«Кожному, хто має, додасться,

 (…) а в того, хто не має,

Заберуть і те, що має»

(Мт. 25:28-29).

Вступ. Щиросердечно вітаю отця пароха, деканів, священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу». Боже слово змалювало ікону Бога через обдарування людини талантами.

І). В неділю по святі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господа нашого Ісуса Христа Христос розповідає нам про роздачу талантів господарем. Блаженніший Святослав пояснює, що талант завжди залишається власністю господаря і ніколи не переходить до іншої людини. Таланти потрібно постійно примножувати і нести відповідальність за них. Слухаючи цю притчу розуміємо, що слуга для господаря важливіший за таланти і наймитів, котрі ними управляють.

Розділ 25 Євангелія від Матвія починається  притчею про десять дів – одним жінкам не стало оливи, а іншим – стало. Далі розповідь переходить до притчі про таланти і завершується прямими словами Ісуса Христа зі Страшного суду: «Як же ж прийде Син Чоловічий й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї  слави» (Мт.25:31). Ці дві притчі говорять про час Страшного суду Божого над людьми. Їх об’єднує ще одна важлива тема — збільшення талантів. Талант — це давня міра срібла. В одному таланті було понад 30 кг срібла. Навіть один талант — це велике багатство. Ось таку велику грошову суму довіряє господар своїм слугам.

Хочу тут пояснити різницю між «наймитом» і «слугою». Слуга – людина віддана, вірна і безкорислива, котра з любов`ю прихильна до свого господаря, а натомість наймит служить за відповідну плату. Його образ змальовано у притчі про доброго Пастиря, де він залишає паству (пор.Ів.10).

ІІ). Нинішня притча про таланти — це притча про довіру. Господар – це Бог, котрий роздав слугам своїм таланти: одному п’ять, другому два, а третьому один і вирушив у своїх справах. Він по-справжньому довіряє слугам. Будь-який господар чудово розуміє, що слуги, отримавши такі кошти у свої руки, могли зникнути і почати життя забезпеченої людини в іншій частині світу, де ніхто б їх не знайшов. Однак, Господар розуміє цей ризик і все ж таки з довірою дає свої таланти слугам. Бог довірив Адаму та Єві прекрасний Едем і свободу! Довіра — це прояв любові, а «Бог є любов» (Ів. 4:16). Він завжди любить навіть тоді, коли люди нехтують цією довірою.

Притча — це алегорія. Господь один, а слуги – це різні люди. Святі Отці розуміють під талантом дари людини. Це можуть бути природні таланти і дари отримані через тайни Церкви. Святий Іван Золотоустий розуміє під талантами все, що дано людині: «те, що перебуває у владі кожного, — або заступництво, або маєток, або вчительство, або щось подібне». У будь-якому випадку таланти — це конкретні здібності та можливості від Бога та їх мудре використання.

Володіти отриманими талантами важливо, а ще більш відповідально було примножити їх.  Знаючи це, господар довіряє їх людям. Вони мають таланти розвинути і допомагати іншим. Хтось має дар втіхи, то повинен втішати сумних. Хтось має вчителя, то має навчати інших. І так далі (пор.І Кор. 14.).

2.1). Господь роздає таланти «одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому – один, кожному за його здібністю, і від’їхав» (Мт.25:15). Люди мають різну силу волі і риси характеру. Розвиток цих талантів безпосередньо залежить від людини. Господь дає таланти, згідно здібностей кожної людини. В притчі про таланти присутня тема очікування приходу Ісуса Христа. Господар повертається додому несподівано та потребує звіту. Двоє слуг повертають удвічі більше, ніж вони отримали спочатку. Цим слугам Він говорить: «Слуго добрий і вірний. (…) Увійди в радість пана твого» (Мт. 25:21-23). Господь благословить їх за правильне ставлення до збільшення талантів.

2.2). В притчі бачимо слугу з одним талантом. Хто цей слуга? Хтось бачить в образі цього слуги – християнина, котрого не можна впізнати як християнина. Він визнає християнську віру, але так не живе. Його важко відрізнити від не віруючої людини. Поведінка і звички в нього не охрещеної людини. Проте він служить Господу, маючи один закопаний талант. Збережений ним талант гниє у землі. Усі його прагнення та бажання тимчасові. Він не думає про свій духовий розвиток. Апостол Павло так описує його стан: «Їхній кінець — погибель, їхній бог — черево, і їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі» (Филип. 3:19).

