Вступ. Вітаю всіх паломників воскресним привітом: «Христос Воскрес!». Ви прибули до Відпустового центру в с. Старуня, де народився блаженний владика Симеон Лукач. Дня 11 квітня 1945 року відбувся арешт вищих ієрархів на чолі з митрополитом Йосифом Сліпим, який ознаменував Хресний Шлях Української Греко-Католицької Церкви. Цей крок був здійснений в рамках підготовки до «Псевдособору», який відбувся у Львові.

І). Святе Письмо можна сприймати як те, що представляє релігію або сприймайте Його як сюжети нашого життя. Каїн і Авель буде завжди, а це значить, що завжди буде війна. «І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожада́ння, а ти мусиш над ним панувати» (Бт. 4:6-7).

Людина створена Богом, озброїлася диявольською ненавистю і жадібністю та почала вбивати іншу людину. Юда завжди буде зраджувати, бо він буде в кожному середовищі. Однак, ти не маєш стати юдою сам! Пилат буде завжди! Але ми не повинні ставати подібними до нього. Диявол добре навчив спеціальні служби, як треба знищувати людей. Однак, ми не повинні через це ставати «опудалом». Юрба, яка вітала Господа Квітної (Шуткової) неділі розірʼяла Його. Що сталося далі? А далі Христос воскрес і наступило безсмертя! Всю тодішню владу охопив жах! Так само і тепер, коли воскресла УГКЦ й Україна одночасно влада налякалася. Не знала, що робити. Життя – це жертва! Українці пережили голодомор – геноцид Сталіна.

В 1933 році наші громадяни в Україні пухли з голоду, а за межами нашої держави їли хліб відібраний у голодного народу. І ви ще хочете на когось розраховувати? Скільки ляпасів наш народ має ще отримати, щоби зрозуміти, що він не є інвалідом і не треба в когось просити допомоги! Сила в нас самих – в корені нашої культури, в корені наших змагань, в корені і вмінні створити свою армію. Козацтво створило своє військо. Після козацтва ми відродилися в Січових Стрільцях Української Галицької армії. Українська Повстанська армія відродилася після голодомору на Великій Україні. Які можуть бути сумніви у нашій силі? Дякуємо Богові, що так благословив наш народ!

Тепер велика кількість людей ходить в Церкву, але вони не знають, що таке радянський період. Вони не знають, що таке переслідування за віру, ненависть до священників, не знають, що таке судити і ув’язнити за віру. Навряд чи хто вірить нині в таке, що не можна тримати ікони в домі, не знають, що таке заборона молитися. Якщо ви будете уважно читати життєпис владики Симеона Лукача, то будете ридати і плакати з ранку до вечора про те, що з ним виробляли чекісти. Жодна людина не може перенести цього. День і ніч йшли тортури. Так називалася «вертушка». Ми з вами довгий час можемо не їсти, бути без води, без одягу, але ми не можемо бути без сну. Без сну людину дуже швидко ламають. Один слідчий змінювати іншого. Викликали на допити, то вдень, то вночі. Постійно проводили тортури, аби людина зійшла з розуму. Ці надзвірячі тортури робили люди. Коли приходила велика небезпека, тоді Владика відчував над собою Бога. А коли в нас все спокійно, то не відчуваємо біля себе Бога. Щиро молімся!

ІІ). В історії Української Греко-Католицької Церкви є людина з цікавим і незвичним на наш час ім’ям – Симеон. Його біографія сповнена різних несподіваних подій. В історію він увійшов під ім’ям єпископа Симеона Лукача. Попри те, що його служіння минало у важкий час переслідувань, він гідно звершував його до кінця, залишивши нам високий зразок подвигу віри.

Народився Симеон Лукач 7 липня 1893 року в селі Старуня, Солотвинського району, Станіславівської (нині Івано-Франківської) області. За активну священичу працю та відмову перейти на «державне московське» православ’я працівники НКВС заарештували Симеона Лукача в жовтні 1949 року. Репресивна машина квапилася ізолювати небезпечного провідника. Ордер на арешт видали пізніше за сам арешт.

У постанові про арешт від 27 жовтня 1949 року Симеона Лукача радянська влада назвала його активним прибічником Ватикану і керівником уніатського підпілля. Він виступив проти возз’єднання Української Греко-Католицької Церкви з Російською Православною Церквою. Тому будь-яка душпастирська діяльність греко-католицьких священиків після Львівського псевдособору вважалася незаконною. На Церкву чекали часи переслідувань і підпільної праці.

