«Отче Святий! (…) бережи їх, (…), щоб були одно, як Ми!»
(Ів. 17:11).

Вступ. Слава Ісусу Христу! Дорогі отці, брати і сестри! В неділю перед Зісланням Святого Духа Отці Першого Вселенського Собору захистили і скріпили єдність Церкви перед різними єресями.

І. Нинішня неділя є сьомою після Пасхи. Учні Ісуса Христа після Вознесіння очікували зішестя Святого Духа, Котрий їх потішить, полікує їхні рани і щось порадить у важкі хвилини життя. Таким важливим часом був Собор Святих Отців у Нікеї. Пам’ять про них згадуємо сьогодні.

В IV столітті Церква виходила з підпілля після жорстоких переслідувань. Владики зібрані зі всього світу на Собор спільно засвідчили єдність і проголосили єдиний символ віри. Під час соборного визнання віри з’ясувалося, що всі вони вірять однаково, хоча й говорять різними мовами, живуть у різних культурах і країнах. Апостоли перед тим ніколи один одного не бачили, не спілкувалися, бо не було фейсбуку – інтернету.

Однак, Отці Собору єдиним серцем і єдиними устами визнали одну й ту саму віру. Це стало можливим завдяки натхненню Духа Святого. Він дав їм єдину думку, бо всі висловили віру в єдиного Бога, втілення Сина Божого, визнали і зберегли десять заповідей Божих, очікують Другого пришестя Господа і визнають спасіння всієї людини з душею і тілом.

Дух Святий допоміг зберегти апостольське передання, чистоту віри, єдність єпископів в усьому світі, однакову проповідь Божого слова, віру, традицію і сім святих Таїнств. Християни всього світу живуть за однаковими моральними правилами і духовним життям. Отже, Вселенський Собор у Нікеї був виявом єдиного Божого Духа, який оживив й оживляє Христову Церкву донині.

ІІ). Ісус Христос сидить праворуч Бога Отця – це надія людей на благодатне і вічне життя. Ісус Христос вознісся на небо. Люди отримали заступника в Небі. І ця подія підносить очі людей вгору і бачимо всі надію, яка не засоромить. Поряд з нами збудована Церква терпінням Христа. Саме Вона стає драбиною, яка веде людину через горе і страждання та допомагає сісти праворуч Бога Отця й спастися. Христос готовий допомогти нам піднятися з найбільших проблем і побачити Сонце. Всі ми знаходимося в пекучій пустелі гріха. Бог просить людей не чекати закінчення життя, а запрошує прийти до Нього скоріше й отримати благодать святих Тайн, які допоможуть перемогти ворога.

Як ми можемо зайняти місце біля Бога? Якщо я скажу Господи Ти керуй всім Всесвітом, а територія мого будинку – це моя територія, я тут господар, бо маю своє планування і так буде. Цим ми займаємо місце Бога. Божий закон починаємо прилаштовувати під себе і казати Господи якщо для всіх оце так, то для мене в цім місці трохи інакше. Ось є десять заповідей, але одна з них для мене не актуальна. Ти маєш зрозуміти мої обставини і тому йдемо всупереч Божим законам.

2.1). Від чого ми повинні спастись? Ми повинні спастися від гріхів зроблених, очима, вухами, язиком, тілом і різного роду проклять та влади диявола. Спасатись потрібно від потопаючого в гріхах світу. Подивіться любий фільм – американський, французький, російський, український. Там представлений весь світ. Послухати інформацію, яку нам говорять по телебаченні 24 години: де і що згоріло, кого убили, кого зарізали, кого насилували. Це говорять цілодобово. Більше немає що говорити і немає чого передавати. Це повна деградація світу. Й останнє від чого потрібно врятуватись людині – це від пекла. Пекло чекає на людей і багато людей не кажуть як живуть, а кажуть «Я живу як в пеклі».

Приклад. Один невіруючий у Бога професор був байдужим і впевненим у собі, а віруючих вважав повними ідіотами. Одного дня у нього стався розрив шлунку і він опинився в неймовірному світі та дивився на своє тіло збоку. В палаті були лікарі, дружина, родичі, сусід по палаті. Палата була його захистом. Хворий подумав, що цього з ним не може бути ніколи. Однак, це була реальність!

