«Кров мучеників – це насіння християн».

(Тертуліан).

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю отця Григорія Данчишина – пароха с.Бистриця, всіх священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Христос Воскрес!». У цьому привітанні бачимо перемогу над смертю і подароване життя померлим у гробах.

І). Недавно вірні села Бистриця відсвяткували Пасху Господню. Святкувати Пасху означає причащатися Тіла і Крові Христової і так свідчити про воскресіння Спасителя. Посвятити хліб, ковбаску і яйця – це знаки, які тільки нагадують нам про святковий час. Правильно святкувати Пасху — це приймати Пресвяту Євхаристію і так бути учасником Христових страждань, смерті і воскресіння.

Сила Воскреслого Христа тримає народ України духовно живим впродовж віків. Пасха Христова щодня продовжується у святих тайнах – Хрещення, Миропомазання і Пресвятій Євхаристії. Ці святі тайни наче зерно пшеничне закладаються в серце кожної людини. Вони відкривають в нас силу Христового воскресіння за допомогою якої боремося зі злом. Тоді такий народ стає непереможним. Сила Христового воскресіння проявляється в мучениках. Мученик своїм життям свідчить про воскресіння Христове перед обличчям катів. Силою воскреслого Спасителя, мученик за віру воскресне.

Кат показує свою силу і владу, вбиваючи християнина, він думає, що переміг його. Однак, мученик завжди перемагає свого ката. В цьому пасхальному таїнстві виявляється, що кров мученика стає сильнішою за злобу мучителя. У цю хвилину той, хто вбиває, вважає це перемогою. Насправді вбивця стає переможеним силою Христового воскресіння. Тому нині радісно святкуємо пам’ять великомученика і чудотворця  Юрія та берімо з нього приклад.

ІІ). Постать великомученика Юрія дуже промовиста для юного покоління. Двадцятирічний юнак мав відвагу відкрито виступити проти імператора Діоклетіана. Він помер мученичою смертю в день Пасхи в 303 році.

Акти його мучеництва допомагають зрозуміти його розмову з Діоклетіаном. Цю бесіду можна порівнювати до розмови між Христом і Пилатом. Христос каже: «Я на те уродився і прийшов у світ, щоб свідчити істину» (Ів.18,37). Пилат запитує: «Що таке — істина?» (Ів.18,37). Істина — це не щось, а Хтось.

Юрій так само каже Діоклетіанові: «Я прийшов, щоб свідчити». Імператор питає в тисяцького, звідки у нього така мужність. Юрій відповідає: «Я — слуга Христа, Бога мого, і, на Нього уповаючи, посеред вас добровільно став, аби свідчити про істину» (Життя святих).

ІІІ). Мученик Юрій виплекав у собі зародок воскресіння, який отримав у таїнствах Хрещення, Миропомазання і Пресвятій Євхаристії. Його мучеництво свідчило істину найбільшому тирану у Римській імперії. Юрія порубали у 303 році, а вже через десять років Костянтин Великий видав славнозвісний Міланський едикт, який став визнанням перемоги християнства над державною римською релігією.

Юрія зображують на іконах змієборцем. Він каже, щоб перемогти ворога людського роду, треба бути краще озброєним від нього духовно і морально. У часі публічної сутички з імператором, Юрій отримав таку силу і відвагу, що переміг змія, ворога людського роду.

Нині той змій вбиває і нищить усе на нашій багатостраждальній українській землі. Нині сила великомученика Юрія знаходиться в українських воїнів. Тому ми звемо його чудотворцем, а воїнів -мужніми. Перемогу можемо здобути силою воскреслого Христа.

Сьогодні великомученик Юрій свідчить, що християни котрі вірять у терплячого, померлого і воскреслого Христа, несуть в собі зародок воскресіння і початок вічного життя. Хто вірить в Бога і застосовує її у власне життя, то такий народ – непереможний. Іван Золотоустий навчає, що у мучеництві важливий намір. Мучеником стає людина, котра виявила готовність померти за віру в Христа.

Нинішнє свято підтверджує, що наші батьки, діди й прадіди носили в собі зародок воскресіння і вічного життя. Саме життя Христа є джерелом надії українського народу, нашої невмирущості. Останнє слово завжди за Богом. Тому мученик Юрій вчить нас зберігати скарб віри батьків і прадідів в сучасності.

