«Це заповідаю, вам, щоб ви любили один одного»
(Ів.15: 17).

Вступ. Духовна людина бореться зі собою, щоб любити всіх, а тілесна бореться зі всіма, щоб любили її.

I). Заповідь любові на Тайній Вечері. Кожна людина уявляє Бога і Царство Боже місцем радісним і щасливим. Перебуваючи у Церкві Христовій, ми відчуваємо постійну допомогу від Бога у своєму життю. Тоді людина стає маленькою дитиною під опікою могутнього Бога Отця і Пресвятої Богородиці. Слова сказані Ісусом Христом до своїх апостолів наприкінці Тайної Вечері, залишаються ніби останнім заповітом Христа своїм учням. Апостоли засмутилися, бо вони сподівалися, що Господь Ісус Христос підніме повстання проти володарів тодішнього світу. Після перемоги посяде місце керівника держави ізраїльської і буде царювати на земному престолі слави. Апостоли будуть його помічниками.

Однак слова Христові про переслідування, ненависть зі сторони світу і розпʼяття та смерть Ісуса похитнули їхню віру, сподівання і мрії. Сьогодні ці слова також розчаровують християн. В нашому житті може настати година, коли нас будуть зневажати і навіть убивати тільки за те, що ми є християни – послідовники Ісуса Христа. З іншої сторони, в словах Христа є величезна обіцяна підтримка кожному, хто буде вірно свідчити євангельську правду своїм життям.

Син Божий зішле нам від Отця Духа Святого. Цей Дух істини буде присутній з кожним християнином і свідчитиме про правду у всіх труднощах. Апостол любові Іван, передає людям заповідь, яка є основою життя і перепусткою до Неба. Господь каже нам: «Це заповідаю, вам, щоб ви любили один одного» (Ів. 15:7). Прикладом любові стають мученики – Дмитро і Нестор.

II). Сьогодні Церква згадує памʼять святого великомученика Дмитрія Солунського. Головна ціль свята мучеників – пригадати геройське визнавання віри. Люди вчаться від них свою віру любити, практикувати в щоденному житті, а якщо треба, то свідомо і явно віддати своє життя за вірність Церкві Христовій. Добрий християнин свою віру визнає не тільки словами, але й добрими справами і цілим своїм життям. Такої віри від кожного з нас вимагає Господь. Він каже: «Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і Я зречуся перед Отцем моїм Небесним».

Іван Золотоустий додає: «Визнавання віри діється не тільки устами, але й ділами. І коли діл нема, то ми виставляємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, що свою віру заперечили». Святий великомученик Дмитрій разом з мучеником Нестором є тими живими прикладами непохитної віри і стійкості перед переслідуваннями. Їхній Життєвий приклад допомагає пережити ненависть світу і виконати Христову заповідь «любити один одного».

Сьогодні згадуємо події 1700-літньої давнини коли жили і вмирали за Христову віру Дмитрій, Нестор і тисячі інших мучеників. Їхня мученицька смерть за віру в Христову Церкву стала насінням для майбутніх християн. На жаль, той час не минув. Можливо ті часи близько, коли треба буде своєю кровʼю доводити свою віру. Кожний клаптик землі в Україні просякнутий кровʼю мучеників.

III). Загинути за віру. Приходять небезпечні часи. Диявол вигадує все нові і нові форми та засоби, щоби звести наших дітей і молодь від Церкви. Не похитнутися у вірі перед спокусами у сучасному світі – це значить успадкувати Царство Боже. А це є дуже не просто. Погоня за багатством, розпуста, насильство стали загальними явищами. Ці гріхи нам показують по ЗМІ, друкують в газетах, поширюють серед молоді. Гріх підстерігає нас на кожному кроці вже від народження дитини, на вулиці, в магазинах, в родині. Гріх настільки поширюється, що вже стає ніби нормальним способом життя. Колись було мучеництвом загинути за Христову віру. Тепер для багатьох мучеництвом є визнати свою віру. Здається простими речами: зранку помолитися «Отче наш» і «Богородице Діво», прийти в неділю на Службу Божу – особливо молодим людям, перехреститися біля церкви, привітатися на роботі «Слава Ісусу Христу», допомогти ближньому, пожертвувати пару гривень на якусь богоугодну справу, стриматися в часі посту від горілки чи гулянок, заступитися за слабшого чи не промовчати на явний гріх, або богохульство, яке часто ріками тече серед молодих людей та й серед старших також. Щоби витривати в доброму і в Христовій любові, мусимо памʼятати, що світ нас ненавидить, диявол робить все, щоби тільки нас не пустити до Царства Божого. Тому чим складніші перешкоди стають на нашій дорозі життя, тим більше мусимо проявляти свою любов, тим більше мусимо молитися не тільки за себе, але і за наших дітей і внуків, про Божу поміч і заступництво святих у Небі. Молитва – це єдиний засіб, що єднає нас зі святими в Небі із Господом нашим Ісусом Христом.

