«Приведіть-но його до Мене»
(Мр. 9: 19).

Всечесний отче Тарасе, всесвітліший отче Андрію, шановна громадо, дорога молоде та гості вітаю вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

Вступ. Суть цієї неділі знаходиться у поступовому сходженні душі ліствицею – сходами до постійної духовної досконалості. Піднімаючись цими сходами, розуміємо гріх і Боже милосердя.

І). Четверта неділя Великого посту пригадує преподобного Івана, якого Церква назвала Ліствичником. Він народився в IV столітті. У віці двадцять років вступив до монастиря. Багато часу присвячував читанню духовних книг. Особливо багато роздумував над покаяння і плакав над своїми гріхами. Все його життя – це молитва і любов до ближнього і Бога.

У творі «Ліствиця» він описав шлях душі людини до досконалості сходами терпіння, невинності і любові до молитви. Рівночасно треба вести боротьбу з пристрастями, переїданням, грошолюбством, перелюбом, гордістю, марнославством, гнівом і наповнятися Божою благодаттю, перемінюючи душу.

Приклад. Один юродивий говорив таке, що навіть повторяти страшно. Людям не так треба хліба, як з’їдати один одного.  Невже ми такі люди? Подивімся на себе. Одному завидую, над іншими вивищуюсь, третього не люблю, четвертий мені не по душі, а один я добрий. Ось жах, всі навколо мене не такі як мають бути, а один я добрий. Вірно. Який жах виявляється, коли всередині людини немає головного до чого вона покликана – любові і милосердя. Ось тут починаються хвороби.

ІІ). Недільне Євангеліє має на меті показати дві сторони: вплив гріха на життя людини і безмежну глибину Божого милосердя. Чуємо про молоду людину, сковану кайданами диявола. Ісус питає батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» (Мр. 9:20). Батько відповідає: «З дитинства» (Мр. 9:21). Ця історія показує, що диявол може впливати навіть на невинну дитину. Причиною того можуть бути батьки. Якраз піст є джерелом сили і добрих діл у боротьбі немічної людини з гріхами та пристрастями. Чому треба заховувати піст? Треба загнуздати похоті тіла, щоби звільнити свій розум і свідомість від всього злого, піднімаючись сходами до Неба. Зберігаючи піст, очищаємо душу від гріхів, підносимо розум до Бога, підчиняємо тіло духові. Людина стає покірною, адже піст розсіює хмари грішних бажань, охолоджує похоті тіла, запалює вогонь невинності.

Піст дуже добре показує всю неміч нашої душі. Всі її слабості, недоліки, гріхи і пристрасті. Коли починає очищуватися каламутна вода, то ми в ній бачимо, які там живуть гади. Цими гадами є всякий гріх в душі людини. Тому все нерозумне і грішне потрібно перемогти. Важливими є прощення, примирення і щира сповідь. Ці кроки відкривають дорогу до Божого милосердя. Тільки тоді розірвемо кайдани диявола і всяка хвороба втече.

ІІ). Прощення – це подарунок від іншої людини. Першим приходить у Рай вбивця, а не пророки і не праведники. Чому? Він отримує прощення через покаяння! Згадаймо, як розбійник розіп’ятий по ліву сторону від Христа каже: «Якщо ти Бог – врятуй себе і спаси нас», а розіп’ятий по праву сторону від Ісуса благає: «Пом’яни мене Господи, коли прийдеш у царство Твоє». І де тут покаяння? Звертаю вашу увагу: де апостоли? Всі Його кинули, на Нього плюють і знущаються! Тільки розбійник по лівій стороні від Христа насмілився сказати: «Зійди з хреста і ми повіримо в тебе, якщо ти Син Божий». Він знущається над Богом? Апостоли розгубилися. Значить це не Месія. Вони бачили як Христос ходить по воді, як п’ятьма хлібами насичує п’ять тисяч чоловіків, як воскрешає мертвих, як сліпим повертає зір. Вони все це бачили і розбіглися. Легко вірити в Бога, який ходить по воді, в Бога, який оживляє мертвих – це звичайно Бог. Однак, хіба Бог може нагий висіти на хресті? Над Господом можна знущатися і глумитися? Тому всі розбіглися і кинули Його. І тільки одна людина в цей страшний час вірить, що це Бог. Згадаймо, що коли Господу нашому вбивали цвяхи – Він молиться за вбивць. Розбійник бачить і розуміє, що Ісус – невинний. Він молиться, а не кричить і не проклинає своїх катів. Це може бути тільки Бог. І в цей страшний час, розбійник єдина людина в світі, яка вірить, що на Хресті висить Бог. Тому звертається до Нього з вірою простити йому всі злочини. Такої віри більше в історії немає і не буде. Він перший входить в Рай.

