Вступ. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Вітаю щиросердечно митрополита Івано-Франківського Володимира, священників, владу обласну і місцеву, вірних парафіян, гостей, запрошених, доброчинців, головного лікаря з Коломиї п. Володимира, котрий успішно лікує наших військових. Слава Ісусу Христу!

І). Прийшло до вірних у с. Надорожна свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. Нова церква приймає сьогодні поважних і дорогих для неї гостей. Вона як дитина охрещується. Рівночасно святкує свій храмовий празник разом із вашим старовинним храмом. Намолений старовинний храм дивиться знизу вверх, радіє красою нової церкви, ділиться своїми обов’язками та благає не забувати його. В цьому старшому храмі знаходиться душа вашого села, а в новому храмі ще треба цю душу написати молитвою, постом і терпіннями.

Храм – це Божий дім, місце спільної молитви й участі в таїнствах. Адже «де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, там Я серед них» (Мт. 18:20). Богослужіння, яке відбувається у храмі, – наша спільна жертва. Нині у цьому храмі невидимо починають служити всі сили небесні разом з людьми. Єдність Неба і Землі стає частинкою Царства Божого. Тому віруючі, зібрані на молитву і заспокоєння духовної спраги із Джерела живої води та прийняття благословення святими таїнами, складають Церкву Христову.

1.1). Храм – Джерело живої води. Новозбудований храм – це криниця для правдиво спраглих Божого милосердя людей. Нову церкву можна назвати криницею Якова, яку успішно збудували жителі вашого села разом із доброчинцями. Вам сьогодні кажемо за це велике дякую. І від тепер Небо починає діяти у вашому храмі руками вашого отця. Я би хотів коротко познайомити вас із будовою та призначенням церкви. Більш детально це в майбутньому буде робити ваш парох. Храм складається із трьох частин – притвору, храму вірних і святилища. Проходячи повз церкву, або входячи на її подвір’я, кладемо на себе знак святого хреста, віддаючи шану Христові.

1.2). Притвор – це перша частина храму, в яку входимо знадвору. Колись тут стояли оглашенні і готувалися до хрещення, каянники, грішники та єретики. Їм було заборонено входити до храму вірних. У притворі звершувалось святе таїнство Хрещення. Тепер хрестимо і даємо шлюби, починаючи з притвору, а саме святе таїнство довершується біля тетраподу.

1.3). Середня частина храму – це храм вірних. Ця частина подібна до «корабля» і в ній вірні збираються разом на спільну молитву. Зібрання вірних творить Церкву, яка переправляє людей через розбурхане море життя цього світу до вічності.

Кожний християнин в церкві наповнює своє життя спільною й особистою молитвою. Святий Дух єднає всі наші молитви з Христом в єдиний голос Церкви. Голос Церкви єднає усіх вірних на землі з небесною Церквою через святих. На бічних стінах храму розміщені ікони святих, котрі допомагають нам дійти до тетраподу, тобто закінчити наше життя. Святі допомагають людям перебороти спокуси і хитрощі сатани, покаятися, запричащатися і так ввійти до Неба.

1.4). Святилище – це головна частина храму. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва, яка призначена на освячення людських душ. Найважливішим місцем у святилищі є свята Трапеза із антимінсом, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Священник бере Пресвяту Євхаристію із Престолу і виходить до людей та причащає їх в дорозі до вічного життя.

4.5). Іконостас – його призначення і поділ. Іконостас – це висока стіна заповнена іконами. Під намісними іконами на іконостасі дуже часто зображують сюжети зі Старого Завіту. Головною є ікона жертвування Ісаака. Цілий іконостас вказує на важливість святилища, а ця невеличка ікона вказує на велику жертву Божої любові до людей.

Інша старозавітна ікона – вигнання наших прародичів Адама і Єви з Раю. Метою цієї ікони є застерегти людину від того, щоб своїми ділами не позбавила себе життя з Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє Адама і Єву із Раю. Однак, у теперішний час Господь нікого вже не проганяє, а бажає повернення людини. Бог не хоче смерті грішника, але люди не слухають слів Господа та самі себе проганяють із Раю. Вигнаний з Раю і розгублений та заляканий Адам вказує на гіркоту життя без Бога. Відкинення Бога принесли Адамові і Єві терпіння та страждання, а також смерть. Адже основною ідеєю іконостасу є Христове воскресіння і воскресіння кожної людини. Тому він нагадує нам красу Неба. Те «чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло, а що приготовив Бог тим, що люблять Його» (І Кр. 2:9). Отже Церква – це Джерело не з цілющою водою, а з благодатною тайною Покаяння.

ІІ). Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа – найбільше свято після Воскресіння Господнього. Цим празником Церква проголошує віру у Христа, Котрий вознісся на небо і вдруге прийде у славі судити живих і мертвих. Люди віруючі і не віруючі хочуть знати і питаються «Хто такий Бог і Його відношення до долі людей?». Свято Вознесіння Господнього досконало дає відповідь.