IV). Що робити, коли не бачимо покаяння, прощення і милосердя. Ви, отче Петре, мусите слідкувати, щоб ваші парафіяни народилися згори, тобто бути хрещеними. І це стає початком пізнання Христа. Далі маєте почати вникати в суть Божого Слова, Його слухати і виростати в Ньому духовно. Третім кроком, потрібно молитися і навчитися підкорятися цьому Слову. Багато людей моляться, просять щось для себе, але не хочуть виконувати волю Божу. Сам Ісус молився і говорив, не моя воля нехай буде, але Твоя воля Отче. Так народилося покликання у вашій душі. І так буде народжуватися покликання в душах молоді. Наступним четвертим кроком священника, є обдумана і виважена проповідь Євангелія. Треба проповідувати ближнім для того, щоби допомогти врятувати їхні душі від пекла. І пʼяте – виконувати самому це Боже Слово, поширювати Божу любов і милосердя, міняти цю сатанинську геополітику, котра зараз є на цій Землі. Щоби пізнати Бога, треба всі ці кроки виконувати.

Сатана вже не скривається і вже відкрито дає про себе знати! Олімпійські ігри в Парижі живий цьому приклад. Світ знаходиться в духовній пропасті. Лікарство цьому – проповідь Євангелія. Чому я обираю християнство? Тільки християнство дає надію на вічне життя у новому тілі. Люди сьогодні дивляться різні фільми про супер героїв, які проходять простір і час. Вони мають якісь супер тіла і мають супер можливості. Це все казочки. Один хто воскрес в новому тілі це був Ісус Христос. Тіло, яке ніколи не старіє, ніколи не вмирає і ніколи не хворіє. Вічне і нове тіло. В такому тілі тільки воскрес Ісус Христос. І сьогодні Він дає шанс кожному хто приймає Ісуса Христа в своєму серці, виконує волю Божу та має звʼязок з Ним через Духа Святого. Тоді і я також отримаю нове тіло і вічне життя. Це суть всього християнства.

V). Бережіть свою віру, яка робить нас святими. Наші захисники бережуть Україну. Вони стоять на сторожі. Христос каже, що тих кого Він застане на сторожі будуть блаженні (Лк. 12:38). Ми цивільні люди можемо когось берегти. Першою треба берегти віру. Берегти віру – це означає бути уважним і не дозволити ворогові дійти до нашого кордону, тобто віддаляти все, що мене відділяє від Таїнств і спільноти Церкви. А коли бачиш ворожого дрона, який є спокусою, відправ його назад до його власника. Будь уважним і бережи свою віру. Якщо в неділю йдемо до церкви, то йдемо до Христа. Він є правдою і життям. У церкві ми вливаємося до великої родини братів і сестер. Співаємо і молимось та виходимо з церкви, вже не одні, а з Христом. Хто брав повну участь у жертві, буде менш егоїстичний, добріший і буде любити інших.

У кожній Службі Божій ми повинні знаходити Христа, себе і всіх людей. Священник не може бути тут актором, але учасником. І віряни не можуть бути глядачами, але учасниками тілом і душею. Глядачем можна бути на стадіоні, або біля телевізора. Хто хоче бути учасником тілом і душею з Богом, нехай іде на Службу Божу. І навіть як ми дечого багато не розуміємо, то все ж таки краще зрозуміємо своє життя. Відкиньмо під час Служби Божої фарисейську гниль, щоб не втратити Божих ласк у наших бідах і надіях.

Одна Служба Божа, побожно вислухана за життя, значить більше, як залишити по собі стільки маєтку, щоб після смерті було її відправлено безліч разів. Хто побожно й часто слухає Службу Божу, той не загине наглою і несподіваною смертю.

Висновки. Люди вважають святих своїми покровителями і заступниками перед Богом. В той же час чекаємо від них якогось чуда, не прикладаючи ніяких власних зусиль. Слідкуйте, щоби ваші думки були добрими, а не злими; слідкуйте, щоби ваші думки були достойними, а не дурними. Слідкуйте, щоби ваші думки були повні віри, а не сумнівів. Тому що тільки від ваших думок залежить чи будете ви щасливі чи нещасливі, будете ви здорові, або хворі.

Найщасливіша людина у котрої голова заповнена добрими, достойними, позитивними і прекрасними думками. Святий Дмитрій тоді прийде вам з допомогою коли, будете свідчити про Христа своїми вчинками, молитвами, вірою і життям. Тільки тоді Господь Бог вислухає прохання ваших святих заступників і допоможе вам у труднощах та проблемах. Турбуйтеся більше про своє сумління, ніж про свою репутацію. Ваше сумління – це те що ви є, а ваша репутація – це те, що думають про тебе інші. А те, що вони думають про вас – це їхня проблема.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» заступиться за наших воїнів і заохотить до віри святого Дмитрія. Господи у цей військовий час для України збережи життя наших воїнів і наповни їхні серця Божою любовʼю.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії.
Татарів. Храмове свято Великомученика Дмитрія.