2.1). Прощення – це вибір сильної людини, яка не хоче носити у серці каміння. Прощати – означає звільняти себе від болю, що гризе зсередини. Прощення – це подарунок від іншої людини. Всередині у себе не потрібно залишати зла. Зло – це джерело страждань для самої людини. Коли я прощаю, то звільняю себе від страждань. Я повинен простити. Це подібно до кістки, яку з’їв. Ти їв рибу і проковтнув кістку. Її треба вийняти. Ось що таке прощення іншої людини. Це треба робити заради власного добра. Не прощення тебе буде мучити й мучити. Кожний гріх є раною, котру я роблю сам собі. Тому християнство каже простити, тобто викинути із себе те, що робить шкоду і завдає болю. Тому кістку треба вибирати.

ІІІ). Церковна заповідь говорить: «Хоча би раз у рік сповідатися та причащатися». Іншими словами, сповідь вибирає кістки з нашого життя. Це є те найменше дно духовного життя. Та дуже часто для людей це стає традицією. Прийти у Великий піст раз на рік до тайни Сповіді. Відкладати очищення своєї душі є дуже поганою звичкою. Люди думають, що ще встигнуть. Прикладом може бути – один раз на рік позамітати хату. Скільки сміття набереться в хаті. Так зі Сповіддю. Тоді диявол має сильний вплив на нас через різні спокуси. Сенс тайни Сповіді – вимести зі своєї душі всі спокуси і гріхи.

Вода тайни Хрещення змиває з людини всі гріхи. Святі Отці називають святу Тайну Сповіді другим Хрещенням сльозами. Коли людина щиро визнала свої гріхи, не затаїла, не приховала їх, то їй прощаються усі гріхи, не зважаючи на їхню величину і вагу.

Слово «покаяння», означає «перемінити своє життя». Що це означає? Змінити свої думки і вчинки, та й сам напрямок життя. Пригадаймо слова Євангелія: «На небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’яносто дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15:7).

Нині в світі настав час беззаконня й егоїзму. Багато людей потопають у гріхах. Перед труднощами опускають руки. І тоді приходить думка: «А навіщо тоді нам сповідатися перед священником? Адже я можу ходити до храму щонеділі, у своїх молитвах постійно перепрошувати Бога». На жаль, така думка панує посеред християн. Людина відчуває страх перед Сповіддю. Коли грішить людина, тоді диявол забирає страх, а коли Сповідається, то він повертає його. Від Бога неможливо сховатися. Він бачить наше життя, вчинки, побажання і думки. Тому у цій тайні Сповіді, не потрібно боятися Бога, бо Він є милосердним Батьком, Котрий любить людей, прощає та пригортає.

Життя – це постійна духовна боротьба. Виграти її можна тільки тоді, коли будемо користуватися сімома святими таїнами. Тільки з ними можливе життя у Бозі. Тому в час Великого посту наново треба усвідомити важливість і сенс святої тайни Сповіді. Сповідь має стати Тайною Божого милосердя і перетворитися на глибоке джерело Божої любові. Без добрих діл немає справжнього милосердя, ані справжнього посту, ані справжньої молитви.

Приклад. Ви прийшли голими на світ. Ви підете голими. Ви прийшли без володіння, ви підете без володіння. Ваша перша ванна? Вас помили. Чи була ваша остання ванна? Хтось вас помиє. Таке воно життя. То чому стільки злості? Чому стільки заздрості ? Чому стільки ненависті? Чому стільки егоїзму ? Будьте добрими до всіх і робіть добрі справи. У нас обмежений час на землі. Не витрачайте їх на марні речі

Висновки. Піднятися до Бога потрібно по драбині чеснот. Кожна сходинка – це твій урок. Я пройшов перший урок, потім другий, потім третій і так далі. Драбина має опертя на фундаменті любові. Поки ви не навчитеся любити один одного, то хоч моліться в храмах день і ніч, постіть та бийте поклони безперестанно та напам’ять вивчіть Біблію, то Христос не вийде вам на зустріч. Богові потрібні люди, котрі вміють любити не на словах, а дійсно пізнали всім своїм серцем любов.

Хрест – це любов. Він пригадує кожному нелегку дорогу до особистого Воскресіння. З людиною завжди стоїть Ісус, котрий пройшов через горнило страждань. Він знає, як воно бути зрадженим, оббреханим, покинутим, зраненим і прибитим. Він не лише знає, але і вчить, що Сповідь є умовою для того, щоб стати Його учнем.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» зворушить біль матерів і вдовиць України і почує крик нашого народу та обітре сльози.

Господи через молитви блаженного Миколая Чарнецького змилосердися над стражданнями воїнів ЗСУ і мирного населення та поспіши нам на порятунок України зі Своїм планом. Амінь.

+Василь Івасюк,
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

м. Яремче (Дора)
30 березня 2025 року