Хтось підрахував, що після арешту відбулося 16 допитів. Щоб зламати людину, не вибирали методів допиту. Жодним словом єпископ не зрадив віри і не назвав жодного імені тих людей, якими духовно опікувався. На допитах він зізнався в душпастирській праці, але категорично відмовився назвати імена членів катакомбної Церкви. У протоколі його допиту записано: «Я відправляв Службу Божу на квартирі й по деяких хатах, де бувало від однієї до тридцяти осіб… Також уділяв хрещення і вінчання… Одначе совість не дозволяє мені згадати імен, щоби через мене не терпіли ті люди, що шукали в мене духовної послуги. Я чинив із вірою, що служу Божій справі, тому наразився на небезпеку попасти в колізію з державним законом. Оскільки держава визнає мене винним, сам хочу нести відповідальність».

На початку 1950 року єпископа засудили на 10 років. Попри слабке здоров’я його скерували на непосильну працю в табори Красноярського краю, де він працював на лісоповалі. Владика все витримав, щоб після звільнення 11 лютого 1955 року знову взятися за роботу – працю священника з щоденним служінням Богові й людям. Не став підліковуватись, як йому пропонували. Таємно проводив навчання для майбутніх священників… Їхав чи йшов всюди, де на нього чекали вірні.

2.1). Вдруге був заарештований у липні 1962 року. Після обшуку і конфіскації всіх речей, владику Симеона відіслали в тюрму до Івано-Франківська. Тут з ним зустрівся молодий хлопець Михайло Косило, який чекав свого відправлення на етап. Використовуючи нагоду, в пересильній тюрмі, владика читав йому лекції з морального богослов’я. З часом Михайло Косило став одним з найактивніших підпільних греко-католицьких священників на Прикарпатті.

Справу владики Лукача об’єднали зі справою іншого підпільного єпископа УГКЦ – Івана Слезюка. 22-23 жовтня 1962 р. в Станіславові (Івано-Франківську) відбувся судовий процес у справі Лукача і Слезюка, що перетворився на показову пропаганду атеїзму. Вочевидь, він був спеціально приурочений до початку II Ватиканського собору в Римі, щоб показати всьому світові, що з Греко-Католицькою Церквою в Україні покінчено.

69-літньому єпископові Симеону інкримінували: «Підсудний Лукач разом з нелегальною діяльністю уніатських священників на Станіславівщині складав рукописи релігійного характеру та розповсюджував їх серед уніатських священиків, віруючих і монахів з метою поширення католицизму, чого і не заперечував на судовому засіданні». Позбавили єпископа на 5 років в’язниці. Навіть судді були вражені силою волі цієї хворої, але незламної людини. Ув’язнення владика Симеон Лукач відбував у  Станіславівській тюрмі. У в’язниці єпископ важко захворів. Тюремні лікарі визначили, що це астма. Насправді ж це був туберкульоз легень.

У березні 1964 року через критичний стан здоров’я був звільнений з ув’язнення і перевезений до рідного села Старуня. Радянська влада настільки турбувалася своєю репутацію, що навіть не встигла оформити всіх юридичних документів про те, що засудженого відпущено з тюрми.

Удома владику оглянув лікар, який констатував діагноз туберкульоз легень, тобто тюремні лікарі поставили неправильний діагноз. Незважаючи на свою хворобу, владика продовжував свою душпастирську діяльність: він щодня служив Літургію та уділяв треби.

Смерть владики сталася 22 серпня 1964 року, на 71 році свого життя. У рідній хаті в селі Старуня помер як мученик за віру владика Симеон Лукач. Похований на сільському цвинтарі.

ІІІ). Віра Томи – «Господь мій і Бог мій». Цієї неділі ми згадували апостола Тому після воскресіння і його віру. Дивлячись на непохитність у вірі владики Симеона Лукача і на віру нинішніх християн розуміємо, що наша віра може зайти в глухий кут. Що тоді робити? Тома один з 12 апостолів не був з апостолами коли Ісус прийшов перший раз після свого Воскресіння. Він сказав, що не повірить, поки своїх пальців не вкладе в рани Христа і не побачить Спасителя. Він після розп’яття і поховання Ісуса був розбитий, спустошений, руки його були опущені, в сам він знаходився десь на одинці. Тома не був разом з усіма учнями, котрі перебували у спільноті. Коли приходить до нас такий внутрішній стан як в апостола Томи – коли сумніви, невірство і страх переповнюють наше серце – не залишаймося на одинці. Йдіть до храму, шукайте там духовного співрозмовника і щиро моліться.

Все починається з віри. Правильна віра мотивує правильні діла. Немає віри немає діл. Вірою Даниїл здійснив Божу волю, вірою і Авраам зреалізував Божий задум. Правильна віра проявляється у правильнх Божих ділах.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» змилосердиться над жінками в Україні та витре сльози всіх матерів сини яких загинули на війні.

Господи за молитвами блаженного Симеона Лукача укріпи нашу віру і допоможи нашим воїнам ЗСУ перемогти зло. Амінь.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської Єпархії

с. Старуня
29 квітня 2025 року