Життя великомученика Юрія стосується минулого, сьогодення і майбутнього. Нині прийдіть і подивіться на зруйновані окупантами міста, села, оселі, школи, лікарні та знищену інфраструктуру в Україні.  Наша Батьківщина страждає через брехню і зраду. Совість християнина має стати на перешкоді брехні і знеціненню людського життя. Тому в такий нелегкий час жийте в мирі і любові.

Не даймо нікому свою свободу, волю, суверенність і незалежність. Дякуймо тим людям, які роблять наше життя кращим. Світло надії на майбутнє подає нам воскреслий Христос. Він допоможе воскреснути Україні, а великомученик Юрій допоможе воїнам перемогти змія – окупанта. Господи дай нам силу правди, яка би ніким здолана не була. Святий Юрію будь між нами і разом з нами дай нам мужньо свідчити про Євангелію у третьому тисячолітті.

ІV). Війна в Україні 2026 рік.  Іноді Бог посилає людей нести такий хрест, коли інших доріг немає. Війна – це випробовування через яке люди проходять, щоби зрозуміти ціну життя, миру і любові. Ті, хто вижив, повинні пам’ятати це і шанувати пам’ять загиблих.

Шевченко писав «Гомоніла Україна, довго гомоніла». Ми стали народом, котрий навчився називати чорне –  сірим, гріх своєю слабкістю, а компроміс мудрістю, неправду прикриваємо красивими словами, у нас є храми, але в них не вистачає святості. Лунають завчені молитви до святих, але немає покаяння перед Богом. Тому Бог говорить нам «Горе тим, хто зло називає добром, а зло добром, хто темряву вважає світлом, а світло темрявою». Ці слова стосуються до теперішніх людей. Ми співаємо Боже Україну збережи, але мовчимо на гріх. Молимось про світло для України, але самі ховаємося у темряву. Просимо спасіння для країни, але самі не хочемо покаяння перед Богом. Самі славимо Бога устами, а серцем служимо ідолам. Війна не змінила нас, лише зняла маски і показала хто є хто. І поки ми будемо показувати гру у віру, зло сміється нам в обличчя Правди, але Бог не сміється.  Його очі повні болю і пам’ятаймо, що Правда це Христос. Якщо ми не повернемось обличчям до Христа, то наше життя стане плачем, а наші храми стануть пам’ятниками забутого Бога. Без покаяння немає воскресіння, а без Христа не буде України.

У давній українській пісні співаємо: «Нам поможе Святий Юрій і Пречиста Мати волю здобувати!». Матері України виростили синів для всієї країни. Кожний воїн Збройних Сил України – це чиєсь найдорожче дитя. І кожна мама –  тиха героїня цієї війни. Дякуємо вам за ваших дітей.

Приклад. Притча про край ями. У сибірському лісі, де мороз стискає не лише тіло, а й душу, священники викопали довгу яму. Шістдесят вісім священників стояли на її краю. Кожному ставили одне запитання: «Ну што, батюшка, ти вериш у Христа?». Перший відповів тихо: «Вірю». Пролунав постріл. Тіло впало в яму. На його місце став другий. Відповідь  «Вірю.». І знову постріл та тіло впало у яму. Так повторювалося знову і знову.

Ніхто не торгувався і не просив шкіряну куртку чи посаду. Ніхто не міняв Христа на страх. Кажуть, один молодий конвоїр прошепотів до старшого: «Чому вони не мовчать? Одне слово — і жили б». Старший відповів: «Бо є речі, за які люди живуть. І є речі, за які люди помирають. Вони знають різницю». Коли останній священник сказав: «Вірю». Яму засипали, але віру засипати не вдалося.

Мораль. Тиранія може змусити мовчати, зрадити, боятися, але вона безсила перед совістю, яка вибрала істину. Бо віра — це не слова, сказані в храмі. Це слово, сказане на краю ями.

Такі історії не поодинокі. У ХХ столітті тисячі священнослужителів різних конфесій загинули в таборах ГУЛАГу й під час репресій. Їх імена не завжди збережені, але їхній вибір залишився свідченням того, що віра не купується і не продається.

Висновки. Дорогі парафіяни візьміть життя мученика Юрія собі за взірець. Нехай святі тайни проростуть у душі нашого народу зародком воскресіння. Тому Україна бореться, молиться і переможе з Божою допомогою та вилікує гріховні рани нашого народу.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», вислухай наші молитви і стань щитом для наших воїнів.

Господи великомученик Юрій та блаженний Миколай Чарнецький нехай будуть надійними заступниками на стежках нашого життя і засвіти над Україною світло миру замість війни.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

с. Бистриця

23 квітня 2026 р. Б.