«Хто нап’ється води, якої дам йому Я, не матиме спраги повіки»
(Ів. 4:14)

Всечесніші отці, дорогі брати і сестри у Христі, дорогий брате-піддияконе Святославе разом із дружиною Іванкою, ваші батьки і родини, всі присутні гості та запрошені – вітаю вас воскресним привітом: Христос Воскрес!

Вступ. Слухаючи євангельську розповідь про зустріч Ісуса Христа з жінкою-самарянкою біля криниці Якова, Господь звертає увагу слухачів на спраглу людину, котра прагне напитися води.

І. Неділя Самарянки. Минулої неділі Христос зцілив спаралізованого чоловіка, який 38 років чекав на оздоровлення. Окремі люди повертали собі здоров’я через занурення у воду, бо першими входили в неї. У цьому випадку Ісус оздоровлює хворого Своїм словом: «Устань, візьми ложе твоє й ходи!» (Ів. 5:8).

Повертаючись з Юдеї в Галілею, Ісус Христос із Своїми апостолами проходив через Самарію, біля міста Сихар. Перед містом була викопана криниця патріархом Яковом. Спаситель, втомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці та чекав того, хто прийде напитися.

У природі джерела води наповнюються дощовою водою. Криниця служить джерелом життя, яким є Христос. Чисте джерело завжди є місцем зустрічі з людьми і спілкування. Нині у наших краях відчувається брак води в криницях через засушливий клімат – це є палець Божий.

Євангелист Іван описує розмову Христа із жінкою, незважаючи на всі тогочасні людські перепони. Юдеї вважали самарян зрадниками своєї релігії. Взяти воду з рук жінки-самарянки було знаком великого сорому. Господь звертається перший: «Дай Мені напитися» (Ів. 4:7). Однак спраглою в цій історії насправді є жінка.

Патріарх Святослав каже, що у розмові з жінкою-самарянкою Ісус Христос розкриває історію її невдалого подружнього життя і дає їй напитися живої води з Джерела життя, що втамовує спрагу навіки. Цю новину жінка несе до самарійського міста: що зустріла Месію біля криниці. Він – Той, Хто відкриває Джерело живої води спраглим. Христос сказав: «Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, що струмує в життя вічне!» (Ів. 4:14).

Кожна людина настільки наповнюється живою водою, наскільки вона виганяє зі себе зло – гріх. Блаженніший Святослав наголошує, що жінка стає провідницею живої води до міста Сихар. Джерело живої води – це сила Святого Духа, Який оживляє всіх довкола. Він гасить спрагу тих людей, котрі бажають наповнитися благодаттю Божого Духа. Ріки води живої потечуть від Святого Духа благодаттю семи дарів.

У наших храмах також є Джерело благодаті живої води. Святі Отці Церкви називали цю живу воду Таїнствами Христовими, що звершуються на престолах у храмах і звідти течуть у безсмертя. Кожна Літургія відкриває людям Джерело живої води. Тільки тоді вони можуть зачерпнути з нього благодать і понести її у світ: «Хто нап’ється води, якої дам йому Я, не матиме спраги повіки» (Ів. 4:14).

ІІ. Дияконські свячення піддиякона Святослава Козаченка. Наша Церква присвячує місяць травень молебням на честь Пречистої Діви Марії. У цей місяць, коли все оживає, над піддияконом Святославом пролунають слова єпископа: «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює (…), поставляє піддиякона в дияконство (…) щоб зійшла на нього благодать Пресвятого Духа». Хор співає потрійне: «Господи, помилуй!».

Свячення включають його до священичого стану та уділяють Святого Духа через покладання рук на голову Святослава і молитву єпископа. Владика випрошує для нього віру, любов, силу і святість, а також просить Господа про звільнення його від гріха та чистоту і бездоганність дияконського служіння.

Вкінці дияконських свячень йому вручають пояс, кадильницю та рапіди. Подаючи йому ці предмети, єпископ виголошує: «Аксіос!» – тобто: «Гідний!». Народ тричі відповідає: «Аксіос!». Далі, поцілувавши святителя в рамено, диякон виходить перед іконостас і починає виконувати дияконське служіння.

2.1. Перших дияконів апостоли вибрали з-поміж громади – сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрості (Діян. 6:3). Їхнім завданням було служити потребуючим ділами милосердя та допомагати знайти Джерело живої води. Сподобалося це всій громаді – і вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами, а ті, помолившись, поклали на них руки (Діян. 6:5–6).

