бачив і не тривожив, там він перебував сам на сам із Богом. Коли Христос згадує Натанаїлові перебування під смоковницею, то чоловік розуміє, що до нього говорить Бог. Це тільки Бог міг бачити його в ту хвилину роздумів про очікування Месії. Натанаїл – справжній ізраїльтянин, який шукав Бога і нарешті зустрів. Відкриття секрету – перебування під смоковницею, допомогло впізнати Месію – Учителя. Тоді Натанаїл каже: «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – цар Ізраїлів» (Ів. 1:49).

Ходіть та подивіться! Далі Натанаїл запитав Христа: «Учителю, де перебуваєш? Відрік Він їм: «Ходіть та подивіться!» (Ів. 1:38-39). Зустріч з Богом дає відповідь на питання, що означає бути справжнім християнином. Особисте спілкування з Месією робить з Натанаїла учня Христового.

Чи дійсно Христос нині є моїм Учителем? Наскільки я впускаю Його під свою смоковницю, у своє приватне життя? Ми часом думаємо, що там, де ми перебуваємо і що робимо, Бога не може бути. Що доброго може бути з «Назарету», тобто у моїй приватній кімнаті, у моїх терпіннях і болях?! Христос каже кожному з нас: «Я тебе бачив, як ти був під своєю смоковницею, і почув тебе». Він приходить сьогодні, щоби зробити кожного з нас своїм учнем.

Великий піст – це особливий час особистого духовного досвіду. Моральні правила, дієтичні норми, голодування, довгі молитви і поклони – все це тільки приготовляє нас до зустрічі з Христом. Люди мають залишити життєві перешкоди, тільки щоби не пропустити часу приходу Учителя. І лиш тоді зможемо стати справжніми учнями Христовими. Подібно, як став Натанаїл справжнім ізраїльтянином.

Правдивий християнин повинен не просто читати побожні книжки, Святе Письмо, молитися вервицю, а отримати досвід від зустрічі з Христом. Визнати прилюдно: «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – цар Ізраїлів». Християнин має прийти і подивитися де живе Христос і має залишитися з Ним.

III). Бог і війна в Україні. Це питання звучить для українців дуже жорстоко. Чому? Під час війни багато людей запитує: «Боже, де Ти, і з ким перебуваєш – з нами чи з нашими ворогами?» Йде уже четвертий рік повномасштабної війни. Важливо зрозуміти, чи війна приблизила нас до Христа так, як Натанаїла приблизила до Месії під смоковницею! Христос не прийде до нас у видимий спосіб і не візьме нас за руку. Саме так Він Своїм словом стрепенув Натанаїла й узяв його за руку і зробив своїм апостолом.

Точно так само Він приходить до нас в часі війни і намагається зробити нас своїми учнями. Він бере за руку матерів і жінок-вдовиць, дітей-сиріт і поранених та пропалих безвісти і пригортає їх до Своїх грудей та вступає з ними у живу розмову. В час війни Він приходить під вашу смоковницю! Нею нині стали бомбосховища, наші парафії, домівки, у яких приймаємо біженців. Кожне служіння Церкви жертвам війни стає місцем зустрічі з Христом. Коли людина бачить, що їй приходить неочікувана поміч, вона каже: «Вас до мене Бог послав».

Як уявляєте учня Ісуса Христа? Він світиться своїм святим життям. Після проповіді йому руками плещуть, хвалять і радіють. Христос був найкращий проповідник з усіх, а Його за це розіп’яли. Що означає бути учнем Христа і слідувати за Ним? Це постійні наші роздуми наскільки ми близькі до Христа, до Його серця, до Його думки, яку Він доносив людям? Беріть свій щоденний хрест і Мене наслідуйте. Нехай той хрест буде для нас солодким і благословенним.

Завдання Церкви зробити всіх своїми учнями і навчити їх милосердя. Це є той скарб серця, який треба постаратися знайти. Лише так можна познайомитися з Господом. Церква зберігає євангельську правду і Своїм життям зображає ікону живого Бога.

ІV). Перша неділя Великого посту підготовляє оглашенних людей до прийняття таїнства Хрещення. Починаючи з першого століття християнський живопис складав частину літургійної і повсякденної практики віруючих. Розпис храму іконами – це була євангелізація особливо для тих людей, котрі не вміли читати. Іконоборці боролися з тим, що їм здавалося забобонами або навіть язичницькою традицією. Остаточно це питання з’ясував сьомий Вселенський собор 787 року. Отці Собору відновили шанування ікон і тому цю неділю називають «Неділею Торжества Православ’я». У 843 році було відновлено шанування і використання ікон після 95-ти років переслідувань. З того часу Церква відзначає цей день як Торжество Православ’я, тобто день перемоги над сектантами-іконоборцями.

Ікона – це вид церковного мистецтва і зв’язок між Зображеним і Його зображенням. Вона кличе нас до зустрічі. Живою іконою Бога є життя і діяльність Церкви. Тут ангели виходять до Неба і сходять на Землю до Сина Людського, який стоїть у пораненій Україні!

Пошана написаного образа, переходить на правдивий Першообраз. Шануючи ікони, засвічуючи перед ними лампади і свічки, ми входимо в стосунок з Особою, яку та ікона зображає.

Сьогодні Христос бачить нас під смоковницею, тобто у нашому приватному житті. Він приходить до воїнів на поле бою, у військовий госпіталь, на лікарняне ліжко до пораненого солдата, у бомбосховищах до жінок і дітей, під обстріли і завали та в інші жахливі обставини війни. Христос є справді між нами. Він кличе нас бути Його учнями. Його присутність в Україні стає незрозумілою для інших народів світу. Люди тепер до кінця не розуміють загрози, яка висить над ними двосічним мечем. Важливість і доля України для всього світу є дуже очевидною. Можемо повторити слова: «Прийди та подивися»! Наш народ нині показує свою віру в Бога під час війни цілому світові. Віра в Бога стає найсильнішою протиповітряною обороною. Український народ повірив у безпеку від сильних світу цього, а насправді правдивим своєму слову є тільки Бог. Тому Христос обіцяє нашому народові, що побачите відкрите Небо й ангелів Божих, котрі піднімаються й опускаються на «Сина Чоловічого» (Ів. 1:51).

Висновки. Світ несправедливий. Люди жорстокі. Час швидкоплинний. Усе навколо зламане: зламане тіло, зламана душа. Загублену душу зламаного світу врятує лише чисте покаяння.

Майже дві тисячі років тому нікому не відомий тесля з галилейського містечка Назарет почав будувати свою Церкву. Ісус Христос розпочав будову з підбору людей – лідерів для могутнього християнського світу. Ці кандидати мали очолити Церкву після Вознесіння Христового.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» дає силу полюбити і знайти своє вибране покликання та не зрадити його.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького випроси благодаті, щоб у нашому служінні проходило без лукавства у служінні народу України. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Заболотів
9 березня 2025 року