Особи, які були біля професора, повели його в страшну темряву. Якоїсь миті йому стало дуже страшно і він відмовився йти далі. Цієї ж хвилини страшні особи накинулися на нього і почали розривати. Якби ці істоти хотіли його вбити, вони б це зробили негайно, адже були позбавлені добра, милосердя і любові. Вони можуть завдавати тільки біль іншим і від цього знаходять задоволення. Ці особи вишукані у знищенні, тортурах, приниженні, руйнуванні особистості. Там фізичний біль не йде у жодне порівнянні з психічним та емоційним болем. Вони втоптують тебе у багнюку і все твоє самолюбство, всю гордість, всю надію. Кожному виду відчуження від Бога, для кожного гріха ненависті, відкидання і невизнання Бога відповідає своя мука у пеклі. Людей, які ненавидять Бога, там замість ангелів зустрічають демони цих гріхів. Тоді цей невіруючий професор закричав до Воскреслого Ісуса про милосердя і Він прийшов та забрав його звідти.

Дорогі в Христі брати і сестри, потрібно пам’ятати, що у цьому світі ваші почуття, сприймаються зовсім по іншому. Ви знаєте більше, ви можете більше відчувати, бачити і знати! Це все там проходить так само тільки набагато інтенсивніше, так що цей світ можна порівняти як сон!

Повернувшись з того світу, професор думав як йому жити? Доведеться кинути пити, кинути коханку, перестати брехати, кинути спрагу влади, популярності тощо. З чого почати, як попередити людей перед такою небезпекою? Правда в тому, що ми духовні істоти, створені для життя з Творцем назавжди! Бог дав людям коротке життя, щоб підготувати нас для вічного. Вибір за нами! Бог не роздає покарання, Він дає вічне життя. Мільйони людей обирають пекло, бо відмовляються Бога любити. Душа людини – це поле битви. Люди заглушують голос Бога в своїй совісті. Прийдіть до Господа і скажіть: «Ісусе, помилуй і рятуй мене!». Те що зробив професор в останню хвилину.

ІІІ). Війна – це гріх. На території України йде незрозуміла для багатьох людей війна. Ворог бомбить мирні міста й села. Тисячі людей щоночі моляться під авіаударами. В моменти таких нелюдських випробувань кожна душа скидає маску або розкривається в прекрасну квітку, або згортається. Страшно? Молимося за тих, хто не може допомогти. Допомагаємо дітям, вдовицям, інвалідам війни. Добрий завжди стає ще добрішим, а злий проявляється в кожному слові та справі. Добро включає Світло, а зло – вимикає залишки моральності.

В цьому допомагає молитва. Якщо мати не молиться за своїх дітей, Якщо батько не підносить молитву за свою родину, Якщо ніхто не стоїть у молитві перед Богом за свій дім, то він залишається беззахисним перед бурями цього світу. Не людина і не мудрість людська, не гроші й не зв’язки утримують родину в єдності, а Господь.

Молитва – це невидима нитка, яка зв’язує серця один з одним і з Богом. Вона наповнює оселю миром, навіть коли ззовні штормить. Вона покриває людей любов’ю, коли наших сил вже не вистачає. Вона творить чудеса там, де немає виходу. Коли мати молиться за сина, його серце зберігається від зла. Коли дружина молиться за чоловіка, їхній союз зміцнюється. Коли чоловік молиться за дружину, вона розцвітає в любові. І якщо вся родина молиться разом, вони стають тією нерозривною ниткою, що не скоро порветься! (пор. Екл. 4:12). Якщо в родині немає молитви, родина стає вразлива перед гріхом і спокусами. Але якщо в родині є хоч одна молитовна душа – вона стає фортецею Божої присутності. Тому нехай кожен стане тією молитовною свічкою, що горить перед Господом за свій дім. Бо молитва – це любов у дії тобто єдність у любові.

Висновки. Тому, хто привів тебе у Божий храм і навчив молитися, Господь дасть довгі роки життя. Моліться до Пресвятої Богородиці, бо вона врятувала багатьох людей і вас врятує. Дякую за пережитий день, ніч, за кожен світанок мого життя і для моєї родини, за їжу на моєму столі. Дякую за ще один день життя з людьми, яких люблю. Благослови Боже, мою Україну. Даруй моєму народу своє милосердя та єдність.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» збереже і захоронить дітей України через покаяння, щоб перемогти дух людської злоби.

Господи молитвами блаженного Миколая Чарнецького наповни життя воїнів ЗСУ силою животворящого хреста і єдністю всього народу дарами Святого Духа задля збереження життя українців. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Пасічна
1 червня 2025 року