«Хто щадить різки своєї, ненавидить сина;

Хто ж його любить, той завчасу карає.»

(Прип.13:25)

Вступ. Вітаю всіх священників, вірних, молодь, воїнів та їхні родини християнським привітом «Слава Ісусу Христу»! Покаяння – це не приниження, а повернення людини в домашні обійми Бога Отця.

І). Церква нині розповідає людям про люблячого Батька у притчі про «Блудного сина». Згідно цієї історії, кожна людина для Бога Отця є улюбленою дитиною. Христос каже до нас: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє  — твоє» (Лк.15:31).

Євангелист Лука розповідає цієї неділі трагічну подію, яка трапилася в домі Батька. В сім’ї між Отцем і синами сталися напружені відносини. Діти почали передчасно вимагати частину своєї спадщини і тому болить серце Батька через їхню негідну поведінку. Блаженніший Святослав називає ці відносини «батьки – діти» сучасною мовою «криза цінностей».

1.1). В чому полягала ця «криза цінностей». Батько одного дня почув від молодшого сина таку вимогу: «Дай мені ту частину маєтку, що мені припадає» (Лк.15:12). Згідно традицій того часу, син мав право вимагати спадщину лише після смерті батька. Така вимога юнака до живого тата заперечувала його синівство і батькове отцівство. Це щось подібне  таких слів сина: «Тату, ти задовго живеш. Добре було би, якби ти помер, а я забрав би своє майно».

«Криза цінностей» полягає в тому, що син більше любив Батькове майно, аніж самого Батька. На жаль, діти часто цінують спадщину більше, аніж саму людину! Ця «криза цінностей» торкається молодшого сина і старшого сина. Проте вони переживають її по-різному. Ці два юнаки проходять відмінні етапи формування особистостей.

ІІ). Обійми Батька — це найкращий образ люблячого тата. Чоловік віддав синові все те, чого він просить і дозволяє йому заперечити своє батьківство. Проте згодом син здобуває болючий досвід у чужій землі. Він починає розуміти, що всі його товариші на чужині любили його спадщину, а не його. Коли він втратив все своє багатство і почав їсти стручки разом із свинями, тільки тоді молодший син починає розуміти сенс життя. Сенс життя полягає не в грошах і не в маєтках, а в тому, що він є сином свого Батька – синівство.

В нашій історії насправді бачимо двох втрачених синів. Молодший син пішов з дому і витратив всі гроші, живучи марнотратно. Старший син залишився вдома, важко працював та ніколи не порушив жодного батьківської волі. Однак, Ісус ставить нам у приклад молодшого блудного сина. Чому запитаєте? Незважаючи на те, що він подався до далекого краю і розчарувався у людях, але повернувся додому з розбитим і смиренним серцем. Він виходив з дому гордим Фарисеєм, а повернувся покірним Митарем.

Блудний син загубив між чужими людьми гордість, а повертається смиренним. Тільки усвідомлення власного синівства кличе його назад додому. Його поведінка подібна до Митаря і він вже немає з чим повернутися до Батька. Однак Батько не чекає на віддання свого маєтку, а на повернення свого сина, котрий «помер був і ожив, пропав був і найшовся» (Лк.15:32). Батько чекає на найцінніше — на рідного сина. Син іде додому, а Батько в променях заходячого сонця бачить здалеку його і біжить йому назустріч.

ІІІ). Батьківськи обійми відкриті і для старшого сина. Старший син  не покидав свого дому, але відчужився від свого Батька і рідного брата. Втратити відчуття власного синівства, це значить перетворитися у наймита. Старший син каже: «Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні одної заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись» (Лк.15:29).

Старший син радів, що молодший брат покинув дім, бо все  багатство буде тепер належати йому. Він повертається з поля і в домі батька чує великий бенкет, але без нього! Він запитує слуг: «Що це таке?» (пор.Лк.15:26). Невже хтось бенкетує за його кошт? Як посмів тато, не питаючи в нього дозволу влаштувати бенкет для марнотратного сина. Старший син також більше любить майно Батькове, аніж свого тата. Однак тато виходить до нього і починає пояснювати та його просити. Євангелист Лука не описує далі цієї історії і не знаємо чи пішов старший син на гостину чи ні. В притчі не розповідається чи зрозумів старший син, що найціннішим у його житті – це синівство! Чи позбувся він духа рабства і фарисейської гордості, у яке потрапляє кожна людина, коли любить Батькові речі і спадщину більше, аніж його самого. Хто вміє пережити кризу цінностей і зрозуміє батьківську любов, тільки така дитина може воскреснути і потрапити у вічні Батькові обійми.