Найбільше знаємо диякона Стефана – мученика, пам’ять про якого згадуємо на третій день різдвяних свят. Сьогодні диякони служать єпископові або священникові при престолі. Бувають диякони постійні, які не приймають священничих свячень. Поставлений нині диякон Святослав прийме священничі свячення та долучиться до священства нашої єпархії.

Згадуючи милосердного самарянина – першу допомогу пограбованому й побитому подорожньому надав диякон. Диякони у християнській спільноті були відповідальні за те, щоб ніхто не був голодним чи обділеним. Їхнє завдання – дбати про скривджених, побитих, хворих. Сьогодні це служіння частково виконують «Карітаси» та цивільні служби. Проте нагоди послужити другій людині ніколи не забракне. Потрібно лише бажання побачити потребуючих. Пригадує про це сам Христос, коли апостоли нарікали, що дорогоцінне миро, вилите жінкою на Його ноги, можна було продати і роздати бідним. Спаситель говорить: «Бідних маєте з собою завжди, а Мене ж – не завжди» (Мт. 26:11).

2.2. Диякона в наших церквах бачимо при служінні біля престолу разом зі священником чи єпископом. Звичайно, диякона бачимо рідше, бо їх мало, і вони виконують різні обов’язки у Церкві або цивільну працю, щоб утримувати себе та свої сім’ї. Потрібно відновлювати при наших парафіях інституцію постійного диякона – мужчини, який після відповідної підготовки не стає священником, але бере на себе частину служіння та відповідальності за Церкву.

У день свячень особливо важливо звернути увагу на подяку Богові: що Святослав не загубився, що він готовий служити народові дарами Святого Духа та знаннями, здобутими в Івано-Франківській духовній семінарії. Радіємо з цього.

З вашої парафії поки що немає покликань. Запрошуємо до молитви за покликання. Господь кличе робітників до свого виноградника з-поміж молоді, з наших родин. Покликання потрібно вимолювати та підтримувати.

Сьогоднішня Служба Божа в нашому парафіяльному храмі с. Джурів – це нагода подяки Богові за покликання диякона Святослава, нашого земляка з с. Іллінці. Ми повинні бути вдячні Богові за молодих хлопців, які прагнуть служити українському народові. Молімося за нові покликання до священничого і монашого життя в наших родинах, парафіях, єпархії. Дай, Боже, щоб нові покликання стали свідченням духовної живучості вашої парафії та нашої Церкви.

Новопоставленому дияконові Святославові – нехай Господь благословить духовними дарами: вірою, любов’ю, силою і святістю. Нехай він буде вільний від усякого гріха та безвинний перед Богом. Нехай Господь дарує йому чисте і бездоганне дияконство, а його дружина Іванка від сьогодні стане включена в дияконське служіння: бути дзеркалом і помічницею для свого чоловіка у Церкві.

ІІІ. Війна в Україні. Папа Лев XIV висловив свій біль з приводу війни, закликавши до негайного припинення вогню. Дивлячись в обличчя загиблих дітей на фотографіях, віримо, що вони перебувають у Божих руках і що вони посприяли остаточній перемозі над злом.

Патріарх Святослав, перебуваючи у вічному місті Римі, наголошує: Україна продовжує рахувати дні й ночі кривавої війни, яка не зупиняється ні на хвилину. На фронті не стихають бойові дії. Росіяни вибирають своєю мішенню столицю України – Київ, Запоріжжя, Харків, Одесу, Суми. Є загиблі та поранені. Навіть у так звані дні перемир’я війна не припиняється.

Далі Блаженніший звертає увагу: світ шукає перемоги над війною. У різних куточках світу спалахують нові конфлікти, і людство прагне знайти способи їх зупинити. Одна мама, молячись за свого сина в небезпеці, читала Псалом 90, і з ним нічого не сталося. У цій молитві є слова: «Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч – праворуч тебе; до тебе ж не приблизиться…».

Господь Бог посилає українському народові знаки надії. Нещодавно Україна визволила 205 своїх захисників. Вони свідчать про жахливі умови, які пережили в російських катівнях. Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!

Висновки. Ісус Христос є Джерелом життя, яке веде до Царства Божого. Правдивою живою водою є Святий Дух. Нововисвячений диякон Святослав також має допомагати людям напитися з Джерела Божих благодатей.

Митрополит Теодор процитував слова одного воїна з передової: «Нам потрібна Божа перемога, яку ніхто не подолає».

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», приведе нас до Джерела перемоги.

Господи, через молитви блаженного Миколая Чарнецького, наповни життя родини диякона Святослава, життя нашого народу та воїнів ЗСУ своєю благодаттю.

Христос воскрес!

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської Єпархії

с. Джурів
18 травня 2025 року