Закопаний талант свідчить про людину недбалу і ліниву. Вона не розкрила в собі Божі дари і знехтувала ними та довірою Божою. Тому ця розповідь про таланти стосується суду Божого і відповідальності за свої слова. «Бо за  словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений»  (Мт.12:37).

2.2). Насправді третій слуга кмітливий й оправдовується. «Знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де не розсипав; тому, зі страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє» (Мт. 25:24-25). Господар звертається до нього: «лукавий слуго й лінивий» (Мт. 25:26), ти через лінощі не хотів працювати над своїм талантом. Даючи відповідь господарю, він вигадує причину і звинувачує його.

Це пригадує нам поведінку Адама і Єви. Вони отримали безліч талантів, будучи досконалими. Адам вчинивши гріх, сховався в кущах. Господь запитує його, де він зараз перебуває. Адам відповідає, що нагий і звинувачує Бога за те, що Він створив Єву (пор.Бут. 3:11-12). Тим самим Адам знімає з себе відповідальність та перекладає її на Єву і Бога. Єва спочатку вчинила гріх, а потім і мене до нього схилила.

Ось цей лінивий слуга нагадує нам самого Адама, котрий не хоче зізнатись у гріху, нарікаючи на Бога. Люди часто звинувачують Бога в існуванні зла і несправедливості. Насправді людина всіма силами витісняє Бога зі свого життя, а коли раптом трапляється трудність, то відразу згадує про Нього і приходить до Бога без покаяння. Так зробив Адам, так чинить лукавий слуга і так роблять багато грішників, які не хочуть визнати себе лінивими та своїм життям відкидають Бога.

ІІІ). За людською логікою слуга має бути старанним. Однак, він настільки лукавий і лінивий, що у любій ситуації нічого не робитиме. Тому господар наказує покарати його. Недбайливим виявився слуга з найменшою кількістю талантів. Насправді, якби лінивий слуга отримав п’ять чи два таланти, то за своєю нахабністю та лукавством, він почав би говорити, що отримав надто багато і тому не впорався. Тому господар забирає в нього один талант і віддає тому, хто має десять талантів. Він забирає талант у лінивого слуги не здатного ні з чим упоратися і віддає талант слузі працездатному.

Лінивого слугу кидають у зовнішню темряву де «буде плач і скрегіт зубів» (Мт. 25:29). Ці слова Євангелія нагадують усім бути приготованими, щоб увійти «у радість господаря свого». Не той спасений хто зберіг талант, але той, хто його примножив.

Володіння великими дарами не спасе нас! Коли Бог приводить нас в цей світ, то всім нам дарує таланти. Комусь дає таланти бути лікарем, другому – добрим господарем, третьому письменником, четвертому – бути добрим майстром. Знаєте чому добрий Бог так робить? Господь хоче, щоб ми не впали у гріх гордості. Тоді людина скаже, що всього я добилася сама і впаде в гординю так, як ангели в Раю. Бог хоче дати нам зрозуміти, щоб ми потребували один одного і допомагали один одному. Ви маєте таланти від Бога і зобов’язані примножувати їх. Добрий Бог кожному з вас дав золоті руки і нікого не обділив талантами. Ми не знаємо чому одному дає один талант, а другому  – два. Чому Він дає одному менше, а другому більше. Ми повинні дякувати Богові за те, що дає нам і допомагати нашому братові.

Висновки. Єпископи нашої Церкви наголошують, що праця священника і сестер монахинь своїми талантами має приносити добрі духовні плоди. Ми отримали їх з волі Божої в борг на час нашого земного життя. Кожний з вас має свою дану від Бога професію і займається виробленням якогось товару. Бог відновив монастир сестер монахинь, котрі не виготовляють матеріальних речей. Вони не можуть вирощувати займатися бізнесом, тому слід памʼятати про їх служіння у духовній сфері, щоб світ не перетворився на країну розбійників.

Тому Господь дивиться, які таланти розвиваємо і які чесноти маємо. Тому примножуймо таланти, діліться ними і зберігайте віру. Живімо так, коли з’явимося на суд Господній, щоб почули слова: «прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу» (Мт. 25:34).

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, яка прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе нам  примножити  наші дари для входу у вічне життя.

Господи через молитви блаженного Миколая Чарнецького допоможи зцілити сучасну Україну від ран війни духовним благословенням.

Благословення Господнє на Вас! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії УГКЦ

с. Микуличин

20 вересня 2026 р. Б.