Ось у серці старшого ідеального сина, було багато нездійснених очікувань, заздрощів і злоби. Як же часто ми схожі на другого сина. Зовнішньо ми виконуємо всі закони і правила, а внутрішньо хочемо визнання та нагороди. Виникає необхідність покаятися в цьому і зі сльозами на очах разом із блудним сином сказати:  «Прогрішився я Отче проти Неба і проти Тебе». Бог – люблячий Батько, чекає цієї хвилини пробачає.

ІV). Нині Україна знаходиться в обіймах Небесного Отця. По особливому  звучать слова про люблячого Батька, котрий відкрив для народу України свої обійми у час цієї жорстокої війни. Найперше у світ приходить брехня і вона завжди стає причиною війни: придуманий гордий «русскій мір», «денацифікація» і «демілітаризація» вже давно добровільно роззброєної України в мирний час. Ворог по фарисейськи обвинувачує наш народ перед світом, що це Україна – агресор. Тому Землю нашої Батьківщини обстрілюють з гармат, з ракет і дронів так, що помирає у великих містах мирне населення і діти. Залишаються знищені міста без людей та звільняється територія, ніби там ніхто ніколи і не жив. Ця земля стає полігоном.

Доля нашого народу знаходиться у руках Божих, котрий хоче від нас покаяння, щоб потім обійняти нас і захистити від злочинних планів сучасних фарисеїв. Весь світ дивується з  нерозумних цілей ворога, який старається осягнути їх за допомогою військової сили. Насправді відбувається знищення народу України та його Божого права на життя. Хтось хоче здобути скарби нашої землі. Для нас важливі не так ресурси, як люди, котрі благають у Господа порятунку від неволі. Чи може серце Батька бути спокійним, коли його дитина у рабстві?

V). Наша найголовніша молитва починається словами «Отче наш або Батьку наш». Бог Отець – наш спільний Батько, який ніколи не зрадить, не скривдить і не обділить тебе увагою. Нині Церква пропонує повернутися разом з блудним сином з дороги гріха і не блукати іншими злими шляхами. Легковажний син вирішив жити на свій розсуд без Батька, бо він мудріший і може збудувати собі життя, бо отримав спадщину. Він взяв на себе відповідальність та відмовився слухатися голосу Отця і тоді це закінчилося духовною смертю.

Світ, де немає місця для Бога Отця стає страшним, жорстоким і приреченим на вічну загибель ще на Землі. Тепер людство переживає велике потрясіння, бо майбутнє виявилося зовсім протилежне до нашої уяви. Здавалося, що інформаційні технології принесуть царство миру та любові, де не буде зла і насильства. Раптом усі ці ілюзії були вщент розбиті використанням їх в терористичних і військових атаках.

Порятунком людей є голос Христа з над Йордану «Покайтеся». Блудний син хоч наробив багато помилок, але почув цей голос. Бог Отець прощає розбійника, розіп’ятого на хресті, який не мав нічого доброго у своєму житті, але покаявся в останню мить і почув: «Сьогодні будеш зі мною в раю».

Суворість життя не повинна розчаровувати нас у ласці Божій. Бог якраз серед таких суворих випробувань і є найближчим до кожного з нас. Він готовий прийняти нас у свої батьківські обійми за однієї умови: якщо ми знайдемо в собі мужність піти за прикладом блудного сина і схилитися перед разом з Митарем та визнати: «Згрішив я проти неба і перед тобою. Пробач мене! Знайди і мені місце у своєму серці – там, де мій справжній дім». І можна не сумніватися: для кожного з нас знайдеться місце у серці Божої ласки.

Сімейне життя взагалі неможливе без прощення. Адже подружжя, діти, батьки – найближчі люди, вони дуже тісно спілкуються між собою і взаємодіють. Це спілкування складається із приємних моментів і вміння прощати образи, бути поблажливим до недуг інших – дуже цінна чеснота для сімейної людини.

Висновки. Нельсон Мандела сказав, що виховання дітей – це найпотужніша зброя, яку потрібно використовувати, щоб змінити світ. Навчайте дітей найважливіших чеснот у житті – милосердя, великодушності, всепрощення та любові, бо вони здатні записати ваших дітей у книгу життя і воскресити до життя вічного.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» стане милосердною Матір’ю для всього народу України.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького прийми наших воїнів та їх родини у свої обійми.  Амінь.

+Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

с. Молодьків

8 лютого 2026 р. Б.