«Хресту твоєму поклоняємося Владико»

Вступ. Щиросердечно вітаю Матір Провінційну в Україні Христофору Буштин, сестер монахинь, отця Богдана – декана, пароха Григорія, священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу».

І). Найбільша трагедія людини наступає тоді, коли вона здобуває так багато, що перестає відчувати потребу в Ісусі Христі. Хрест виглядав як поразка, гробниця виглядала як програш,  але потім настав третій день Воскресіння.

Світ навчає нас прагнути успіху, багатства, визнання та влади. Він переконує, що щастя вимірюється тим, чого ми досягли, що придбали і ким стали в очах людей. Однак, людське серце ніколи не було створене для того, щоб насичуватися лише земними успіхами.

Ісус тихий, майже непомітний, а людина в житті перестає Його шукати і бачити, бо стала успішною. Найбідніша людина — не та, яка має мало. Найбідніша людина — це та, яка забула Бога. Справжня бідність починається не тоді, коли спорожніли руки, а тоді, коли спорожніло серце. Людина може володіти великим майном, високим становищем, знаннями й славою, але якщо вона втратила живий зв’язок із Христом, то все це не здатне наповнити її душу. Тому Ісус запитує: «Яка користь людині, коли вона здобуде весь світ, але занапастить власну душу?» (Мр. 8:36).

Усі Божі дари — сім’я, здоров’я, праця, достаток, таланти — є великим благословенням. Але вони ніколи не повинні займати місце Самого Бога. Не дозвольмо, щоб дари цього світу непомітно замінили нам Христа. Найбільшим успіхом життя вважається не те, скільки ми здобули. Найбільшим успіхом вважається відкрити Христа і зрозуміти, що без Нього людину ніщо інше не здатне остаточно наситити. Наше серце живе не тим, що воно має, а живе Богом, бо Йому належить.

Господи Ісусе, не дозволь, щоб успіх, комфорт чи земні блага віддалили мене від Тебе. Навчи мене користуватися всіма Твоїми дарами з вдячністю, але ніколи не ставити їх вище за Тебе. Бо лише Ти є скарбом, який не минає, і любов’ю, яка здатна повністю наповнити людське серце.

ІІ). Нині  освячуємо будинки і територію жіночого монастиря Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у селищі Микуличин. Цю будівлю і місце колись купив митрополит Андрей Шептицький.  Нині міський голова також на ім’я  Андрій на основі історичних архівних документів із державної власності повернув цю власність сестрам монахиням. Запитаєте чому, бо такий закон і міський голова наш земляк його виконав.

Нині складаємо подяку Богові за повернення історичного монастиря її правним власникам. Нині дякую отцю студиту ієромонаху Юстину, отцю Богдану Скірчуку – декану Яремчанському, рівночасно дякую всім учасникам слухання із Дори, Яремча, Ямної, Микуличина і родинам військових за участь і свідому громадянську позицію на зборах, що відбулися в Яремчанському будинку культури. Дякую всім добродіям, жертводавцям і людям доброї волі, котрі своєю працею долучилися до встановлення історичної справедливості. Ваша присутність нині для монахинь Сестер Служебниць є дуже важливою, бо розділяєте з ними вдячність, радість та просимо у Бога благословення не тільки для Микуличина, але й всього Карпатського краю.

ІІІ). Дорогі сестри ви розпочинаєте це відповідальне служіння в нелегкий час. Наші люди, зранені війною, шукають у спільнотах сестер служебниць – острівці добра й любові, де б їх вислухали, потішили та підтримали. Коли людина чує від богопосвячених осіб: «Ми молимося за вас», тоді вона отримує запевнення, що її біль не забутий й отримує надію, що Бог є з нею.

Своє служіння розпочинаєте у 2026 році. Цей монастир знаходиться під покровом блаженної сестри служебниці Тарсикії Мацьків? Місійна присутність у селищі Микуличині має перерости у працю з дітьми та молоддю, перебувати у спільній молитві, проводити катехизацію, а також відвідувати українські родини, щоб підтримати їхню віру та відновлювати зв’язок із Церквою.

Ваше одне з головних завдань місії — допомогти отцю Григорію об’єднувати людей, які живуть у Микуличині любов`ю до Бога й України. У вашому плані на першому місці має бути праця з християнськими родинами. Ви знаходитеся у парафії де отець Григорій має допомагати вам, а ви йому у плані духовного розвитку. Запрошуйте людей знайомитися з Богом через ваш монастир. Оскільки ви є в центрі розвиваючого бізнесу, а тому дуже необхідно людям показувати дорогу до храму, щоб знайти Бога, а не бізнес. Люди мають відчути, що монахині знаходяться поруч із ними та показують їм дорогу до Церкви. Щиро бажаю вам якнайчастіше чути у відповідь: «Дякуємо вам за молитву, бо ви допомогли нам покаятися і знайти Бога».

Потрібно визнати, що настав час Сатани, коли людина продає людину, діти ставши на ноги, забувають на своїх батьків. Гроші стали на одну вагу з людським життям. Людям слід пригадати, що справжня сім’я будується на розумінні, повазі, любові один до одного, а не на грошах. Чоловік наділений владою давати любов, а жінка примножує її втроє. А якщо немає в тебе такої людини, то проси у Бога і Він дасть тобі таку особу.

Гості з минулого. Як твердить Василь Іванків з Лугів, цей монастир є видатною пам’яткою. У 1936-38 роках у деревʼяному будинку монастиря щорічно у серпні місяці відпочивав митрополит Андрей Шептицький. Разом з єпископом Григорієм Хомишиним вони щовечора проходжувались «цісаркою» від монастиря до «Вертіба» і назад. У війну, коли в 1942 році був на Гуцульщині голод, преосвященний А.Шептицький прислав тоді в монастир вагон мелайної муки для підтримки голодуючих. Сестри Служебниці варили з неї кулешу і за списком церкви давали по півлітри в день на особу бідної родини. Годували так ціле літо! З книги Юрія Боберського «Сліди на плаях».

Висновки. Дорогі присутні, сестри монахині скріпляють людей довірою, вірою і молитвами в Бога. Монастир жіночий – це дар, даний вірним Микуличина для того, щоб вони у своїх серцях відчували потребу в Христі.  Цей монастир пригадує християнам необхідність носити ім’я Христове і жити так, щоб повірили в любов, надію і силу Божу.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», випроси у свого Сина Ісуса Христа зупинити війну в Україні і зміцнити подружжя!

Господи, почуй молитви блаженного Миколая Чарнецького і блаженної сестри монахині Тарсикії Мацьків і благослови нас новими покликаннями до монашого стану. Амінь.

Благословення Господнє на Вас! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії УГКЦ

с. Микуличин

20 вересня 2026 р. Б.