Ісус не покидав лона Бога Отця і жив на Землі, як людина. Сьогодні з Оливної гори вознісся у славі і сів праворуч Отця. Своїм воскреслим тілом Христос піднімає із Землі до Неба людину. Бог Отець спішить з Неба до страждаючої і терплячої людини, яка попала у капкан гріху. Воскреслий Ісус своїми стражданнями та смертю відкрив двері пекла, забрав всіх праведних людей і з ними Вознісся до Неба.

Вознесіння дає людям надію, бо Христос каже: «Я іду підготувати вам місце» (Ів.14:2). Це місце знаходиться праворуч Бога Отця і прийти до нього можна за допомогою покаяння і милосердя вознесеного Ісуса. Блаженніший Святослав каже, що людину з кайданів будь-яких злих сил, Бог щоразу визволяє. Він упалих підносить, впалих духом підбадьорює своїм Духом Святим. Сьогодні Христос приготував місце людині праворуч від Бога Отця. Подібно, як мама піднімає свою дитину, яка впала і плаче. Опинившись на руках батьків дитина перестає плакати, тому що вона відчуває захист.

Народ України знаходиться в стані війни вже четвертий рік. Боже Провидіння спішить підтримати людей, які падають і втрачають гідність. Бачимо як Папа Лев у своїх промовах став на захист України. Позиція Святішого Отця відкриває світу милосердне обличчя Бога.

Бог любить нас, а ту любов потрібно повернути назад Йому тільки додати до неї нашу вдячність і віру. Василь Стус стверджував, що він вірить у Бога, бо інакше життя втрачає сенс. Людина без віри – як дерево без кореня і перший вітер зламає його. Українці тому вистояли століттями, бо вірили: не все вирішується тут і тепер. Над нами є Бог, Який бачить кожну сльозу і чує кожне серце.

2.1). Віра в Бога – це двері надії на перемогу українського народу. Патріарх Святослав наголошує, що сили зла приходять на нашу землю, щоб вести війну в серці Європи – гнобити, калічити й вбивати. Віра народу України твердо тримала нас століттями і підносила з колін. Ворог нас пригнічує і залякує, а ми не боїмося, бо з нами Бог. Ворог хоче нас витіснити з рідної землі своїми ж людьми, а ми їм не даємося. Весь світ дивується, звідки в українців стільки сили. Нашому народові допомагає піднестися вознеслий Христос через молитви Церкви. Вона допомагає віднайти і побачити мету земного життя – сісти праворуч Бога Отця в Небі.

Війну розпочали люди, а не Бог. Вони вбивають один одного і ненависть засліпила їхній розум, щоб не пізнали правди. Народ України пізнає гіркоту страждання у боротьбі і втратах. Воїни ЗСУ і потерпілі люди цінують, відчувають і розуміють життя. Сильними не народжуються, а сильними стають.

2.2). Життя не в тому, щоб завжди було зручно, спокійно і тихо, а життя в тому, щоб завжди було правильно перед Богом. Коли серце з Господом, тоді не страшні ні долари, ні нафта, ні політики, ні земельні наділи, будівельні компанії. Страшне тільки одне – втратити Бога і дорогу до Нього та сенс життя.

Життя – це благодать, яка знаходиться не в новинах і не в банківських рахунках, а в тиші молитви, в доброті до ближнього, у покаянні й смиренні. Навіть якщо довкола буря – у тобі може бути тиша. Якщо ти втомився – можна відпочити в Бозі. Якщо все валиться – можна знову стати на ноги, бо тебе тримає Господь.

Жити по вірі – це запрошення для кожного з нас. І поки ти дихаєш – ти можеш обрати мир, доброту і любов замість тривоги. Ви вибираєте Христа – правдиве благо. Такий вибір завжди пов’язаний з терпінням.

Побудувавши храм і посвятивши його ви стали сильними. Це храмове свято підносить кожного з нас з упадку і просить не плакати, не занепадати духом і не зневірюватися. Віра в Бога дає благодатну силу людині, щоб піднести її немічну природу і сісти праворуч Бога Отця. Використовуйте в житті прислів’я «Молися і працюй».

Висновки. Храм – це духовний корабель, в якому розміщене Джерело Покаяння. І з Нього пʼють воду ті люди, котрі повірили в Христа та силу Його Прощення. Найглибше бажання мого серця – це щоб кожен житель України був гідним увійти до храму й напитися з джерела Покаяння й увійти у вічне життя в Небі.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» приведе всіх нас до правдивої молитви і Джерела Покаяння.

Господи молитвами блаженного Миколая Чарнецького поклади народ України праворуч Себе і рятуй життя воїнів України силою животворящого хреста. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Надорожна
29 травня 2025 року